Volkswagen Käfer
| Volkswagen Käfer | |
|---|---|
 | |
| Виробник | Volkswagen |
| Також називається |
Volkswagen Typ 1 Volkswagen Beetle |
| Роки виробництва | 1938–2003 |
| Наступник(и) | Volkswagen Golf і Volkswagen New Beetle |
| Клас | Клас C |
| Стиль кузова |
седан кабріолет |
| Двигун(и) | Бензиновий двигун |
| Колісна база | 2400–2420 мм |
| Довжина | 4070–4140 мм |
| Ширина | 1540–1585 мм |
| Висота | 1500 мм |
| Маса | 730–930 кг |
| Споріднені |
Volkswagen Karmann Ghia Volkswagen Typ 82 |
| Подібні |
Citroën 2CV Fiat 500 Isetta Mini Renault Dauphine Fiat 600 Ford Anglia IFA F9 Opel Kadett Москвич-400 DKW F10 |
Volkswagen Käfer (укр. Фольксваген Кефер, Фольксваген Жук, офіційна назва Volkswagen Typ 1) — легковий автомобіль, що випускався німецькою компанією Volkswagen AG з 1938 року по 2003 рік. Вважається наймасовішим автомобілем в історії, що вироблявся без перегляду базової конструкції. Всього було виготовлено 21 529 464 автомобілі (з них 15 444 858 у Німеччині — у тому числі 330 251 з кузовом типу «кабріолет»[1][2], близько 3 350 000 у Бразилії).
На його базі випускали військовий VW Typ 82.
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Хоч автомобіль було сконструйовано і запроваджено до виробництва у 1930-х роках, масове виробництво розпочалось лише у 1945 році, після закінчення Другої світової війни. Модель отримала тоді маркування Volkswagen Typ 1 і продавалась як просто «Volkswagen». Наступні моделі носили назви: VW 1200, 1300, 1500, 1302 або 1303, при чому перші походили від величини робочого об'єму двигуна, а 1302 і 1303 позначали відповідні наступні модифікації. На внутрішньому ринку автомобіль отримав псевдонім «Käfer» («Жук») і продавався згодом там під цим ім'ям[3], в інших країнах використовувалась назва «Volkswagen Beetle»[4][5].
«Жук» поряд з автомобілями Morris Minor, Fiat 500, Renault 4CV та Citroën 2CV був піонером у сегменті бюджетних транспортних засобів й послужив відправним пунктом при конструюванні компактних автомобілів в Америці.
Завдяки VW, Fiat і Renault забезпечено було зростання на західноєвропейському ринку частки автомобілів у конфігурації RR (двигун розташований позаду та з ведучим заднім мостом) з 2,6 % у 1946 до 26,6 % у 1956[6]. У 1948 Citroën 2CV започаткував тренд передньопривідних малих автомобілів, який згодом став домінантним на західноєвропейському ринку. У 1974 Volkswagen випустив на ринок передньопривідний Golf Mk I як наступника для «Beetle». Двадцять років по тому Volkswagen презентував концепт, схожий за стилістикою на оригінальний VW Beetle під назвою «Concept One». У 1998 на ринок вийшла модель New Beetle, на базі платформи Volkswagen Golf IV і з кузовом під маркою VW Typ 1.
У проведеному в 1999 році анкетуванні на тему найвпливовішого автомобіля XX століття VW Typ 1 зайняв 4 місце — після Ford Model T, Mini та Citroën DS[7].
Конструктивні особливості[ред. | ред. код]
Конструкція «Жука» має задньомоторне компонування з використанням опозитного двигуна повітряного охолодження. Кузов був 2-дверний типу ліфтбек-седан з плоским вітровим склом і мав коефіцієнт опору Cx = 0,41. Автомобіль був пристосований для перевезення чотирьох пасажирів на двох рядах сидінь, у нього було місце для багажу під переднім капотом та за заднім сидінням.
Кузов автомобіля було приєднано до майже плоского шасі вісімнадцятьма болтами. У шасі була використана торсіонна конструкція як передньої, так і задньої підвіски, а також поперечних стабілізаторів — це забезпечило незалежність кожного колеса при сприйнятті та амортизуванні коливань. Технічні рішення, такі як: механічні барабанні гальма, розділені шиби заднього вікна, механічні поворотні сигнали та несинхронізована коробка перемикання передач були модернізовані з плином часу. Решта елементів використовувалася у незмінному вигляді впродовж усього часу виробництва автомобіля.
