Флюоцерит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флюоцерит
Fluocerite-(Ce)-90395.jpg
Загальні відомості
Статус IMA затверджений, перейменований (Rn)[d][1][2]
IMA-номер IMA1987 s.p.
Хімічна формула CeF₃
Nickel-Strunz 10 3.AC.15[3]
Dana 8 9.3.4.1
Ідентифікація
Сингонія Гексагональна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь фтор[4],
церій[4]
CMNS: Флюоцерит на Вікісховищі

Флюоцерит (англ. fluocerite; нім. Fluocerit m) — мінерал, флюорид церію і лантану.

Назва — W.K.Haidinger, 1845. Синоніми: тисоніт.

Опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: (Ce, La)F3. За «Fleischer's Glossary» (2004):

  • флюоцерит-Се — (Ce, La)F3;
  • флюоцерит-La — (La, Ce)F3.

Містить (%): Ce — 35,65; La — 35,35; F — 29,00.

Сингонія гексагональна. Дигексагонально-дипірамідальний вид. Форми виділення: недосконалі кристали, зерна або щільні маси. Спайність досконала по (0001). Густина 5,6-6,1. Тв. 4,0-5,5. Колір червонувато-жовтий, восково-жовтий, коричневий. Злом напівраковистий або занозистий. Крихкий. Блиск на свіжому зломі восковий, при зміні стає матовим. Супутні мінерали: ортит, гадолініт, монацит, карбонати.

Поширення[ред. | ред. код]

Зустрічається у пегматитах і як акцесорний мінерал ґранітів й аплітів в Україні та Росії (Приазов'я), штат Колорадо, США та Швеції. Рідкісний.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]