Форсування Десни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Переправа через Десну
Північна війна
Дата: 30 жовтня2 листопада 1708 (Юліанський календар)
Місце: ріка Десна, біля села Мезин
Результат: перемога шведів
Сторони
Швеція Швеція Росія Росія
Командувачі
Швеція Карл XII,
Швеція Берндт Ото Штакельберг
Росія Людвіг Микола Галарт,
Росія Олександр Олександрович Гордон
Військові сили
2000 осіб, 12 гармат[1] 4000 осіб, 8 гармат[1]
Втрати
50 убитих, 150 поранених[2] 800 убитих, 900 поранених[3]

Форсування Десни — переправа шведських військ Карла XII через річку Десна (притока Дніпра), вчинена з 11 до 13 листопада 1708 року, під час його походу через Україну на Росію.

Передісторія[ред. | ред. код]

27 жовтня 1708 р. російський цар Петро Перший довідався про перехід українського гетьмана Івана Мазепи на бік Швеції, після чого російський цар звернувся з дезінформаційним маніфестом до жителів України, пропагуючи свою версію, що буцімто Мазепа має намір у разі перемоги шведів над росіянами домогтися повернення українських земель під владу Польщі. 30 жовтня Петро I прийняв рішення знайти і підкорити Батурин — резиденцію Мазепи, де знаходилися великі запаси продовольства та боєприпасів. Від Погребків у бік Батурина попрямував російський загін Меншикова[4].

Хід битви[ред. | ред. код]

Карл XII, дізнавшись про перехід Мазепи на бік шведів, прийняв рішення форсувати Десну і спробувати затримати російські війська, які йшли до Батурина. Пунктом переправи ним була обрана ділянка річки біля села Мезин, яке перебувало на відстані одного переходу (50 км) від головних сил російської армії[4]. Однак у цьому місці річка була широкою, з швидкою течією і високими берегами, а після перших морозів з'явилася безліч плавучих крижин, що створювали шведам масу проблем[5].

11 листопада шведи почали зводити понтонний міст для переходу через річку, проте з ними вступили в бій російські частини під командуванням Людвіга Миколи Галарта[ru][4]. 12 листопада за пропозицією Берндта Ото Штакельберга[ru] 600 осіб зробили переправу на плотах на інший берег вище за течією, тим самим ввівши російське військо в оману щодо місця переправи шведів, та незабаром основними силами завдали нищівного удару у центр російських позицій. Незважаючи на запеклий опір російських солдатів під командуванням Олександра Гордона[ru], до вечора шведи завершили переправу[5].

Підсумок[ред. | ред. код]

13 листопада російські війська відступили[2]. З малими втратами шведи форсували вельми серйозну перешкоду, російські війська ж з серйозними втратами відступили до м. Глухова[4]. Сучасники порівнювали цю переправу шведських військ з переправою через річку Гранік, вчинену Олександром Македонським. Проте, до того моменту, як шведські війська завершили переправу, росіяни вже встигли загарбати м. Батурин[2][5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ett kort dock tydeligit utdrag utur then öfwer konung Carl den Tolftes lefwerne och konglida dater, Jöran Andersson Nordberg (1745). pp 593
  2. а б в From, 2007, с. 240
  3. Gordon, 1755, с. 279
  4. а б в г Андрианов, 2003
  5. а б в Масси, 2015

Джерела[ред. | ред. код]

  • Peter From. Katastrofen vid Poltava. — Lund : Historiska media, 2007.
  • Gordon A. The History of Peter the Great, Emperor of Russia: To which is Prefixed a Short General History of the Country from the Rise of that Monarchy: and an Account of the Author's Life. — Aberdeen, 1755.
  • П. М. Андрианов. Поход шведов на Украину // История русской армии от зарождения Руси до войны 1812 г. — СПб. : Полигон, 2003.
  • Р. Масси. Петр Великий. Деяния самодержца / пер. Лужецкая Н. Л., Волковский В. Э., ред. Трофимов Е. А. — Амфора, 2015.