Фондовий ринок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фо́ндовий ри́нок (ри́нок ці́нних папе́рів) — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Ринок активний — ринок з певного виду цінних паперів чи товарів, які є об'єктами частих і великих угод.

Фондовий ринок є абстрактним поняттям, що слугує для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям «фондова біржа» — організацією, яка надає можливість для здійснення торгових операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів. В той час, фондова біржа прирівнюється до поняття регульованого (організаційно оформленого) фондового ринку.

Фондовий ринок в Україні[ред. | ред. код]

На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації внутрішньої позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати, облігації зовнішньої позики.

У ХІХ — на початку ХХ ст. фондовий ринок в Україні розвивався в основних фінансових центрах — Києві, Одесі, Харкові, Львові, де вже існували товарно-фондові біржі[1].

Початком становлення створення фондового ринку України стала поява відповідних законів України: «Про цінні папери і фондовий ринок», «Про приватизаційні папери», «Про банки і банківську діяльність»[2]. У цей же час з'являються перші українські акції і перші торговці цінними паперами.

У 1995-му році Верховна Рада України приймає Постанову «Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні».

Пожвавлення законодавчої діяльності у сфері цінних паперів відбулося після прийняття Указу Президента України «Про державну комісію з цінних паперів і фондового ринку» від 12 червня 1995 р., 30 жовтня 1996 року було прийнято Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України», 9 липня 1996 р. — закон "Про внесення змін і доповнень до закону України «Про цінні папери і фондову біржу».

у 2001 році в Україні вже діяло 6 бірж і 2 торгово-інформаційні системи (ТІС). Починаючи з 2002 року, в Україні почали чітко домінувати два фондові майданчики: ПФТС та УМВБ. Їхня частка у 2002 році — майже 98,11 % всіх угод, укладених на організованому ринку. Станом на 2002 рік, решта торгових секторів поділили між собою ринок таким чином: Українська фондова біржа (УФБ) — 0,81 %, Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ) — 0,73 %, Придніпровська фондова біржа (ПФБ) — 0,04 %, Донецька фондова біржа (ДФБ) — 0,03 %, Українська міжбанківська фондова біржа (УМФБ) — 0,24 %, Кримська фондова біржа (КФБ) — 0,04 %[джерело?].

Ще один імпульс до розвитку фондового ринку дала поява «Української біржі», яка впровадила ринок заявок. Це, у свою чергу, поклало початок такому явищу як інтернет-трейдінг.

На початку 2000-х років, фондовий ринок України можна було віднести до ринків з вкрай низькою ліквідністю. Про це свідчив значний розрив між котуваннями покупки і продажу фондових активів. У середньому він становив за групою найпопулярніших паперів 20 % — 25 %. У той же час, скажімо, у Росії цей показник не перевищував 1,5 — 2,0 %.

Про низьку ліквідність фондового ринку говорив також такий факт. У 1997 році в лістингу ПФТС були присутні 150 емітентів, але угоди відбувалися тільки з 87, і на перший десяток найбільш ліквідних емітентів припадало 67,9 % загального обсягу угод[джерело?]. У 2003 році близько 12000 угод на 130 емітентів облігацій (480, якщо вважати серії). Кількість угод з цінними паперами, укладених в 2003 році, — 17389 (у 2002 році — 18662), тобто практично залишилася на попередньому рівні[джерело?].

Крім низької ліквідності на фондовому ринку України існує ще одна фундаментальна проблема: вкрай низький відсоток акцій блакитних фішок, що вільно торгуються на біржі (так званих free-float stock). А це означає, що фондовий ринок України є вкрай недорозвиненим та на ньому неможливо реалізовувати довготривалі інвестиційні стратегії[3]. Внаслідок цього український фондовий ринок є більш мінливий (англ. volatile) ніж його зарубіжні аналоги.

