Франсиско де Віторія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсиско де Віторія
BLOTTA Vitoria Plaza Guernica.JPG
Народився бл. 1483
Бургос
Помер 12 серпня 1546
м. Саламанка
Підданство королівство Іспанія
Національність жид
Діяльність філософ, письменник
Конфесія католицтво
Батько Педро де Віторія
Мати Каталіна де Комплудо

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Франсиско де Віторія (*Francisco de Vitoria, бл. 1483 —12 серпня 1546) — іспанський середньовічний письменник, філософ, богослов, правник.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з жидівської родини. Син ідальго Педро де Віторія та каталіни де Комплудо-і-Аркайя. Народився близько 1483 року. Здобув початкову освіту вдома. У 1504 році став ченцем в домініканському монастирі в Бургосі. У 1508 році поступив до коледжу Сен-Жак Паризького університету, де ознайомився з ідеями Еразма Ротердамського та Фоми Аквінського. Прослухував лекції Хуана Луїса Вівеса. З 1516 року став викладити богослов'я в Сорбонні. У 1522 році отримав ступів доктора богослов'я.

У 1523 році він повернувся до Іспанії, щоб викладати теологію в коледжі Святого Григорія в Вальядоліді, де молоді домініканці навчалися для місіонерської роботи в Новому Світі. У 1524 році обирається професором кафедри теології університету Алкала де Енарес — головного центру християнської думки в Іспанії після університету Саламанки.

Франсиско де Віторія виступав проти хрестових воєн, за регламентацію правил ведення війни, за повагу прав людини, заперечував конкісту як законний спосіб навернення до християнства. Імператор Карл I був незадоволений висловлюваннями де Віторіа, але той після університету Алкала де Енарес у 1526 році продовжував свою просвітницьку діяльність в університеті Саламанки. Фактично став одним з засновників Саламанкської школи, сприяв поширеню ідей томізму в Іспанії. Його учнями були Домінго де Сото, Мельхіор Кано, Бартоломе де Медіна.

Помер у серпні 1546 року в Саламанці.

Творчість[ред.ред. код]

Хоча Франсіско де Віторія не побував у Новому Світі, він шанується як один з апостолів Америки, оскільки у викладацькій та літературній діяльності приділяв велику увагу іспанським колоніям в Центральній та південній Америках. Його праці датуються 1527—1540 роками.

Християнський гуманіст, став одним з засновників сучасного міжнародного права і один з перших правозахисників, Франсіско Віторіа діяв в обстановці, коли зникла звична система Арістотеля і Птолемея, й протестантська реформація успішно тіснила католицизм. Був прихильником справедливої війни, тобто коли права народів порушені, є загроза людській гідності.

Франсиско де Віторіа висунув доктрину суверенітету індіанських громад. Його гуманістичні ідеї отримали широку популярність в ході публічної полеміки з богословом Хуаном Хінес де Сепульведа — автором книги «Про справедливі причини війни проти індіанців», який стверджував, що для звернення індіанців в християнство війна є законним засобом.

На противагу відверто колонізаторським претензіями Сепульведа де Віторіа стверджував, що конкіста може переслідувати тільки духовні цілі звернення поган в християнство. Він вважав, що іспанці мають право заселяти Америку за умови, що вони не завдадуть шкоди тубільцям. Але ті не повинні перешкоджати євангелізації, і тільки в разі опору війна з боку іспанців виправдана. На думку теолога, суверенно лише розумна істота, і тому індіанець, слабкий і беззахисний, потребує іспанської опіки.

Франсиско де Віторія першим виклав поняття (хоча і не терміни) свободи торгівлі і свободи морів», підійшов до поняття «всесвітньої республіки» (Res Publica totius Orbis), також вважається засновником глобальної політичної філософії.

Твори[ред.ред. код]

  • De potestate civili (Про цивільну владу)
  • Del Homicidio (Про людиновбивство)
  • De matrimonio (Про шлюб)
  • De potestate ecclesiae I and II (Про владу церкви)
  • De Indis (Про Індіаців)
  • De Jure belli Hispanorum in barbaros (Про праву війни між іспанцями та індіанцями)
  • De potestate papae et concilii (Про авторитет папи римського й консилію)
  • Relectiones Theologicae (Лекції з теології)
  • Summa sacramentorum Ecclesiae (Збірка таїнств церкви)
  • De Indis et De Jure Belli (Про індіанців та право війни)

Джерела[ред.ред. код]

  • Demetrio Ramos u.a.: La ética de la conquista de América. Francisco de Vitoria y la Escuela de Salamanca (= Corpus Hispanorum de pace, Bd. 25). Consejo Superior de Investigaciones Científicas (CSIC), Madrid 1984. ISBN 84-00-05562-4.
  • Pagden, Anthony (1991). Vitoria: Political Writings (Cambridge Texts in the History of Political Thought). UK: Cambridge University Press. p. xvi. ISBN 0-521-36714-X.
  • Domínguez Ortiz, Antonio (1992). Los judeoconversos en España y América (in Spanish) (paperback ed.). Madrid: Editorial MAPFRE. p. 292. ISBN 978-84-7100-353-9.
  • Rolf Grawert: Francisco de Vitoria. Naturrecht — Herrschaftsordnung — Völkerrecht. In: Der Staat. Zeitschrift für Staatslehre, Öffentliches Recht und Verfassungsgeschichte. 39. Bd., 2000, S. 110—125.
  • Edda Manga, Le retour de la guerre juste. Francisco de Vitoria et les fondements juridiques de la domination globale, in Adieux aux colonialismes (II), L'Homme et la société 2010/1 (n° 175), Éditeur L'Harmattan.