Картер двигуна, головки блоків циліндрів та коробка передач виконані з легких металевих сплавів. Блоки циліндрів були виготовлені з чавуну. Масляний радіатор разом з термостатом забезпечував оптимальну робочу температуру та високу надійність роботи двигуна. Повітря, що надходить у камеру згоряння, очищалось металевим повітряним та інерційно-масляним фільтром.
Не зважаючи на те, що вигляд автомобіля з часом змінювався мало, за весь час його виробництва було внесено понад 78 000 вдосконалень конструкції[8].
Історична довідка[ред. | ред. код]
«Народний автомобіль»[ред. | ред. код]
У 1931 році Фердинанд Порше спроектував для фірми Zündapp модель Porsche Typ 12 «Auto für Jedermann» («автомобіль для кожного»). Порше використовував у своєму проєкті чотирициліндрові опозитні двигуни (компонування B4), однак замовник наполіг на застосуванні п'ятициліндрового зіркоподібного двигуна з водяним охолодженням. У 1932 три прототипи було виготовлено. Усі ці зразки були втрачені під час Другої світової війни.
У 1933 році було спроектовано для NSU Motorenwerke наступну серію прототипів — Porsche Typ 32. У цій моделі були використані схожі технічні вирішення, що і у Typ 12, але використано двигун компонування B4. Вихід замовника з проєкту, пов'язаного з виробництвом автомобіля спричинило зупинку розвитку проєкту Typ 32[9].
У 1933 році Адольф Гітлер замовив Фердінандові Порше проект транспортного засобу з назвою «Volkswagen» (з нім. «народний автомобіль»). Автомобіль повинен був перевозити двох дорослих та до трьох дітей з швидкостями близькими до 100 км/год. «Volkswagen» мав бути доступним для громадян Третього Рейху через програму заощаджень чи через «Sparkarte» (ощадна книжка)[10] за ціною 990 RM. Це відповідало приблизно вартості покупки мотоцикла, середній щотижневий дохід працівника становив тоді 32 RM[11].
Конструкція популярного «Жука» була значною мірою запозичена з проекту Ханса Ледвінки Tatra V 570, що було доведено на судовому процесі у 1961 році з виплатою відшкодування на користь концерну «Ringhoffer-Tatra» 3 000 000 марок як компенсації[12].
Подальший розвиток проекту[ред. | ред. код]
За новий проект під назвою Porsche Typ 60 відповідальними були крім Фердінанда Порше, також, конструктори Ервін Коменда і Карл Рабе.
Перші два прототипи були готові до випробувань у листопаді 1935, їм дано назви V1 і V2[13]. Через рік розпочато випробування трьох наступних автомобілів (V3)[13], що були виготовлені у майстерні конструкторського бюро Porsche у Штутгарті[14].
У 1937-му серія наступних тридцяти (W30) прототипів виготовлених компанією Daimler-Benz на замовлення Фердинанда Порше[13] пройшла випробування з сумарним пробігом у 2 900 000 км[15]. Усі транспортні засоби були оснащені характерним вигнутим кузовом і двигуном з повітряним охолодженням, встановленим за задньою віссю. Наступна серія з 44 одиниць (під назвою VW38) була виготовлена у 1938 році, характерною особливою ознакою цих авто була розділена навпіл задня шиба[15].
У липні 1939 року появилась наступна серія з 50 зразків (VW39)[16].
Автомобіль мав бути якомога конструктивно простішим, що мало зменшити частоту можливих поломок. Двигун повітряного охолодження робочим об'ємом 995 см³ та максимальною потужністю у 26 к. с. (19 кВт)[17] довів свою невибагливість у жаркому кліматі під час експлуатації в африканському корпусі. Це було заслугою використання радіатора охолодження моторної оливи та вдалої конструкції блоків циліндрів.
Після офіційної презентації у 1938 році, «Volkswagen» отримав від Гітлера назву «KdF-Wagen»[18] за назвою організації нім. «Kraft durch Freude». Після Другої світової війни модель була відома як «Volkswagen Typ 1» або «Beetle».
