Формула-1 — Гран-прі Італії 2007

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гран-прі Італії 2007
Італія LXXVIII Gran Premio d'Italia
Дата 9 вересня 2007 року
Місце Італія Монца
Траса Монца Автодромо Націонале
Довжина кола 5,793 км
Дистанція 306,720 км (53 кола)
Погода Ясно, сухо
Поул
1:21.997 Іспанія Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес
Найшвидше коло
1:22.871
(
15 коло)
Іспанія Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес
Подіум
Переможець Іспанія Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес
2 місце Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес
3 місце Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі
Формула-1. 13-й із 17 етапів сезону 2007/ Гонка №781
Circuit Monza.png
12.Туреччина < 13 > 14.Бельгія
2006 < Гран-прі Італії 2007 > 2008

Гран-прі Італії 2007 року — тринадцятий етап чемпіонату світу 2007 року з автоперегонів у класі Формула-1, відбувся з 7 по 9 вересня на трасі в Монці (Італія). Перемогу в цьому гран-прі святкував пілот команди «Макларен» Фернандо Алонсо.

Перед гран-прі[ред. | ред. код]

Льюїс Хемілтон випереджував свого напарника по команді «Макларен» Фернандо Алонсо на 5 очок і посідав перше місце у таблиці чемпіонату світу. У Кубку конструкторів команда «Макларен» йшла попереду «Феррарі» з різницею у 11 очок, попри те, що на Гран-прі Угорщини команда не отримала жодного очка через інцидент Алонсо-Хемілтон.

Кваліфікація[ред. | ред. код]

Кімі Ряйкконен вилетів з траси і розбив свою машину вранці перед кваліфікацією під час вільних заїздів. Через це він не зміг скласти гідну конкуренцію іншим пілотам у боротьбі за поул і у результаті посів лише п'яте місце. Фернандо Алонсо протягом всієї кваліфікаційної сесії виглядав краще за інших гонщиків і заслужено здобув поул. Інший гонщик команди «Макларен» Льюїс Хемілтон посів друге місце.

Перегони[ред. | ред. код]

На старті великих змін у позиціях лідерів не відбулося. Алонсо першим увійшов у поворот, а за другу позицію розвернулася боротьба між Хемілтоном та Массою. Щоб утримати свою позицію Хемілтон здійснив ризикований маневр по зовнішньому радіусу, при цьому трохи зрізав шикану, але судді не побачили в цьому порушення. У цей же час Ряйкконен обігнав Ніка Хайдфельда і вийшов на четверту позицію.

Після аварії Девіда Култхарда (через пошкодження переднього спойлера машина шотландця на великій швидкості врізалася у відбійник у повороті Curva Grande) на трасі з'явилася машина безпеки.

На 9-му колі Феліпе Масса заїхав у бокси, після цього він проїхав ще одне коло, але пошкодження не дозволило йому продовжити перегони.

Ряйкконен вибрав стратегію одного піт-стопу, що дозволило йому певний час лідирувати у перегонах за рахунок пізнього піт-стопу. На 40-му колі, після другого піт-стопу, Хемілтон опинився позаду Ряйкконена, але вже через два кола зумів повернути собі другу позицію здійснивши обгін у першій шикані.

Ця перемога для Фернандо Алонсо стала першою на Гран-прі Італії і дев'ятнадцятою у кар'єрі. Вона дозволила йому зменшити відставання у чемпіонаті від Хемілтона до трьох очок. Алонсо виграв хет-трик, адже найшвидше коло також було показано ним. «Макларен» же здобув дубль, що дозволило збільшити відрив у Кубку Конструкторів від «Феррарі» до 23-х очок.

