Франк Міль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Франк Міль
Frank Mill.jpg
Особові дані
Народження 23 липня 1958(1958-07-23) (60 років)
  Ессен, ФРН
Зріст 176 см
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1964–1972
1972–1976
Німеччина «Айнтрахт» (Ессен)
Німеччина «Рот Вайс» (Ессен)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1976–1981 Німеччина «Рот Вайс» (Ессен) 120 (74)
1981–1986 Німеччина «Боруссія» (Менхенгладбах) 153 (71)
1986–1994 Німеччина «Боруссія» (Дортмунд) 178 (49)
1994–1996 Німеччина «Фортуна» (Дюссельдорф) 55 (7)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1983–1988 Німеччина ФРН (ол.) 20 (10)
1982–1990 Німеччина ФРН 17 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Франк Міль (нім. Frank Mill, нар. 23 липня 1958, Ессен, ФРН) — німецький футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за менхенгладбахську та дортмундську «Боруссії», а також національну збірну Німеччини. У складі збірної — чемпіон світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Рот Вайс»[ред. | ред. код]

У шість років, щоб дитина хоч чимось займався, Франка віддали у футбольну школу. Він дуже любив футбол і тому намагався викластися на полі до останнього. 1976 року талановитого і працьовитого хлопця взяла до себе головна команда Ессена — «Рот Вайс». Хоча батьки і готували його до того, щоб він став флористом, вони дали йому згоду на футбольну кар'єру. У той рік «Рот-Вайсс» виступав у Бундеслізі. Дебют в першості країни для Франка відбувся 28 серпня 1976 року в матчі третього туру проти «Шальке 04», що закінчився поразкою з рахунком 0:3. На 55-й хвилині Міль замінив Флемінга Лунда, але показати себе не зумів[1]. Той сезон склався невдало для «Рот-Вайса» — вони покинули Бундеслігу, а Франк зумів лише тричі відзначитися у 19 матчах[2]. Але у другій Бундеслізі справи у гравця пішли краще. Він став незмінним гравцем основи і регулярно забивав більше 10 м'ячів за сезон. Після того як 1978 року клуб покинув Горст Грубеш, Франк залишився єдиним висококласним нападником. Особливим видався сезон 1980/81 років, коли Франк забив 40 м'ячів у 38 матчах і став найкращим бомбардиром другої Бундесліги того сезону. І саме після цього на футболіста звернули увагу багато клубів Німеччини, а спритнішим за всіх виявилася менхенгладбахська «Боруссія».

«Боруссія» (Менхенгладбах)[ред. | ред. код]

Ініціатором запрошення Франка став молодий головний тренер «Боруссії» Юпп Гайнкес, якому був потрібний новий перспективний забивний нападник і який знав історію Хрубеша, що перейшовши в «Гамбург» став однією з головних зірок в Німеччині. Дебют за нову команду відбувся 8 серпня 1981 року в матчі першого туру проти бременського «Вердера», що закінчився поразкою менхенгладбахців з рахунком 2:4. Міль провів на полі весь матч, але запам'ятатися чимось не зумів[3]. Починаючи з п'ятого туру Франк став забивати і всього забив 14 м'ячів у першому для себе сезоні в новій команді. Другий сезон для нього став менш вдалим: усього 9 м'ячів у 28 матчах. Зате в третьому сезоні Міль повернув результативність: він забив 19 м'ячів у 32 матчах, принісши «Боруссії» бронзові медалі чемпіонату, але найкращим бомбардиром стати не зумів: відмінний сезон провели Карл-Гайнц Румменігге з мюнхенської «Баварії», який забив 26 м'ячів, і Клаус Аллофс з «Кельна», що забив двадцять м'ячів. В кубку Німеччини в тому сезоні «Боруссію» чекало розчарування. Вони програли в фіналі «Баварії» по пенальті, після нічийного результату 1:1 в основний час матчу. Єдиний гол у менхенгладбахців забив Франк, а пенальті не пробивав[4]. В наступних двох сезонах Франк знизив поставлену планку, забивши 16 і 13 м'ячів відповідно. Всього за клуб Франк зіграв 153 матчі і забив 71 м'яч.

«Боруссія» (Дортмунд)[ред. | ред. код]

Влітку 1986 року Франка купила дортмундська «Боруссія» за 1,3 мільйона марок. Незабаром за Франком менхенгладбахців покинув і Юпп Гайнкес, якому так і не вдалося привести команду до чемпіонства. Без Франка його команда вже показувала не той футбол і виграти нічого не могла. У першому ж сезоні за Дортмунд Франк зіграв блискуче. Дебют у другий у своїй кар'єрі «Боруссії» відбувся 9 серпня 1986 року в матчі першого туру проти тієї ж «Баварії», що закінчилися внічию 2:2. Франк вийшов на поле в основному складі і на 89-й хвилині був замінений на Інго Андербрюгге[5]. У тому сезоні Франк забив 17 м'ячів в 31-му матчі, що принесло «Боруссії» четверте місце в Бундеслізі. Але потім кар'єра Франка пішла на спад. Він вже не міг забити більше десяти м'ячів за сезон, все більше ставав віддавати гольові передачі, ніж бити по воротах. Незабаром він перейшов на позицію другого нападника. Спочатку Міхаель Румменігге, а потім і знаменитий Стефан Шапюїза забивали з його передач. Франк став отаким досвідченим наставником в команді, де більшій половині складу було трохи за двадцять. Крім цього виявилася схильність до травм, і в кількох сезонах через це він пропускав по два-три місяці. У своєму останньому році в Дортмунді в сезоні 1993/94 він зіграв лише 12 матчів і залишився без голів.