Період Другої світової війни (1939—1945)[ред. | ред. код]
Перед початком Другої світової війни було вироблено невелику кількість автомобілів, перша велика серія, яка базувалась на шасі KdF-Wagen була випущена для військових потреб, були це моделі Typ 82 «Kübelwagen», стандартизована у вермахті як Kfz.1 (понад 50 000 одиниць), Typ 82E «Käfer» (564 штук) а також Typ 166 «Schwimmer» (близько 14 000 штук).
Автомобіль Kfz.1 відрізнявся від цивільної моделі спеціальним полегшеним відкритим 4-дверним кузовом з плоскими панелями, задніми колісними редукторами, міжколісним диференціалом, збільшеним до 290 мм дорожнім просвітом, 16-дюймовими колесами (у версії для африканської пустелі — широкопрофільними). У березні 1943 року на «Kübelwagen» почали встановлювати 25-сильний двигун робочим об'ємом 1130 см³.
У 1940-1945 роках невеликими партіями вироблялись і цивільні версії авто, які потрапляли переважно до представників еліти. Через нестачу бензину у країні на ринку з'явилась невелика кількість екземплярів у версії «Holzbrenner» з живленням деревним газом, що отримувався у процесі піролізу біомаси в газогенераторі.
Повоєнне виробництво (1945—1992)[ред. | ред. код]
Масове виробництво автомобілів так і не розпочалось аж до окупації союзниками. У 1945 році виробничі потужності Фольксвагена були передані з рук американських до британських та мали бути демонтовані й перенесені до Великої Британії[19]. Жоден з британських виробників не виявив інтересу до такого переміщення і наводили такі аргументи: «транспортний засіб не відповідає базовим технічним вимогам, що ставляться до нових автомобілів … не є дуже цікавий для пересічного покупця… його виготовлення не окупить своїх витрат»[19]. Виробництво в результаті залишилось на своєму місці і там виготовлялись автомобілі для потреб британської армії[19].
Відновлення виробництва було в основному заслугою майора британської армії Івана Херста (англ. Ivan Hirst)[20]. На Херста було покладене завдання взяти під контроль зруйнований бомбардуванням завод, захоплений американцями. Його першим завданням було знешкодити бомбу, що пробила дах і не вибухнула, яка була виявлена поміж технологічним обладнанням; якби бомба вибухнула, доля Фольксвагена була б вирішена. Херст переконав британців замовити 20 тисяч автомобілів[11]. До березня 1946 з заводу уже виходило 1000 авто щомісячно. У той таки час автомобілю було повернено попередню назву (VW Typ 1).
У рамках відновлення виробництва було призначено директора нового заводу Хайнца Нордхоффа (нім. Heinz Nordhoff)[11]. Під його керівництвом рівень виробництва різко зріс, мільйонний «Жук» покинув завод у 1955 році. На той час автомобіль вирізнявся у своєму сегменті дуже добрими характеристиками у порівнянні з конкурентами. Для версії з двигуном потужністю 35 к.с. (25 кВт) максимальна швидкість була 115 км/год, час розгону 0-100 км/год становив 27,5 с, середнє споживання пального було 6,7 л на 100 км.
У 1949 році, у місті Оснабрюк, фірмою Karmann освоєне виробництво «Жука» у версії «кабріолет»[21].
У 1950-х роках машина зазнала подальшої модернізації, найпомітнішою була зміна зовнішнього вигляду заднього скла[22]. Доступні були версії «Standard» — з триспицевим кермом та кузов без хромованих деталей і «DeLuxe» — з використанням хромованих деталей[2]. У 1950-му варіант «DeLuxe» отримав гідравлічний привод гальм, тоді як гальмівна система «Standard» базувалась на механічному приводі[2]. Через рік між стійками кузова і передніми крилами почали встановлювати вентиляційні клапани[2]. Під кінець 1952 дещо модифіковано вигляд кузова, розроблено нову панель приладів, застосовано колеса розміром 4,0x15 замість 3,0x16[2]. Коробку передач було оснащено синхронізаторами (окрім першої передачі)[23]. В березні 1953 року два овальні віконця над капотом двигуна замінено більшим одинарним вікном, що позитивно вплинуло на видимість всередині кабіни кузова[23].
