Франко Роланд Тарасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роланд Франко
Roland Franko.JPG

Роланд Франко у квітні 2015

Народився 28 березня 1932(1932-03-28) (85 років)
Львів, Польща, тепер Україна
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Національність українець
Проживання Київ
Ім'я при народженні Роланд-Олександр
Діяльність інженер, дипломат

Рола́нд Тара́сович Франко́ (*28 березня 1932, м. Львів) — український вчений-інженер, дипломат, громадський діяч, популяризатор творчості І. Я. Франка. Кандидат технічних наук.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї великого Каменяра: онук І. Я. Франка, син Т. І. Франка, брат З. Т. Франко. При хрещенні отримав подвійне ім'я — Роланд-Олександр. Навчався в середніх школах Львова та Станіславова, згодом — на нафтовому факультеті Львівського політехнічного інституту, а по переїзді до Києва в 1950 р. — на гірничому факультеті Київського політехнічного інституту. На початку 1950-х років Р. Франко був запідозрений (разом з колишніми однокласниками) у створенні підпільної націоналістичної організації, після чого його двічі викликали в МДБ. Від арешту й ув'язнення його врятувало тільки дідове ім'я.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Після закінчення інституту (1954 р.) працював старшим інженером технічного управління Міністерства місцевої паливної промисловості УРСР, згодом — секретарем Науково-технічної ради міністерства. Потім понад тридцять років віддав праці в Київському інституті автоматики, де закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію та пройшов усі посади — від наукового співробітника до заступника генерального директора. З 1972 до 1978 р. очолював Всесоюзний науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування, що виокремився з Інституту автоматики, відтак повернувся на попередню посаду. Автор близько 50 праць у галузі автоматичного регулювання та приладобудування.

На дипломатичній роботі[ред.ред. код]

Протягом 1993–1996 рр. на запрошення МЗС України перебував на дипломатичній службі — був радником з питань науки в Посольстві України у Великій Британії. Завдяки клопотанням Р. Франка 1996 р. Україна безкоштовно одержала від Британського міністерства закордонних справ науково-дослідну станцію імені Фарадея в Антарктиці.

Громадська робота[ред.ред. код]

З 1997 р. — заступник голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара, з 2012 — виконувач обов'язків голови Фонду.

Протягом 1997–2001 рр. — віце-президент, згодом завідувач відділу міжнародних відносин (до 2008 р.), відтак консультант президента Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Ю. Бугая.

Член правління Національної спілки краєзнавців України.

Популяризатор спадщини І. Я. Франка[ред.ред. код]

Активний учасник заходів, присвячених ушануванню пам'яті І. Франка в Києві, Львові, Дрогобичі, с. Нагуєвичах тощо. 28 травня 1999 р. брав участь у відкритті погруддя І. Франка у Відні. Один з ініціаторів створення «Літературного музею Івана Франка на Дніпрі» в с. Халеп'я Обухівського району Київської області (відкрито 27 жовтня 2010 р.) та Музею І. Франка в Києві. Співзасновник літературного конкурсу ім. І. Я. Франка серед школярів Дрогобиччини (2011). За ініціативи Роланда Франко створено квартиру-музей родини Івана Франка у Києві, 25 листопада 2016 року відбулося урочисте відкриття[1]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]