Франко Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Іванович Франко
FrankoPetro.jpeg
Дата народження 21 червня 1890(1890-06-21)
Місце народження Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Дата смерті 6 липня 1941(1941-07-06) (51 рік)
Місце смерті СРСР СРСР
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Рід діяльності вчитель тіловиховання, співзасновник Пласту, етнограф, письменник,
OF-1a USR Oberleutnant.svg Поручник (обер-лейтенант),
09 УГА Сотник.svg Сотник УГА,
організатор Літунського полку УГА
Нагороди
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)

Петро́ Іва́нович Франко́ (21 червня 1890, Нагуєвичі біля Дрогобича — після 6 липня 1941) — український педагог, письменник, науковець-хімік. Учасник національно-визвольних змагань 1914—1920 (зокрема, військовий льотчик УГА). Співзасновник Пласту. Член Наукового Товариства ім. Шевченка. Син Івана Франка.

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив Львівську політехніку.

Петро Франко

У 1911—1914 був учителем фізичного виховання у філії української Академічної гімназії у Львові. Восени 1911 організовував у своїй гімназії пластові гуртки та проводив з ними спортивно-військові заняття. У 1913 видав книжечку «Пластові ігри та забави».

Із 1914 року в ранзі поручника командував сотнею Легіону УСС.

Аероплан УГА

У часі листопадових боїв за Львів Франко з кулеметною сотнею знаходився на Високому Замку.

6 грудня 1918 державний секретар військових справ ЗУНР Дмитро Вітовський підписав наказ про формування Летунського відділу Галицької армії; командиром відділу став поручник Франко. З 1918-го сотник Петро Франко вів референтуру летунства в Начальній Команді Української Галицької Армії до її інтернування в 1920. 4 січня 1919, проводячи повітряну розвідку на північ від Львова на 2-місному «Альбатросі», Петро Франко був збитий ворожим літаком. Він та його другий пілот, старший десятник Роман Кавута (Клатва), залишилися живими, але потрапили у полон до поляків, були інтерновані у табір Домб'є; за золотий перстень Франко виміняв у вартового польський військовий однострій і втік із табору[1].

Петро Франко в однострої льотчика УГА.

У 1922 році прибув до Відня, де займався видавничою діяльністю.

У 1922—1930 роках — професор української гімназії в Коломиї.

У 1931—1936 — працював старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі переробки молока.

1936—1939 — учителював у гімназіях Львова та Яворова. У 1937 видав працю «Іван Франко зблизька».

Під час приєднання Західної України до УРСР був обраний у жовтні 1939 депутатом Народних Зборів Західної України.

У 1939—1941 роках працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 році обраний депутатом до Верховної Ради УРСР.

З початком радянсько-німецької війни у червні 1941 вивезений радянською владою зі Львова на схід. За одними даними, загинув 28 червня 1941 року при спробі втечі з потяга на станції Прошова біля Тернополя. За іншими — у Великому Глибочку разом з Кирилом Студинським потрапив під бомбардування нацистів та здійснили спробу втечі, однак були розстріляні совіцьким конвоїром[2]. Ще одна версія — загинув у катівнях НКВД влітку того ж року. За даними шифротелеграми НКДБ СРСР № 11569 від 6 липня 1941 року, Петро Франко був арештований органами НКДБ СРСР за наказом Микити Хрущова і перебував в ув’язненні у Києві разом із Кирилом Студинським та Михайлом Донцем. В цій шифротелеграмі виконавець пропонує розстріляти заарештованих у зв'язку з тим, що евакуація вищевказаних осіб з Києва може мати ускладнення та просить надання негайних вказівок[3].

Науковий, мистецький доробок[ред.ред. код]

Збирав фольклорно-етнографічні матеріали, писав оповідання.

Автор:

  • підручників шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки
  • історичних оповідань «Махнівська попівна», «В пралісах Бразилії»
  • спогадів «Іван Франко зблизька» (1937)
  • кіносценарію за повістю «Борислав сміється» та ін.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — письменник-кулінар, автор рецептів Ольга Франко.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]