Франко Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франко Петро Іванович
Петро Франко у формі поручика.jpg
Петро Франко у формі поручника УГА. 1920
Народився 28 червня 1890(1890-06-28)[1]
Нагуєвичі, Дрогобицький повіт[d], Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер не раніше 28 червня 1941
невідомо
Країна Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Flag of Ukraine.svg ЗУНР
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of Poland (1927–1980).svg Польська Республіка
Діяльність вчитель тіловиховання, співзасновник Пласту, етнограф, письменник,
OF-1a USR Oberleutnant.svg Поручник (обер-лейтенант),
09 УГА Сотник.svg Сотник УГА,
організатор Літунського полку УГА
Сфера роботи економіка, економіка і хімія
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Батько Іван Франко
Нагороди
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)

CMNS: Франко Петро Іванович у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Петро́ Іва́нович Франко́ (28 червня 1890(1890-06-28)[1], Нагуєвичі, Дрогобицький повіт[d], Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — не раніше 28 червня 1941, невідомо) — український педагог, письменник, науковець-хімік. Учасник національно-визвольних змагань 1917—1920 (зокрема, військовий льотчик УГА). Співзасновник Пласту. Член Наукового Товариства ім. Шевченка. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (з 1940 року). Син Івана Франка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Гробівець родини Франків-Галущаків на 69 полі Личаківського цвинтаря у Львові
Аероплан УГА

Закінчив Львівську політехніку.

У 1911—1914 роках був учителем фізичного виховання у філії української Академічної гімназії у Львові. Восени 1911 року організовував у своїй гімназії пластові гуртки та проводив з ними спортивно-військові заняття. У 1913 році видав книжечку «Пластові ігри та забави».

З 1914 року в ранзі поручника командував сотнею Легіону УСС.

У часі листопадових боїв за Львів Франко з кулеметною сотнею знаходився на Високому Замку.

6 грудня 1918 державний секретар військових справ ЗУНР Дмитро Вітовський підписав наказ про формування Летунського відділу Галицької армії; командиром відділу став поручник Франко. З 1918 року сотник Петро Франко вів референтуру летунства в Начальній Команді Української Галицької Армії до її інтернування у 1920 році. 4 січня 1919 року, проводячи повітряну розвідку на північ від Львова на 2-місному «Альбатросі», Петро Франко був збитий ворожим літаком. Він та його другий пілот, старший десятник Роман Кавута (Клатва), залишилися живими, але потрапили у полон до поляків, були інтерновані у табір Домб'є; за золотий перстень Франко виміняв у вартового польський військовий однострій і втік із табору[2]. Створений П. Франком авіаполк збив 16 польських літаків; за заслуги в організації авіації Симон Петлюра надав військове звання полковника.

У 1922 році прибув до Відня, де займався видавничою діяльністю.

У 1922—1930 роках — професор української гімназії в Коломиї, одночасно доїжджав до Львова, де викладав в Українському таємному університеті.

У 1931—1936 — працював старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі перероблення молока.

1936—1939 — учителював у гімназіях Львова та Яворова, викладав у торговельно-економічному інституті. У 1937 видав працю «Іван Франко зблизька». Всупереч письмового зобов'язання перед НКВС опублікував у газеті «Діло» статтю про голодомор.

Під час приєднання Західної України до УРСР був обраний у жовтні 1939 депутатом Народних Зборів Західної України.

У 1939—1941 роках працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 році обраний депутатом до Верховної Ради УРСР.

З початком радянсько-німецької війни у червні 1941 вивезений радянською владою зі Львова на схід. За одними даними, загинув 28 червня 1941 року при спробі втечі з потяга на станції Прошова біля Тернополя. За іншими — у Великому Глибочку разом з Кирилом Студинським потрапив під бомбардування нацистів та здійснили спробу втечі, однак були розстріляні конвоїром[3]. Ще одна версія — загинув у катівнях НКВД влітку того ж року. За іншими даними — спалений енкаведистами живцем у клуні разом з іншими діячами культури 18 жовтня 1941 р. в с. Старий Салтів під Харковом за два дні до зайняття німцями Харкова[4]. За даними шифротелеграми НКДБ СРСР № 11569 від 6 липня 1941 року, Петро Франко разом із Кирилом Студинським та Михайлом Донцем був заарештований у Києві співробітниками НКДБ СРСР за вказівкою Микити Хрущова. У цій шифротелеграмі виконавець пропонує розстріляти заарештованих у зв'язку з тим, що евакуація вищевказаних осіб із Києва може мати ускладнення, та просить надання негайних вказівок[5].

Місце поховання невідоме. Вписаний про пам'ять на гробівці родини Франків-Галущаків на 69 полі Личаківського цвинтаря у Львові[6].

Петро Франко з дружиною Ольгою

Науковий, мистецький доробок[ред. | ред. код]

Збирав фольклорно-етнографічні матеріали, писав оповідання.

Автор:

  • підручників шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки
  • історичних оповідань «Махнівська попівна», «В пралісах Бразилії», «Без праці», «Дядько шкіпер»
  • спогадів «Іван Франко зблизька» (1937)
  • кіносценарію за повістю «Борислав сміється» та ін.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — письменниця-кулінарка, авторка рецептів Ольга Франко (Білевич).

Діти — Віра та Іванна (або Ася)[7]:

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Київський мурал, присвячений Петру Франку

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://frankolive.wordpress.com/2019/06/17/петро-франко-перерваний-політ/
  2. Краків для українців
  3. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 35.
  4. Місцями життя і діяльності Івана Франка на Прикарпатті
  5. "…считаем целесообразно их расстрелять". 
  6. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 383. — ISBN 966-8955-00-5.
  7. а б в Юрій Малашевич (28 серпня 2016). Діти й онуки Івана Франка. zhitomir.info. Процитовано 8 жовтня 2020. 
  8. Наталя Тихолоз (14 вересня 2020). «Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка. istpravda.com.ua. Історична правда. Процитовано 19 вересня 2020. 
  9. Загайська Р. Вітер в долоні: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — С. 225—226. — ISBN 978-617-629-367-5.
  10. У місті намалювали мурал із зображенням Петра Франка. Старкон.City (укр.). Процитовано 25 серпня 2020. 
  11. Мурал Петра Франка прикрасив вхід до військового містечка авіаторів – АрміяInform. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 25 серпня 2020. 
  12. У столиці відкрили мурал, присвячений Петру Франку | СтопКор — корупція, хабарництво, компромат, останні новини. Информационный портал «СтопКор» (укр.). 24 серпня 2020. Процитовано 24 серпня 2020. 
  13. Мурал Пето Франко | Київ від минулого до майбутнього (укр.). 24 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020. 
  14. На Солом'янці урочисто відкрили мурал, присвячений льотчику Петру Франку. Хрещатик (укр.). 24 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020. 
  15. На Солом'янці з'явився мурал, присвячений льотчику Петру Франку. Kyiv Media (укр.). 21 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020. 
  16. На Львівщині відкрили перший пам’ятник Петрові Франку. loda.gov.ua. Львівська обласна державна адміністрація. 14 жовтня 2020. Процитовано 26 березня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]