У 1951 році Volkswagen відпрацьовував версію дизельного двигуна з робочим об'ємом 1,3 л. Було виготовлено лише два зразки дизельного атмосферного опозитного двигуна повітряного охолодження. Перший двигун було встановлено на VW Typ 1, другий на Typ 2. «Жук» з таким двигуном проходив випробування на треку Нюрбургрингу і показав час прискорення 0-100 км/год, що дорівнює 60 с[24].
Вироблялись також невеликі партії споріднених моделей. У 1949—1953 роках складено у кількості 696 екземплярів 2-місних кабріолетів компанією «Hebmüller Sons» (Typ 14A). Austro-Tatra виготовляла також Typ 18A у версії для поліції та пожежників, від січня 1950 до березня 1953 складено 203 одиниці[25].
У 1954 році було збільшено на 2 мм діаметр циліндрів двигуна, що дало зростання робочого об'єму з 1131 см³ до 1192 см³[26]. Тоді ж змінено конструкцію колінчастого валу та збільшено розміри клапанів у двигуні[23]. Завдяки цьому максимальна потужність двигуна зросла з 34 до 41 к. с.[26]. Одночасно зріс ступінь стиснення з 5,8:1 до 7:0:1, що стало можливим з появою пального з вищими октановими числами[26]. Стартер вже запускався ключем запалювання, а не окремою кнопкою[23]. У серпні 1957 року овальне заднє вікно замінено широким і тоді ж стали використовуватись безкамерні шини коліс[23]. У 1964 році було розширене підсвічування заднього номерного знаку. З кінця того ж року збільшено висоту бокових вікон, а також використано вище панорамне вітрове скло. У 1966 році було застосовано двигун з робочим об'ємом 1300 замість 1200[2].
Протягом 1967 року було проведено низку модернізацій. Тоді як зовнішній вигляд залишився без змін, значних удосконалень зазнала силова частина, до лінійки двигунів додано двигун робочим об'ємом 1500[2]. Роком пізніше для моделей 1300 і 1500 впроваджено бортову електричну мережу з напругою 12 В (VW 1200 і надалі мав 6 В)[2]. Версія 1200 отримала у 1970 році двоконтурну гальмівну систему[2].
У 1960-х роках обсяги продажів автомобіля значно зросли, причиною цьому була низька ціна та проведена рекламна кампанія а також, висока надійність та простота конструкції. 17 лютого 1972 року випущено автомобіль за № 15 007 034, загальний обсяг виробництва побив рекорд встановлений моделлю автомобіля Ford Model T. До 23 червня 1992 було виготовлено понад 21 000 000 штук автомобілів.
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
1946—1973[ред. | ред. код]
| 1100 (1946–53) | 1200 (1954–65) | 1200 (1960–73) | 1300 (1965–70) | 1500 (1966–73) | 1600 (1972–73) | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Двигун: | 4-циліндровий опозитний | ||||||
| Робочий об'єм: | 1131 см³ | 1192 см³ | 1285 см³ | 1493 см³ | 1584 см³ | ||
| Діаметр циліндра x хід поршня: | 75 x 64 мм | 77 x 64 мм | 77 x 69 мм | 83 x 69 мм | 85,5 x 69 мм | ||
| Максимальна потужність (к.с.) при об/хв: |
18,4 кВт (25) 3300 |
22 кВт (30) 3400 |
25 кВт (34) 3600 |
29,5 кВт (40) 4000 |
32 кВт (44) 4000 |
37 кВт (50) 4000 | |
| Макс. крутний момент при об/хв: |
67 Нм 2000 |
75 Нм 2000 |
82 Нм 2000 |
87 Нм 2000 |
100 Нм 2000 |
106 Нм 2800 | |
| Система живлення: | один карбюратор | ||||||
| Solex 28 PCI | Solex 28 PICT-1 | Solex 30 PICT-1 | Solex 34 PICT-3 | ||||
| Максимальна швидкість: | 105 км/год | 112 км/год | 115 км/год | 122 км/год Автом. КПП: 117 км/год |
