Фокс (затока)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фокс

названо на честь Люк Фокс
Foxe.jpg
65°55′59″ пн. ш. 77°55′00″ зх. д. / 65.93305556002778189° пн. ш. 77.91666667002778012829367° зх. д. / 65.93305556002778189; -77.91666667002778012829367Координати: 65°55′59″ пн. ш. 77°55′00″ зх. д. / 65.93305556002778189° пн. ш. 77.91666667002778012829367° зх. д. / 65.93305556002778189; -77.91666667002778012829367
Частина від Канадський Арктичний архіпелаг
складається з Foxe Peninsulad, Мелвілл, Ф'юрі-енд-Хекла, Рос-Велком, Foley Islandd, Bray Islandd, Jens Munk Islandd, Air Force Islandd, Прінс-Чарлз і Rowley Islandd
Прибережні країни Flag of Canada (Pantone).svg Канада
Регіон Нунавут
Середня глибина 90 м
Вливаються
  • Гудзонова затока і Koukdjuak Riverd
  • ідентифікатори і посилання
    GeoNames 5956887
    У проєкті OpenStreetMap 390840 ·R (Нунавут)
    Фокс. Карта розташування: Канада
    Фокс
    Фокс
    Фокс (Канада)
    CMNS: Фокс у Вікісховищі

    Фокс (англ. Foxe Basin) — затока в Північному Льодовитому океані, омиває береги Канади. Названа на честь англійського дослідника Люка Фокса.

    Опис[ред. | ред. код]

    Довжина затоки становить 650 км, ширина — 370 км. Припливи добові, їхня величина від 1,2 до 9 м. Замерзає у жовтні. Льодові паки поширені на півночі і рухаються в південному напрямку.

    Утворює просторе розширення між островами Баффінова Земля зі сходу та півостровом Мелвілл і островом Саутгемптон на заході. Глибина невелика: на півночі та в центрі сягає 110 м, а на півдні досягає 400 м.

    На півдні протокою Фокс сполучена із Гудзоновою протокою, на півночі протокою Ф'юрі-енд-Хекла — із затокою Бутія.

    Береги скелясті на півдні та низинні на півночі. На високих кручах гніздяться морські птахи. На островах Баффінова Земля та Саутгемптон поширені прибережні болота.

    Затока має численні острови, найбільші з яких: Принс-Чарльз, Ер-Форс, Брей, Роулі, Кох, Вінтер, Вансіттарт, Вайт та група островів Спайсер.

    В затоку зливаються води льодовиків острова Баффінова Земля через численні короткі річки та озера. Найбільше з таких водойм є озеро Неттіллінг, а річка Ханіш.

    Поселення, що розташовані на березі затоки: Іглулік, Фолі, Набукьюак.

    Прохолодна вода затоки забезпечує насиченість її фітопланктоном. Тому численні дрібні острови є житлом для багатьох видів морських птахів, а саме чайок та сивок.

    Клімат[ред. | ред. код]

    Північна частина акваторії лежить в арктичному кліматичному поясі, а південна — в субарктичному кліматичному поясі[1]. На півночі цілий рік переважає полярна повітряна маса. Льодовий покрив цілорічний. Низькі температури повітря цілий рік. Атмосферних опадів випадає недостатньо. Порівняно м'яка зима і холодне літо[2]. На півдні влітку переважають помірні повітряні маси, чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Прохолодне сире літо з частими туманами; зима досить вітряна й волога[2].

    Біологія[ред. | ред. код]

    Акваторія затоки відноситься до екорегіону Гудзонового комплексу арктичної зоогеографічної провінції[3]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони[4].

    Галерея[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
    2. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
    3. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
    4. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

    Посилання[ред. | ред. код]