Фортеця Оскарборг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головний форт фортеці Оскарборг
Фортеця наприкінці ХІХ ст.
Фортеця після обстрілу з кораблів. 9 квітня 1940

Фортеця Оскарборг — комплексна фортифікаційна споруда, була збудована у Осло-фіорді для прикриття від відкритого моря доступу норвезької столиці Осло. Названа 23 серпня 1855 на честь шведсько-норвезького короля Оскара I, який її відвідав.

Історія[ред. | ред. код]

Христіян Еріксен
280-мм гармата

Будівництво розпочав 1836 верховний головнокомандувач, генерал Фердинанд граф Ведель-Ярлсберг. До 1856 на островах Північному і Південному Каголмен збудували фортифікації у найвужчому місці протоки. Тут 1644 перші укріплення збудував король Данії і Норвегії Кристіан IV Данський в період Ганнібалової війни. Їх розібрали і відновили 1814 в час війни з Швецією. Наприкінці ХІХ ст. фортеця була застарілою. Через напруження у відносинах з Швецією її вирішили модернізувати. Біля підводного бар'єру, що спрямовував кораблі під гармати фортеці, у 1890-х встановили підводну батарею торпедних апаратів. На бастіонах встановили три 280-мм L/40 гармати компанії Krupp, що отримали біблійні імена Арон, Джошуа, Моїсей і одна 305 мм L/22 Krupp. Їх доповнювали батареї 150-мм гармат.

Фортеця вперше була застосована у Другій світовій війні. Зранку 9 квітня 1940 року в ході операції «Везерюбунг» до Осло прямувала Група 5 у складі крейсерів «Blücher», «Lützow», «Emden»[1], 3 торпедних човни, 7 катерів і 2000 десанту. Комендант фортеці, полковник Біргер Еріксен[2] самостійно вирішив оборонятись. Фортеця Оскарборг відкрила вогонь по флагманському крейсеру «Blücher», що йшов першим. Два 280-мм набої влучили в крейсер. Потім відкрили вогонь батареї 150-мм гармат Husvik, Kopås (15 попадань). Крейсер отримав два попадання ще австро-угорських торпед Whitehead-Werft[de], від яких через малу ширину фіорду неможливо було ухилитись. Після двох годин палаючий «Blücher» перевернувся на бік і затонув о 7:23 з 320 моряками на 90 м глибині, де лежить донині. Німці зайняли Осло 10 квітня, що дозволило королю Гокону VII з родиною і державним скарбом, членам парламенту евакуюватись до Англії.

У фортеці розміщувалась офіцерська школа (1888—2002). Сьогодні у її приміщеннях діють музей, ресторан, готель. До остова цілоденно ходить пором.

Джерела[ред. | ред. код]

150-мм гармата
  • Fjeld, Odd T. (ed.): «Klar til strid — Kystartilleriet gjennom århundrene», Kystartilleriets Offisersforening, Oslo 1999 ISBN 82-995208-0-0 (нор.)
«Blucher». 9 квітня 1940
  • Sivertsen, Svein Carl (ed.): Sjøforsvaret dag for dag 1814—2000, Sjømilitære Samfund ved Norsk Tidsskrift for Sjøvesen, Hundvåg 2001 ISBN 82-92217-03-7 (нор.)
  • Stangeland, Gro & Eva Valebrokk: «Norges bedste Værn og Fæste — Nasjonale festningsverk», Wigestrand Forlag AS, Stavanger 2001 ISBN 82-91370-35-4 (нор.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]