Фортеця Марієнберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фортеця Марієнберг
Festung Marienberg
Marienberg wuerzburg.jpg

49°47′22″ пн. ш. 09°55′14″ сх. д. / 49.7896972° пн. ш. 9.9208000° сх. д. / 49.7896972; 9.9208000

Статус: музей
Країна: Німеччина
Місце розташування: Вюрцбург, Баварія
Початок будівництва: VIII-ХІІІ ст.

Commons-logo.svg Фортеця Марієнберг у Вікісховищі

Фортеця Марієнберг (нім. Festung Marienberg) — укріплення, що розташоване над річкою Майн у Вюрцбурзі, (Нижня Франконія).

Марієнберг протягом майже п'яти століть був резиденцією князя-єпископа. Після завоювання шведським королем Густавом Адольфом в 1631 році фортеця була перебудована у барочному стилі. У теперішній час фортеця відкрита для відвідування.

Історичний огляд[ред.ред. код]

Листівка, 1920
Вежа Машикулі
Фортеця
Шеренберзька брама

На пагорбі, де стоїть фортеця, знайдені рештки давнього кельтського поселення і язичницького капища.

У 704 році н. е. тут була освячена найдавніша церква Вюрцбурга каплиця Святої Марії (Marienkirche), у якій ховали вюрцбурзьких єпископів. Згодом від імені церкви була названа фортеця (нім. Marienberg — Фортеця Святої Марії), яка до того мала назву Вірцеберг. Під фортецею на березі Майна розташована давня церква св. Буркхарда.

Фортеця перебудовувалась кілька разів. Найдавніші її частини походять з VIII століття. У ХІІІ столітті з'явились укріплення, глибока криниця, палац єпископа Конрада фон Кверфурта (†1202).

У 12531719 роках фортеця Маріенберг була резиденцією вюрцбурзьких князів-єпископів.

У 1482 році головний замок був оточений середньовічними мурами з Шеренберзькою брамою.

У травні 1525 під час німецької Селянської війни повстанська армія у 15 тис. чоловік взяла фортецю в облогу. Однак гарнізон, яким командував Фрідріх фон Бранденбург (14971536), не здав твердиню. Коли селянський ватажок Флоріан Гейєр відправився до Ротенбурга-на-Таубері за стінобитною зброєю, на селян напало військо Швабського Союзу. У битві князями було вбито близько 8 тис. повстанців. Єпископ Конрад ІІ Тюнґен зміг повернутися до своєї резиденції, з якої він раніше втік. На спомин про ті події на схилі біля фортеці установлений пам'ятник учасникам Селянської війни.

Після пожежі приблизно в 1600 році єпископ Юліус Ехтер фон Меспельбрунн повністю відновив фортецю, надавши їй витончений вигляд у ренесансному стилі. Була добудована каплиця Святої Марії. У 1631 році під час Тридцятирічної війни шведський король Густав ІІ Адольф захопив фортецю.

За наказом князя-єпископа Йоганна Філіпа фон Шенборна (16421673) проведені значні роботи із зміцнення фортеці. Навколо неї розпланували парк, який також виконував оборонну функцію. Зведені нові бастіони, з південної сторони з'явилась вежа Машикулі. Вирита 106-метрова криниця. Однак уже у XVII столітті з розвитком потужної артилерії фортеця втрачає стратегічне значення.

Фортеця була захоплена під час наполеонівських воєн. У 1945 році фортеця була піддана серйозному обстрілу, унаслідок чого майже повністю була зруйнована. Уціліли тільки частина мур і три вежі.

Після Другої світової війни середньовічну пам'ятку реставрували. Тепер тут проводяться екскурсії, організуються виставки. У фортеці розміщений Музей Майна і Франконії. У колишньому арсеналі виставлені всесвітньо відомі скульптури Тільмана Ріменшнайдера (бл. 1460-1531), який свого часу був ув'язнений в одній з фортечних веж. Експозиції Фюстенбаумського музею присвячені 1200-літній історії Вюрценбурга. Каплиця розписана Матіасом Гюнтером. Міст через Майн, що вважається одним з найстаріших на річці, прикрашений 12 барочними скульптурами.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]