Фондовий ринок

Фо́ндовий ри́нок (ри́нок ці́нних папе́рів) — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Ринок активний — ринок з певного виду цінних паперів чи товарів, які є об’єктами частих і великих угод.

Фондовий ринок є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа — організацією, яка надає можливість для здійснення торгових операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів.

Фондовий ринок в Україні

На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації внутрішньої позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати, облігації зовнішньої позики.

“У ХІХ – на початку ХХ ст. фондовий ринок в Україні розвивався в основних фінансових центрах – Києві, Одесі, Харкові, Львові, де були товарно-фондові біржі (детальніше див.: Мошенський С. З. Фінансові центри України та ринок цінних паперів індустріальної епохи. – London: Xlibris, 2014. – 453 c. – http://books.google.com.ua/books/about?id=u3gZBgAAQBAJ&redir_esc=y)

Початком становлення створення фондового ринку України стала поява відповідних законів України: "Про цінні папери і фондовий ринок", "Про приватизаційні папери", "Про банки і банківську діяльність" [2]. У цей же час з'являються перші українські акції і перші торговці цінними паперами.

Верховна Рада України приймає постанову "Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні".

Пожвавлення законодавчої діяльності у сфері цінних паперів відбулося після прийняття Указу Президента України "Про державну комісію з цінних паперів і фондового ринку" від 12 червня 1995 р. № 446/5 30 жовтня 1996 року було прийнято закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів України", 9 липня 1996 р. - закон "Про внесення змін і доповнень до закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

у 2001 році в Україні вже діяло 6 бірж і 2 торгово-інформаційні системи (ТІС). Починаючи з 2002 року, в України почали чітко домінувати два фондові майданчики: ПФТС та УМВБ. Їхня частка у 2002 році - майже 98,11% всіх угод, укладених на організованому ринку. Станом на 2002 рік, решта торгових секторів поділили між собою ринок таким чином: Українська фондова біржа (УФБ) - 0,81%, Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ) - 0,73%, Придніпровська фондова біржа (ПФБ) - 0,04%, Донецька фондова біржа (ДФБ) - 0,03%, Українська міжбанківська фондова біржа (УМФБ) - 0,24%, Кримська фондова біржа (КФБ) - 0,04%.

Ще один імпульс до розвитку фондового ринку дала поява Української Біржі, яка впровадила ринок заявок. Це, у свою чергу, поклало початок такому явищу як інтернет-трейдінг.

На початку 2000-х років, фондовий ринок України можна було віднести до ринків з вкрай низькою ліквідністю. Про це свідчив значний розрив між котуваннями покупки і продажу фондових активів. У середньому він становив за групою найпопулярніших паперів 20% - 25%. У той же час, скажімо, у Росії цей показник не перевищував 1,5 - 2,0%.

Про низьку ліквідність фондового ринку говорив також такий факт. У 1997 році в лістингу ПФТС були присутні 150 емітентів, але угоди відбувалися тільки з 87, і на перший десяток найбільш ліквідних емітентів припадало 67,9% загального обсягу угод [8, с. 332]. У 2003 році близько 12000 угод на 130 емітентів облігацій (480, якщо вважати серії). Кількість угод з цінними паперами, укладених в 2003 році, - 17389 (у 2002 році - 18662), тобто практично залишилася на попередньому рівні.

Крім низької ліквідності на фондовому ринку України існує ще одна фундаментальна проблема: вкрай низький відсоток акцій [[Блакитні фішки|блакитних фішок], що вільно торгуються на біржі (так званих free-float stock). А це означає, що фондовий ринок України є вкрай недорозвиненим та на ньому неможливо реалізовувати довготривалі інвестиційні стратегії. Внаслідок цього український фондовий ринок є більш мінливий (англ. volatile) ніж його зарубіжні аналоги.

Розрізняють такі РЦП (Фондові ринки):

• за сферою поширення - світові, національні, регіональні та місцеві;
• за стадією обігу - первинний (первинні угоди купівлі-продажу тільки-що випущених ЦП) і вторинний (подальший обіг ЦП);
• за формою організації вторинного ринку – біржовий і позабіржовий (вуличний);
• за емітентами - ринок корпоративних ЦП, випущених юридичними особами; ринок муніципальних ЦП, випущених органами місцевого самоврядування; ринок державних ЦП, випущених державою;

Суб'єкти РЦП:

• емітенти (компанії, товариства, підприємства, держава) – випускають ЦП;
• інвестори (фізичні та юридичні особи) покупці ЦП;
• посередники (брокери, ділери, андеррайтери);
• органи регулювання (ДКЦПФР, біржі, асоціації брокерів та ділерів тощо);
• інфраструктурні учасники (депозитарії, зберігачі, реєстратори, трасти, продавці інформації про РЦП).

Розрізняють такі РЦП (Фондові ринки): за сферою поширення - світові, національні, регіональні та місцеві; за стадією обігу - первинний (первинні угоди купівлі-продажу тільки-що випущених ЦП) і вторинний (подальший обіг ЦП); за формою організації вторинного ринку – біржовий і позабіржовий (вуличний); за емітентами - ринок корпоративних ЦП, випущених юридичними особами; ринок муніципальних ЦП, випущених органами місцевого самоврядування; ринок державних ЦП, випущених державою;

Основні функції

• регулювання сфери грошового обігу та кредиту;
• забезпечення переливу капіталу між галузями та сферами економіки;
• розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій (АТ), контроль за їхньою діяльністю;
• залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання;
• забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

Інфраструктура

• Регулятивна — система регулювання ринку цінних паперів, що включає систему правил поведінки учасників ринку і систему методів впорядкування укладених угод;
• Функціональна — система торгівлі цінними паперами (посередники, фондові магазини, фондові біржі, організований та неорганізований позабіржовий ринок, аукціони з продажу цінних паперів), яка забезпечує процес укладання угод з цінними паперами;
• Технічна — система розрахунків з укладання угод, збереження і обліку цінних паперів, що включає депозитарну діяльність (збереження цінних паперів, облік прав на цінні папери); діяльність з ведення та збереження реєстру власників цінних паперів; розрахунково-клірингова діяльність.
• Інформаційна — включає інформаційну систему (збір, обробку інформації про емітентів, новий випуск, ціни і місця торгівлі цінними паперами) і систему зв'язку (об'єднує засоби зв'язку учасників ринку цінних паперів).

• Онлайн-бібліотека по фондовому ринку

Див. також

• ПФТС
• УБ
• УМВБ
• Фондова біржа
• Законодавча термінологія
• Цінні папери
• Акція
• Світова федерація бірж

Примітки

Джерела

• Закон України про цінні папери та фондовий ринок
• Закон України про акціонерні товариства
• Постанова Верховної Ради України "Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні"
• Указ Президента України "Про державну комісію з цінних паперів і фондового ринку"
• Закон України про акціонерні товариства
• Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку
• Fixygen - сайт про фондовий ринок України
• Бібліотека "Цінні папери України" (рос.)
• Фондова біржа ПФТС
• FundMarket - портал про фондовий ринок України
• Акційний ринок на порталі Investfunds
• Фондовий ринок України. Система розкриття інформації на фондовому ринку України
• Світова федерація бірж
• Інвестиційна група "АРТ Капітал"
• Онлайн-бібліотека по фондовому ринку

Література

• Аналіз тенденцій розвитку фондового ринку у світі та Україні // Схід (журнал), 2004.