Фотографія в стилі ню

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фотографія Жан Луї Марія Ежен Дюріо[en] , частина серії, створеної з Еженом Делакруа
Вільгельм фон Гледен ,«Два оголені чоловіки на природі», 1900 рік
Аугусто Де Лука, Італія, «Оголені», 1980
«Етюд», 2015

Художня фотографія в стилі ню — жанр художньої фотографії, що зображує оголене людське тіло з акцентом на формі, композиції, емоційній складовій та інших естетичних якостях. Оголена натура стала об'єктом фотографії майже з моменту винаходу фотоапарата і грала значної ролі у становленні форми мистецтва. Розмежування між художньою та іншими жанрами фотографії не є чітким та безперечним, але є деякі визначальні характеристики. У художній фотографії еротичний інтерес, хоча він часто присутній, є вторинним[1], що відрізняє її і від гламурної фотографії, яка хоче показати об'єкт фотографії в найбільш привабливому вигляді, і від порнографічної, головна мета якої сексуально збуджувати глядача. Художні фотографії не створюються з наміром бути використаними у журналістських, наукових чи інших практичних цілях. Відмінності між жанрами не завжди зрозумілі, і фотографи, як і інші митці, як правило, мають свою оригінальну точку зору на свою творчість[2][3][4], яку глядач, зі свого боку, може також сприймати по-своєму .

Голе тіло спірно і неоднозначно сприймається як об'єкт у всіх видах мистецтва, але особливо у фотографії через властивий їй реалізм[5]. Чоловіча оголеність, на жаль, менш поширена, ніж жіноча, і рідше виставляється та публікується[6]. Використання дітей для зйомки у жанрі ню особливо спірне.

Історія[ред. | ред. код]

XIX століття[ред. | ред. код]

На ранньому етапі в західних культурах автори, які прагнули утвердити ню-фотографію як вид образотворчого мистецтва, часто вибирали жінок як об'єкти для зйомки, надаючи їм пози, що відповідали традиціям жанру в живописі та скульптурі. До появи ню-фотографії зазвичай використовувалися алюзії на класичну античність: боги та воїни, богині та німфи. Зображення чоловічих та жіночих оголених тіл у традиційному художньому середовищі було, в основному, обмежено зображенням ідеального воїна або спортсмена (для чоловіків), або тим, що підкреслювало божественність та відтворення (для жінок)[7], раннє фотографічне мистецтво використовувало ці архетипи. Пози, освітлення, м'який фокус, віньєтування та ретуш застосовувалися для створення фотографічних зображень, які досягли рівня, порівнянного з іншими мистецтвами того часу[5]. Основним обмеженням було те, що ранні фотографії були монохромними . Хоча художники ХІХ століття інших жанрах образотворчого мистецтва часто використовували фотографії як замінників живих моделей, кращі з цих фотографій також були творами мистецтва самі собою. Ню-фотографія була більш суперечливою, ніж намальовані роботи і, щоб уникнути цензури, деякі ранні фотороботи були описані як «дослідження художників»[5], тоді як інші використовувалися художниками як основа для створення малюнків та картин як доповнення до образу моделі.

Сучасність[ред. | ред. код]

Оскільки художня фотографія спочатку охопила, а потім перейшла класичні алегоричні образи та фотографи чоловічої та жіночої статі стали використовувати чоловічу оголену фігуру як ще один засіб для вивчення проблем репрезентації та ідентичності, сексуальності та вуайєризму [8], фотографування оголених людей (зокрема оголених чоловіків) стала для жінок-художників способом порушити тему «оголених» з позиції влади, що традиційно відводиться чоловікам-художникам;[9] альтернативно, оголений автопортрет дозволив чоловікам почати переоцінювати прийняті визначення чуттєвості та мужності, фотографуючи себе[10].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Clark, Kenneth. 1. The Naked and the Nude // The Nude: A Study in Ideal Form. — Princeton : Princeton University Press, 1956. — ISBN 0-691-01788-3.
  2. Rosenthal,Karin. About My Work. Процитовано 12 листопада 2012. 
  3. Schiesser, Jody. Silverbeauty - Artist Statement. Процитовано 12 листопада 2012. 
  4. Mok, Marcus. Artist's Statement. Процитовано 12 листопада 2012. 
  5. а б в Naked before the Camera. Metropolitan Museum of Art. 
  6. Weiermair, Peter and Nielander, Claus. Hidden Image: Photographs of the Male Nude in the 19th and 20th Centuries. — MIT Press, 1988. — ISBN 0262231379.
  7. Sorabella, Jean. January 2008. The nude in western art and its beginnings in antiquity. In Heilbrunn Timeline of Art History. New York: The Metropolitan Museum of Art, 2000–. 
  8. Weiermair, Peter (Ed.). (1994). The male nude: A male view: An anthology. Zurich: Edition Stemmle.
  9. Weiermair, Peter (Ed.). (1995). Male nudes by women: An anthology. Zurich: Edition Stemmle.
  10. Massengill, Reed. (2005). Self-exposure : the male nude self portrait. New York: Universe.

Література[ред. | ред. код]