128 км/год Автом. КПП: 123 км/г |
135 км/год Автом. КПП: 130 км/год | |
| 0–100 км/год: | 50 с | 38 с | 33 с | 28 с Автом. КПП: 33 с |
23 с Автом. КПП: 28 с |
21 с Автом. КПП: 24 с | |
| Середнє споживання пального л/100 км: | 7,5 | 8,0 | 8,5 | 9,5 Автом. КПП: 10,5 |
10,0 Автом. КПП: 11,0 |
11,0 Автом. КПП: 12,0 | |
| Ціна (DM): Standard Export Cabrio |
5300 5625 7500 |
3950 4850 6500 |
4290 4740 5990 |
-- 4980 6490 |
-- 5385 6895 |
-- 6530 -- | |
1302/1303 (1970—1975)[ред. | ред. код]
| VW: | 1302/03 (1970–75) | 1302/03 (1970–75) | 1302/03 S (1970–75) |
|---|---|---|---|
| Двигун: | 4-циліндровий опозитний | ||
| Робочий об'єм: | 1192 см³ | 1285 см³ | 1584 см³ |
| Діаметр циліндра x хід поршня: | 77 x 64 мм | 77 x 69 мм | 85,5 x 69 мм |
| Максимальна потужність при об/хв: | 25 кВт при 3600 | 32 кВт | 37 кВт при 4000 |
| Макс. Крутний момент: | 75 Нм при 2000 | 106 Нм при 2800 | |
| Система живлення: | карбюратор | ||
| Solex 28 | Solex | Solex 34 | |
| Максимальна швидкість: | 116 км/год | 125 км/год Автом. КПП: 120 км/год |
135 км/год Автом. КПП: 127 км/год |
| 0–100 км/год: | 32 с | 26 с Автом. КПП: 33 с |
20 с Автом. КПП: 24 с |
| Сер. споживання пального л /100 км: | 10,0 | 10,5 Автом. КПП: 11,5 |
11,5 Автом. КПП: 12,5 |
| Ціна (DM): 1302 1303 1302 Cabrio 1303 Cabrio |
5745 6690 -- -- |
n.a. n.a. -- -- |
5945 6890 7490 8840 |
1200 (1973—1985)[ред. | ред. код]
| VW: | 1200 (1.3) (1973–75) | 1200 (1.6) (1973–77) | 1200 L (1973–85) |
|---|---|---|---|
| Двигун: | 4-циліндровий опозитний | ||
| Робочий об'єм: | 1285 см³ | 1584 см³ | 1192 см³ |
| Діаметр циліндра x хід поршня: | 77 x 69 мм | 85,5 x 69 мм | 77 x 64 мм |
| Максимальна потужність при об/хв: | 32 кВт при 4100 | 37 кВт при 4000 | 25 кВт при 3800 |
| Макс. Крутний момент при об/хв: | 86 Нм при 3000 | 106 Нм при 2800 | 74 Нм при 1700 |
| Система живлення: | карбюратор | ||
| Solex 31 | Solex 34 | Solex 30 | |
| Максимальна швидкість: | 127 км/год Автом. КПП: 122 км/год |
135 км/год Автом. КПП: 130 км/год |
120 км/год |
| 0–100 км/год: | 25 с Автом. КПП: 32 с |
21 с Автом. КПП: 24 с |
30 с |
| Сер. споживання пального л/100 км: | 10,0 Автом. КПП: 11,0 |
11,0 Автом. КПП: 12,0 |
9,0 |
| Ціна (DM): | 5650 | 7920 | 7865 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Oswald Werner. Deutsche Autos 1945–1990, Band 3. — Stuttgart : Motorbuch Verlag, 2003. — ISBN 3-613-02116-1.
- ↑ а б в г д е ж и к Niemcewicz Jakub (November 2011). VW 1200 i 1303. Classicauto (пол.). Stratos Concept (61): 26—34. ISSN 1895-2976.
- ↑ 1973 Super Beetle Brochure. Thesamba.com (нім.). Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 3 червня 2011.
- ↑ 1970 Canadian Full line Brochure. Thesamba.com (англ.). Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 1 червня 2011.
- ↑ 1971 US Super Beetle Sedan and Convertible Sales Brochure. Thesamba.com (англ.). Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 1 червня 2011.
- ↑ Laurence Pomeroy (January). BMC's Mini: The Background story: Part one: The Volkswagen cometh. Small Car (англ.): 42—47.
- ↑ James G. Cobb (24 грудня 1999). This Just In: Model T Gets Award (англ.). Архів оригіналу за 6 березня 2009. Процитовано 25 грудня 2017.
