Фонематичний слух
Фонематичний слух (від грець. phonema - слово, звук, голос) — вид слуху, який забезпечує розрізнення звуків мовлення як фонем і правильну вимову, а також сприйняття та розуміння змісту слів[1]. Фонематичний слух є тонким систематизованим слухом, що має здатність здійснювати операції розрізнення і вирізнення (розпізнавання) фонем, які складають звукову оболонку слова[2]. Фонематичний слух виявляється в здатності розпізнавання на слух мінімальних розпізнавальних елементів мови[3]. Цей вид слуху є основою для розуміння змісту сказаного. Особливо важливим фонематичний слух є для розрізнення фонетично дуже схожих слів наприклад: «коса – коза», «мишка — миска», «каска – казка – кашка»[4]. Розвиток фонетичного слуху під час співу пов`язаний з якістю середньої співацької форманти (ССФ), яка забезпечує артикуляцію та дикцію у співі.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Словопедія: Фонематичний слух
- ↑ Термінологічний словник логопедії
- ↑ Медична енциклопедія за алфавітом: фонематичний слух. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 24 грудня 2016.
- ↑ Майстер-клас логопедичного заняття[недоступне посилання з липня 2019]