Розрізняють такі РЦП (Фондові ринки):

  • за сферою поширення — світові, національні, регіональні та місцеві;
  • за стадією обігу — первинний (первинні угоди купівлі-продажу тільки-що випущених ЦП) і вторинний (подальший обіг ЦП);
  • за формою організації вторинного ринку — біржовий і позабіржовий (вуличний);
  • за емітентами — ринок корпоративних ЦП, випущених юридичними особами; ринок муніципальних ЦП, випущених органами місцевого самоврядування; ринок державних ЦП, випущених державою.

Суб'єкти РЦП:

  • емітенти (компанії, товариства, підприємства, держава) — випускають ЦП;
  • інвестори (фізичні та юридичні особи) покупці ЦП;
  • посередники (брокери, ділери, андеррайтери);
  • органи регулювання (ДКЦПФР, біржі, асоціації брокерів та ділерів тощо);
  • інфраструктурні учасники (депозитарії, зберігачі, реєстратори, трасти, продавці інформації про РЦП).

Фондовий ринок у світі

З липня 2017 року українці мають легальну можливість інвестувати на міжнародних фондових ринках. Для цього потрібно спочатку відкрити рахунок у іноземного брокера і потім вивести кошти в рамках е-ліміту НБУ[4].

Основні функції[ред. | ред. код]

  • регулювання сфери грошового обігу та кредиту;
  • забезпечення переливу капіталу між галузями та сферами економіки;
  • розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій (АТ), контроль за їхньою діяльністю;
  • залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання;
  • забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

  • Регулятивна — система регулювання ринку цінних паперів, що включає систему правил поведінки учасників ринку і систему методів впорядкування укладених угод;
  • Функціональна — система торгівлі цінними паперами (посередники, фондові біржі, організований та неорганізований позабіржовий ринок, аукціони з продажу цінних паперів), яка забезпечує процес укладання угод з цінними паперами;
  • Технічна — система розрахунків з укладання угод, збереження і обліку цінних паперів, що включає депозитарну діяльність (збереження цінних паперів, облік прав на цінні папери); діяльність з ведення та збереження реєстру власників цінних паперів; розрахунково-клірингова діяльність.
  • Інформаційна — включає інформаційну систему (збір, обробку інформації про емітентів, новий випуск, ціни і місця торгівлі цінними паперами) і систему зв'язку (об'єднує засоби зв'язку учасників ринку цінних паперів).

Див. також[ред. | ред. код]

Законодавство[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мошенський, С.З. (2011). Історія ринку цінних паперів України у складі Російської імперії. Вісник ЖДТУ. Економічні науки (Житомирський державний технологічний університет) 4 (58). ISSN 1728-4236. 
  2. Закон України від 18 лютого 2018 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»
  3. Брагін, Сергій; Макаренко, Олег (2011-02-16). Недержавні пенсійні фонди на неефективному фондовому ринку: приклад України. fundmarket.ua (uk). Архів оригіналу за 2013-03-06. Процитовано 2011-08-20. 
  4. Губар, Олена (2017-06-29). Українцям полегшили інвестиції за кордоном: які шанси і ризики? | DW | 29.06.2017. dw.com (uk). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 2017-12-26. Процитовано 2019-10-29. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Аналіз тенденцій розвитку фондового ринку у світі та Україні // Схід (журнал), 2004.
  • Державне регулювання інвестиційного процесу в умовах функціонування ринку цінних паперів: монографія / П. О. Куцик, М. Я. Вірт, І. В. Гончарук та ін. ; [за заг. ред. П. О. Куцика] ; Львів. комерц. акад. — Львів: Растр-7, 2014. — 296 с. : іл. — Бібліогр.: с. 236—254 (265 назв). — ISBN 978-617-7045-67-9
  • Міжнародний фондовий ринок: навч. посіб.-практикум [для студентів екон. спец. ВНЗ] / О. Є. Кузьмін, Н. О. Шпак, О. Ю. Григор'єв та ін. ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 336 с. : іл. — Бібліогр.: с. 231—233 (36 назв). — ISBN 978-617-607-696-4
  • Ринок цінних паперів і фондова біржа: навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни студентами спец. «Фінанси і кредит» / С. В. Черкасова; Укоопспілка, Львів. комерц. акад. — Львів, 2015. — 167 c. — Бібліогр.: с. 165—167.