- ↑ Willson, Quentin The Ultimate Classic Car Book [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — New York: DK Publishing Inc., 1995. — P. 214—215. — ISBN 0-7894-0159-2
- ↑ The History of the Beetle-The Earliest Beginnings pt.1. Wheelspin (англ.). London & Thames Valley VW Club. December. Архів оригіналу за 16 травня 2011. Процитовано 1 листопада 2010.
- ↑ Gilmore, Bob The KdF Brochure, in VW Trends, 4/85, s.45.
- ↑ а б в Volkswagen Beetle History 1938 to 2003 (abridged). Lasteditionbeetle.com. Архів оригіналу за 6 березня 2008. Процитовано 30 вересня 2010.
- ↑ Ivan Margolius & John Henry Tatra — The Legacy of Hans Ledwinka. — SAF Publishing, Harrow 1990, — P. 91.
- ↑ а б в Barber, Chris. Birth of the Beetle: the development of the Volkswagen by Ferdinand Porsche. — Haynes Publishing, 2003. — ISBN 1-85960-959-7.
- ↑ Gilmore, Bob The KdF Brochure, in VW Trends, 4/85, s.45.
- ↑ а б Gilmore, s.47.
- ↑ Sloniger, Jerry. The VW Story. — Patrick Stephens, 1980. — ISBN 0850594413.
- ↑ Gilmore, s.46.
- ↑ Ludvigsen, Karl. Battle for the Beetle. — Cambridge, Massachusetts : R. Bentley, 2000. — ISBN 0-8376-0071-5.
- ↑ а б в Ivan Hirst, News. The Guardian. 18 березня 2000. Архів оригіналу за 21 лютого 2010. Процитовано 30 вересня 2010.
- ↑ The Sun newspaper online. The Sun (англ.). 18 липня 2003. Процитовано 30 вересня 2010.
- ↑ Historia VW Garbusa w wersji kabriolet – legenda, która trwa. volkswagen.pl (пол.). 30 листопада 2005. Архів оригіналу за 5 листопада 2011. Процитовано 14 листопада 2011.
- ↑ Gloor, Roger. Alle Autos der 50er Jahre 1945–1960. — Stuttgart : Motorbuch Verlag, 2007. — ISBN 978-3-613-02808-1.
- ↑ а б в г д Volkswagen New Beetle History. edmunds.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2011.
- ↑ The Diesel Beetle. ltv-vwc.org.uk (англ.). Архів оригіналу за 20 липня 2008. Процитовано 3 квітня 2008.
- ↑ Hot VWs, 7/84, s.38.
- ↑ а б в Knowing your Volkswagen. Practical Motorist. 7 (nr 81). may 1961.
- ↑ http://www.kfz-tech.de/Hersteller/VW/VWKaefer01.htm [Архівовано 18 грудня 2017 у Wayback Machine.] kfz-tech — Käfer Motortechnik
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Volkswagen Käfer |
- Wayne Dean History of the Volkswagen Super Beetle [Архівовано 6 травня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
| Автомобілі Фольксваген |
|
Amarok • Beetle • Bora • Caddy • CC • Corrado • Crafter • Derby • Eos • Fox • Gol • Golf • Golf Plus • Golf Sportsvan • Jetta • Käfer • LT • Lupo • New Beetle • Passat • Phaeton • Pointer • Polo • Roadster • Santana • Scirocco • Sharan • T Bus • Taro • Touareg • Touran • up! • Vento • XL1 • |
|
Автомобілі Volkswagen, 1950ті–1970ті – від Volkswagen Group — наступна »
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Тип | 1950ті | 1960ті | 1970ті | |||||||||||||||||||||||||||
| 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | |
| Economy car | . . . Käfer (Type 1) . . . | |||||||||||||||||||||||||||||
| Supermini | Polo I . . . | |||||||||||||||||||||||||||||
| Derby I . . . | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Small family car |
Golf I . . . | |||||||||||||||||||||||||||||
| Type 3 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Large family car |
Type 4 | |||||||||||||||||||||||||||||
| K70 (NSU) | Passat I . . . | |||||||||||||||||||||||||||||
| Coupé | Karmann Ghia | Scirocco I . . . | ||||||||||||||||||||||||||||
| Type 34 Karmann Ghia | VW-Porsche 914 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Utility vehicle | Type 181 Kurierwagen/Trekker . . . | |||||||||||||||||||||||||||||