Флорине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Флорине
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Бершадський район
Рада/громада Флоринська сільська рада
Код КОАТУУ 0520485603
Облікова картка Флорине 
Основні дані
Засноване 1697
Населення 4571
Площа 50,694 км²
Густота населення 90,17 осіб/км²
Поштовий індекс 24405
Телефонний код +380 4352
Географічні дані
Географічні координати 48°20′38″ пн. ш. 29°31′17″ сх. д. / 48.34389° пн. ш. 29.52139° сх. д. / 48.34389; 29.52139Координати: 48°20′38″ пн. ш. 29°31′17″ сх. д. / 48.34389° пн. ш. 29.52139° сх. д. / 48.34389; 29.52139
Середня висота
над рівнем моря
221 м
Водойми р. Дохна
Найближча залізнична станція станція Бершадь
Місцева влада
Адреса ради 24405, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Флорине, вул. Чкалова, 142а, тел. 2-18-37
Карта
Флорине. Карта розташування: Україна
Флорине
Флорине
Флорине. Карта розташування: Вінницька область
Флорине
Флорине
Мапа

Флорине у Вікісховищі?

Фло́рине — село в Україні, в Бершадському районі Вінницької області. Передмістя Бершаді. Центр сільської ради.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на правому березі р. Дохна, за 2 км від районного центру. На території села розташована залізнична станція Бершадь.

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване на території Правобережного Гетьманату, включеного до Брацлавського воєводства Речі Посполитої. Після розпаду останньої, у складі Російської імперії.

1917 встановлено владу Української Народної Республіки. 1920 окуповано військами комуністичної Росії. Село постраждало від акції геноциду українського народу, проведеного владою СРСР 1932-33. Частина уродженців села брала участь у війні СРСР з Фінляндією (1939-40, зокрема Савелій Бойко).

У роки Другої Світової війни село входило до складу СРСР та Румунії. За непервіреними даними, тут діяла підпільна партійна група К. Пустовойтова, а також диверсійна група агента НКВС Краснощоки.

У селі містилася центральна садиба колгоспу ім. Димитрова, який користувався 4219 га землі, в тому числі орної 2840 га. Основний напрям виробництва — вирощування зернових та технічних культур, м'ясо-молочне тваринництво.

Один з жителів села загинув під час радянської інтервенції в Афганістан[джерело?].

На мальовничому березі тихоплинної річки Дохно, правої притоки південного Бугу, за 2 км від райцентру, розташоване одне з найбільших сіл Бершадського району — Флорино.

Згідно з писемними джерелами, село Флорино засноване італійцем на прізвище Флоринг, якого на роботу прийняв німець Бернш, який започаткував Бершадь у другій половині XV століття. Флоринг був архітектором, брав участь у забудові міста, а сам згодом поселився на окраїні лісу. Після нього стали будуватися інші, і ліс поступово відступав від села.

Хоч офіційно періодом заснування села вважається друга половина XV століття (одночасно з Бершаддю), люди проживали тут давно. Про це свідчать знайдені тут кам"яні молотки, скребки, зернотертки. Серед цікавих знахідок — скелет оленя, а також монети Давньої Греції і Давнього Риму.

Поскільки село розмістилося біля самого міста Бершадь, то його не минали під час воєн татари, турки, поляки. Найбільше село потерпіло у 1769 році від польських конфедератів, які запропонували селянам прийняти унію. Але селяни відмовилися. Чимало їх було посічено і закопано в одній могилі, яка розміщалася біля старої школи. На могилі стояв хрест із написом, що це братська могила. Але в період боротьби з релігією хрест знищили як пережиток минулого.

За часів козаччини та гайдамаччини село оточували ліси і було притулком гайдамаків. А при монастирі, неподалік села, був козацький штаб із скарбницею. У різні часи власниками села були польські поміщики Потоцькі, Калиновські, Браницькі .Серед пам"яток минувшини на території сільської ради руїни Бершадського Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, заснованого 1616 року. Монастир був тричі зруйнований, останній раз у 1948 році, коли активізувалася боротьба з релігією. Нині вживаються заходи для відновлення цієї святині. Тут діє парафія Української Православної Церкви Київського Патріархату. Час від часу відбуваються Богослужіння в руїнах головної церкви монастиря. Не одного спасає зимою в хуртовину білий стовп, побудований при дорозі на Ольгопіль, Балту і Яланець, коли людина заблудить і не знає шляху.

Понад двісті років тому цей стовп був споруджений на місці колишньої каплиці, що вказувала шлях до монастиря. Каплицю побудували ченці монастиря за часів козаччини. У каплиці стояв вартовий козак у чернечому одязі, стомленому і голодному давав допомогу, направляв до монастиря. 1775 р. коли знищили монастир, то знищили і каплицю.

З відбудовою монастиря спорудили і стовп, який називають білим. З 1890 року в селі почала працювати церковно-приходська школа, в якій навчалося 110 учнів. У 1914 році на кошти земства, на так званому вигоні, було збудовано двокласну земську школу. Всього на території села було 4 шкільних приміщення. Радянську владу остаточно було встановлено в 1920 році, але ще тривалий час існувати протестні озброєні групи, які шкодили заходам комуністичних перетворень. Сільську раду було створено в 1924 році. Не обминули село колективізація, розкуркулення, голодомори, репресії. Під час Великої вітчизняної війни у селі діяла підпільна партизанська група на чолі з К. С. Пустовойтовим та Г. К. Краснощоки. Уродженцем села Герой Радянського Союзу Савелій Іванович Бойко, ім"ям якого вирішено перейменувати вулицю та провулок Каліна.

Соціальна мережа[ред. | ред. код]

Флоринська ЗОШ І-ІІІ ступенів, дитячі ясла, садок, бібліотека, будинок культури, медпункт.


Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]