«Фортуна» (Дюссельдорф)[ред. | ред. код]

Влітку 1994 року Мілл вирішив перейти в другу Бундеслігу і приєднався до «Фортуна» (Дюссельдорф). Здобувши перемогу 5:0 в останньому турі проти «Цвікау», команда захистила третє місце і, таким чином, отримала право піднятися в Бундеслігу. Міль взяв безпосередню участь у успіху команди, забивши за сезон 5 голів і ставши другим бомбардиром команди. У наступному сезоні Міль двічі забив у Бундеслізі, проти «Кельна» та «Шальке-04» на третій день. Ці голи його останніми у майже 20-річній професійній кар'єрі. Наприкінці сезону Франк Міль завершив професійну ігрову кар'єру.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1982 року молодий нападник сподобався Юппу Дервалю, тодішньому наставнику національної збірної ФРН. Він дуже позитивно відгукувався про Франка і 21 березня 1982 року відбувся його дебют в гостьовому товариському матчі з національною командою Бразилії, що закінчилися поразкою «бундестім» з рахунком 0:1. Франк вийшов на поле на 85-й хвилині, замінивши П'єра Літтбарскі[6]. Стати постійним гравцем національної дружини Мілю не вдалося. Найчастіше він грав тільки в товариських матчах, через що його не взяли на світові першості 1982 і 1986 років, а також на чемпіонат Європи 1984 року, хоча він був у списку претендентів[7].

Натомість він брав участь у Олімпійських іграх у 1984 і 1988 роках. З дев'яти іграми на Олімпіадах він є рекордсменом збірної Німеччини. У 1988 році німецька команда, капітаном якої Міль був, виграла бронзу в Сеулі. Загалом за олімпійську збірну Міль забив десять голів, ставши найкращим бомбардиром олімпійської збірної в історії, за яку зіграв 20 ігор.

Того ж 1988 року він все ж потрапив на домашній чемпіонат Європи 1988 року і також допоміг своїй збірній завоювати бронзові медалі, зігравши у матчах з Данією (2:0), Іспанією (2:0) та Нідерландами (1:2).

Через два роки поїхав на чемпіонат світу 1990 року в Італії, здобувши того року титул чемпіона світу, хоча на поле не виходив[8]. Після «мундіалю» за збірну більше не грав. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 17 матчів.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра
Клуб Сезон Ліга Кубок ФРН Єврокубки[9] Інші[10] Разом
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Рот-Вайс
(Ессен)
1976/77 19 3 5 1 0 0 0 0 24 4
1977/78 29 11 3 0 - - 0 0 32 11
1978/79 38 15 1 0 - - 0 0 39 15
1979/80 25 16 2 0 - - 2 3 29 19
1980/81 38 40 2 1 - - 0 0 40 41
Разом 149 85 13 2 0 0 2 3 164 90
Боруссія
(Менхенгладбах)
1981/82 32 14 4 5 4 1 0 0 40 20
1982/83 28 9 5 2 0 0 0 0 33 11
1983/84 32 19 6 1 0 0 0 0 38 20
1984/85 31 16 5 2 3 0 0 0 39 18
1985/86 30 13 2 1 5 2 0 0 37 16
Разом 153 71 22 11 12 3 0 0 187 85
Боруссія
(Дортмунд)
1986/87 31 17 1 0 0 0 0 0 32 17
1987/88 29 9 3 2 6 4 0 0 38 15
1988/89 26 6 5 3 0 0 0 0 31 9
1989/90 24 2 1 0 4 1 0 0 29 3
1990/91 13 3 1 0 4 3 0 0 18 6
1991/92 28 4 1 1 0 0 0 0 29 5
1992/93 24 6 4 1 5 3 0 0 33 10
1993/94 12 0 2 1 4 0 0 0 18 1
Разом 187 47 18 8 23 11 0 0 228 66
Фортуна 1994/95 27 5 0 0 - - 0 0 27 5
1995/96 28 2 4 3 0 0 0 0 32 5
Разом 55 7 4 3 0 0 0 0 59 10
Всього за кар'єру 544 210 57 24 35 14 2 3 638 251

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Збірна Німеччини
«Боруссія» (Менхенгладбах)
  • Бронзовий призер Бундесліги: 1983/84
  • Фіналіст Кубка Німеччини: 1983/84
«Боруссія» (Дортмунд)

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Spielstatistik FC Schalke 04 - Rot-Weiss Essen 3:0 (3:0) (de). fussballdaten.de. Архів оригіналу за 2012-05-02. Процитовано 2010-07-09. 
  2. Matthias Arnhold (2015-02-05). Frank Mill – Matches and Goals in Bundesliga. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 2015-02-13. 
  3. Spielstatistik Borussia El gladbach - SV Werder Bremen 2:4 (2:3) (de). fussballdaten.de. Архів оригіналу за 2012-05-02. Процитовано 2010-07-09. 
  4. Spielstatistik FC Bayern München — Borussia M'gladbach 8:7 n.E. vom 31. Mai 1984 auf fussballdaten.de.
  5. Spielstatistik FC Bayern München - Borussia Dortmund 2:2 (1:1) (de). fussballdaten.de. Архів оригіналу за 2012-05-02. Процитовано 2010-07-09. 
  6. Spielstatistik Brasilien - Deutschland 1:0 (0:0) (de). fussballdaten.de. Архів оригіналу за 2012-05-02. Процитовано 2010-07-09. 
  7. Spielerportrait Frank Mill auf borussia.de.
  8. Neues Deutschland vom 16. Oktober 1990, Seite 12
  9. Кубок УЄФА, Кубок володарів кубків УЄФА.
  10. Матчі плей-оф на вибування у нижчі дивізіони.
  11. Поряд з Готфрідом Фуксом.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Франк Міль на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
  • Франк Міль на сайті National-Football-Teams.com (англ.)