Фоліант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фоліант, шкіряна палітурка з тисненням

Фоліант (від лат. folium — аркуш) — книга, формату фоліо. Розмовно фоліантом називають будь-яку велику товсту книгу. Формат фоліо дорівнює зігнутому навпіл традиційному пергаментному аркушеві, що приблизно відповідає сучасному формату А3 (бл. 29 х 40 см), позначається (2o).

Походження[ред. | ред. код]

Друк виконується на повному аркуші паперу, по дві сторінки з кожного боку. Після згинання навпіл (2o) для подальшого шиття утворюється 2 аркуші книги. Висота книги відповідає ширині вихідного аркушу паперу.

Фактичний розмір книги залежав від використовуваного паперу (розмір повного аркуша паперу завширшки визначав висоту книги in folio), в залежності від епохи та виробника ця величина коливалася від 15 до величних 50 дюймів (Double Elephant Folio); наразі найбільш розмовсюдженим є розмір 15" (книга ~38 см заввишки).

Поділ книжок за форматом походить з часів Середньовіччя й мав цілком практичну мету — зберігання книжок за форматом економить місце в бібліотеці. У часи Просвітництва поширилася інша система впорядкування бібліотек — за тематичним принципом. Її започаткували німецькі антиквари Йоганн Вінкельман та Йоган Міхаель Франке.

Приклади фоліантів[ред. | ред. код]

В літературі[ред. | ред. код]

  • Попід стінами стояли шафи, заставлені здоровими старими книгами та фоліантами (Н.-Лев., VII, 1966, 12);
  • Ох, арабські фоліанти! Вже несила вас читати (Крим., Вибр., 1965, 37);
  • Навколо стола на підлозі порозкидані важкі старовинні фоліанти в шкіряних оправах (Гончар, III, 1959,290);
  • в панських маєтках Тарас бачив величезні бібліотеки, де на корінцях різних фоліантів можна було прочитати французькі, німецькі, англійські назви (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 34).

Інші формати[ред. | ред. код]

Менші за форматом книжки називають «кварт» (лат. quart — чверть), вони відповідають пергаментному аркушеві, зігнутому вчетверо й позначаються (4o). Ще менші за форматом книжки називаються «октав» (лат. oktav — восьма частина), вони відповідають пергаментному аркушеві, зігнутому увосьмеро й позначаються (8o). Зовсім маленькі видання раніше називалися «дуодец» (лат. duodez — дванадцята частина) (12o).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Швецова-Водка Г.М. Загальна теорія документа і книги. — Київ : Знання, 2014. — 405 с. — (Вища освіта ХХІ століття) — ISBN 978-966-346-642-2.
  • Hiller, Helmut / Füssel, Stephan: Wörterbuch des Buches. Klostermann Verlag, Frankfurt am Main 2006, ISBN: 978-3465034957