Флударабін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Fludarabine phosphate.svg
Флударабін
Систематизована назва за IUPAC
[(2R,3R,4S,5R)-5-(6-amino-2-fluoro-purin-9-yl)- 3,4-dihydroxy-oxolan-2-yl]methoxyphosphonic acid
Класифікація
ATC-код L01BB05
PubChem 657237
Хімічна структура
Формула C10H13FN5O7P 
Мол. маса 365,212 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 100% (в/в)
Метаболізм внутрішньоклітинний
Період напіввиведення 5 хв, 1-2 год., 20 год. (трифазний)
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ФЛУДАРАБІН-ВІСТА,
«Сіндан Фарма С.Р.Л.»,Румунія
UA/14389/01/01
15.05.2015-15/05/2020
ФЛУДАРАБІН "ЕБЕВЕ",
«ЕБЕВЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг.КГ»,Австрія
UA/9416/01/01
23.01.2014-23/01/2019
ФЛУДАРАБІН-ТЕВА,
«Фармахемі Б.В.»,Нідерланди
UA/10804/01/01
03.03.2015-03/03/2020
[1]


Флударабін (англ. Fludarabine, лат. Fludarabinum) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ.[2][3] Флударабін застосовується переважно внутрішньовенно, рідше перорально.[4][5][6] Флударабін уперше синтезований у 1968 році Джоном Монтгомері і Кетлін Г'юсон в Південному дослідницькому інституті в Бірмінгемі[7], та застосовується в клінічній практиці з 1991 року.[6]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Флударабін — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні синтезу пуринових нуклеотидів (як ДНК, так і РНК) шляхом конкурентного метаболізму після його поглинання клітинами та його перетворення до активного метаболіта 2-фтор-арабінофуранозиладеніну під дією дезоксицитидинкінази, що призводить до інгібування ферментів РНК-редуктази, ДНК-полімерази (кількох типів — альфа, дельта та іпсилон), ДНК-праймази і ДНК-лігази, а також частково інгібується РНК-полімераза І, та, в незначному ступені — і РНК-полімераза II, внаслідок чого гальмується синтез пуринових нуклеотидів у S-фазі мітозу.[8][2][5] Флударабін більш активний до клітин крові, причому як до проліферуючих клітин, так і до тих, які знаходяться в стані спокою.[3][2] Флударабін застосовується при В-клітинному хронічному лімфолейкозі, а також при швидкопрогресуючих лімфомах, у тому числі неходжкінських лімфомах, переважно в комбінації з циклофосфамідом, епірубіцином, ідарубіцином, цитарабіном, мітоксантроном[8][3], з меншою ефективністю при ворсинчатоклітинному лейкозі.[2] Проте згідно даних клінічних досліджень, схеми лікування лейкозу із включенням флударабіну є більш ефективними, зокрема у порівнянні зі схемами із використанням бендамустину, проте при їх застосуванні спостерігається більша кількість побічних ефектів.[9] Флударабін також може застосовуватися при гострих лейкозах разом із гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором і цитарабіном при гострому мієлолейкозі, а також при неефективності іншого лікування при макроглобінемії Вальденстрема та грибовидному мікозі.[6]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Флударабін погано всмоктується після перорального застосування, біодоступність після якого становить близько 50—60 %. Препарат швидко розподіляється в організмі після внутрішньовенної ін'єкції, після внутрішньовенного введення біодоступність препарату становить 100 %. Максимальна концентрація флударабіну в крові досягається до кінця ін'єкції (протягом 30 хвилин). Препарат швидко метаболізується в організмі до свого активного метаболіта безпосередньо в клітинах крові. Флударабін погано зв'язується з білками плазми крові. Флударабін добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр[2], через плацентарний бар'єр, даних за проникнення препарату в грудне молоко немає. Другий етап метаболізму проходить у клітинах крові з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму із сечею переважно у вигляді метаболітів. Виведення препарату із організму трифазне, у першій фазі незмінений флударабін виводиться із плазми крові із періодом напіввиведення 5 хвилин, у другій фазі період напіввиведення метаболітів препарату із клітин складає 1—2 години, а в третій фазі кінцевий період напіввиведення препарату складає в середньому 20 годин, і цей час може збільшуватися при порушеннях функції печінки або нирок.[4][5][6]

Покази до застосування[ред. | ред. код]

Флударабін застосовують для лікування В-клітинного хронічного лімфолейкозу.[4][5]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні флударабіну побічні ефекти спостерігаються частіше, ніж при застосуванні інших цитостатичних препаратів. Серед побічних ефектів препарату найчастішими є[4][5]:

Протипоказання[ред. | ред. код]

Флударабін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, в дитячому віці, при вираженому порушенні функції нирок, декомпенсованій гемолітичній анемії, вагітності та годуванні грудьми.[4][5]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Флударабін випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для ін'єкцій по 25 мг/мл у флаконах по 2 мл, ліофілізату для внутрішньовенних ін'єкцій по 50 мг у флаконі, а також у вигляді таблеток по 0,01 г.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державний реєстр лікарських засобів України
  2. а б в г д Флударабин, пентостатин, кладрибин в лечении волосатоклеточного лейкоза — эффективность (рос.)
  3. а б в Место и роль флударабина в терапии больных неходжкинскими лимфомами (рос.)
  4. а б в г д http://compendium.com.ua/akt/70/201/fludarabinum (рос.)
  5. а б в г д е https://www.vidal.ru/drugs/molecule/415 (рос.)
  6. а б в г Fludarabine Phosphate (англ.)
  7. Sneader, Walter (2005). Drug discovery: a history. New York: Wiley. с. 258. ISBN 0-471-89979-8.  (англ.)
  8. а б Применение флударабин­ содержащих протоколов химиотерапии в лечении больных с резистентными формами острой миелобластной лейкемии (рос.)
  9. Химиоиммунотерапия комбинацией флударабина, циклофосфамида и ритуксимаба по сравнению с комбинацией бендамустина и ритуксимаба в лечении первичных пациентов с хроническим лимфолейкозом с «хорошим» общесоматическим статусом: результаты исследования CLL 10. (рос.)
  10. https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/415 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]