Формальна логіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Форма́льна ло́гіка — конструювання і дослідження правил перетворення висловів, що зберігають своє істинне значення безвідносно до змісту вхідних в ці вислови понять. У історії філософії — окремий розділ або напрям логіки кінця XIX — початку XX ст. У сучасному вжитку — синонім символічної, або математичної логіки. Арістотель — автор формальної логіки. Пізніше, в середні віки, формально-логічна частина вчення Арістотеля була відірвана від змістовної і канонізована, використовувалася як методологічна основа середньовічної схоластики.

Література[ред. | ред. код]

  • J. M. Bocheński. Formale Logik. 5. unveränderte Auflage. Alber, Freiburg (Breisgau) u. a. 1996, ISBN 3-495-44115-8, (Orbis academicus 3, 2).
  • Walter Bröcker. Formale, transzendentale und spekulative Logik. Klostermann, Frankfurt am Main 1962.
  • Paul Hoyningen-Huene. Formale Logik. Eine philosophische Einführung. Reclam, Stuttgart 1998, ISBN 3-15-009692-8.
  • Edmund Husserl. Formale und transzendentale Logik. Versuch einer Kritik der logischen Vernunft. 2. Auflage. Unveränderter Nachdruck der 1. Auflage 1929. Niemeyer, Tübingen 1981, ISBN 3-484-70129-3.
  • Richaed Jeffrey. Formal Logic. Its Scope and Limits. 2. Auflage. McGraw-Hill, New York NY 1981, ISBN 0-07-032321-6.
  • Гасяк О. С. Формальна логіка : короткий словник-довідник. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2014. — 200 с.
  • Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.