Класифікація[ред. | ред. код]

Кваліфікація[ред. | ред. код]

Пілот Команда 1 частина 2 частина 3 частина
1 Іспанія Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес 1:21.718 1:21.356 1:21.997
2 Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 1:21.956 1:21.746 1:22.034
3 Бразилія Феліпе Масса Феррарі 1:22.309 1:21.993 1:22.549
4 Німеччина Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 1:23.107 1:22.466 1:23.174
5 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі 1:22.673 1:22.369 1:23.183
6 Польща Роберт Кубіца Заубер-БМВ 1:23.088 1:22.400 1:23.446
7 Фінляндія Хейкі Ковалайнен Рено 1:23.505 1:23.134 1:24.102
8 Німеччина Ніко Росберг Вільямс-Тойота 1:23.333 1:22.748 1:24.382
9 Італія Ярно Труллі Тойота 1:23.724 1:23.107 1:24.555
10 Велика Британія Дженсон Баттон Хонда 1:23.639 1:23.021 1:25.165
11 Австралія Марк Веббер Ред Булл-Рено 1:23.575 1:23.166
12 Бразилія Рубенс Барікелло Хонда 1:23.474 1:23.176
13 Австрія Александр Вюрц Вільямс-Тойота 1:23.739 1:23.209
14 Велика Британія Ентоні Девідсон Супер Агурі-Хонда 1:23.646 1:23.274
15 Італія Джанкарло Фізікелла Рено 1:23.559 1:23.325
16 Німеччина Себастьян Феттель Торо Россо-Феррарі 1:23.578 1:23.351
17 Японія Такума Сато Супер Агурі-Хонда 1:23.749
18 Німеччина Ральф Шумахер Тойота 1:23.787
19 Італія Вітантоніо Ліуцці Торо Россо-Феррарі 1:23.886
20 Велика Британія Девід Култхард Ред Булл-Рено 1:24.019
21 Німеччина Адріан Сутіл Спайкер-Феррарі 1:24.699
22 Японія Сакон Ямамото Спайкер-Феррарі 1:25.084

Перегони[ред. | ред. код]

Пілот Команда Кіл Час Старт Очок
1 Іспанія Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес 53 1:18:37.806 1 10
2 Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 53 +6.0 2 8
3 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі 53 +27.3 5 6
4 Німеччина Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 53 +56.5 4 5
5 Польща Роберт Кубіца Заубер-БМВ 53 +60.5 6 4
6 Німеччина Ніко Росберг Вільямс-Тойота 53 +65.8 8 3
7 Фінляндія Хейкі Ковалайнен Рено 53 +66.7 7 2
8 Велика Британія Дженсон Баттон Хонда 53 +72.1 10 1
9 Австралія Марк Веббер Ред Булл-Рено 53 +75.8 11
10 Бразилія Рубенс Барікелло Хонда 53 +76.9 12
11 Італія Ярно Труллі Тойота 53 +77.7 9
12 Італія Джанкарло Фізікелла Рено 52 +1 коло 15
13 Австрія Александр Вюрц Вільямс-Тойота 52 +1 коло 13
14 Велика Британія Ентоні Девідсон Супер Агурі-Хонда 52 +1 коло 14
15 Німеччина Ральф Шумахер Тойота 52 +1 коло 18
16 Японія Такума Сато Супер Агурі-Хонда 52 +1 коло 17
17 Італія Вітантоніо Ліуцці Торо Россо-Феррарі 52 +1 коло 19
18 Німеччина Себастьян Феттель Торо Россо-Феррарі 52 +1 коло 16
19 Німеччина Адріан Сутіл Спайкер-Феррарі 52 +1 коло 21
20 Японія Сакон Ямамото Спайкер-Феррарі 52 +1 коло 22
схід Бразилія Феліпе Масса Феррарі 10 задня підвіска 3
схід Велика Британія Девід Култхард Ред Булл-Рено 1 аварія 20

Найшвидше коло: Фернандо Алонсо — 1:22.871

Кола лідирування: Фернандо Алонсо — 48 (1-20, 26-53); Кімі Ряйкконен — 5 (21-25).

Посилання[ред. | ред. код]