Франсуаза Жільо
Франсуаза Жільо | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Françoise Gilot | ||||
При народженні | фр. Marie-Françoise Gilot[1][2] | |||
Народження |
26 листопада 1921[3][4][…] Неї-сюр-Сен, Сена[d], Франція[1][2] | |||
Смерть | 6 червня 2023[6][1] (101 рік) | |||
Мангеттен, Нью-Йорк, США[6][1] | ||||
Країна |
Франція[7] США[8] | |||
Навчання | Національна вища школа красних мистецтв, Кембриджський університет, Паризький університет, Паризький інститут Лондонського університетуd і Академія Жуліана | |||
Діяльність | художниця, модель, ілюстраторка, художня критикиня, письменниця, візуальна мисткиня | |||
Вчитель | Jean Souverbied і Пабло Пікассо | |||
Член | Колеж патафізики | |||
У шлюбі з | Luc Simond, Джонас Солк і Пабло Пікассо[9] | |||
Діти | Палома Пікассо[10] і Клод Пікассо | |||
Роботи в колекції | Національна галерея мистецтв, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[11], Національна галерея Вікторії і Клівлендський музей мистецтв | |||
Нагороди | ||||
Сайт | francoisegilot.com | |||
| ||||
Франсуаза Жільо у Вікісховищі |
Марі́ Франсуа́за Жільо́ (фр. Marie Françoise Gilot; 26 листопада 1921, Нейї-сюр-Сен, Франція — 6 червня 2023, Нью-Йорк) — французька художниця (графікеса, ілюстраторка), художня критикиня, мемуаристка, модель («муза») Пабло Пікассо. Авторка автобіографії «Моє життя з Пікассо» (1964) про події 1943—53 років та особистість Пікассо, публікації якої він активно перешкоджав.
Біографія[ред. | ред. код]
Мати Мадлен Рено (1898—1985) була талановитою художницею. Батько Еміль Жільо (1889—1957) був успішним підприємцем, мав авторитарну натуру, готував дочку до юриспруденції. Однак у жорстокому протистоянні з ним Франсуаза виборола право займатися живописом. Навчалась у Національній вищій школі красних мистецтв, Кембриджському університеті, Паризькому університеті та Паризькому інституті Лондонського університету.
У 1943 році знайомиться зі старшим на 40 років Пабло Пікассо, який переживав роман з Дорою Маар. У 1948 році починає жити з Пікассо у Валлорісі на півдні Франції. Народжує Клода (*1947) і Палому (*1949, відома ювелірка). Через непросту вдачу Пікассо та його постійні зради змушена забрати дітей і переїхати у 1953 році.
У 1955 році Франсуаза Жільо пошлюбила художника Люка Симона. У 1956 році народила доньку Орелію. Розлучилась у 1962 році за взаємною згодою. У 1970 році Франсуаза Жільо одружилася з вірусологом Джонасом Солком.
Творчість[ред. | ред. код]
Франсуаза Жільо починала працювати в абстракціоністській манері, що згодом набула структуралістські мотиви. Також займалась графікою, літографією й акватинтою.
У 1938 році Франсуаза Жільо відкрила у Парижі першу майстерню в будинку своєї бабусі Анни Рено. У 1943 році в окупованій нацистами французькій столиці 22-річна художниця влаштувала першу виставку своїх робіт, яку зустріли схвально.
Жільо отримувала пропозиції написати мемуари про спільне життя з Пікассо. Пікассо всіляко перешкоджав їхній публікації і програв три судових процеси поспіль. Мемуари описують не тільки творчість Пікассо, але й його складні відносини з жінками. Після виходу книги Жільо Пікассо обірвав стосунки зі своїми дітьми від Франсуази Жільо.
У 1990 році Франсуаза Жільо була нагороджена Орденом Почесного легіону[12].
Дочка мисткині Палома Пікассо посприяла висвітленню внеску Франсуази Жільо, який за життя залишався практично невідомим.
Пам'ять[ред. | ред. код]
У кінофільмі «Прожити життя з Пікассо» (1996) роль Франсуази Жільо зіграла британська акторка Наташа Макелгон. У другому сезоні американського документального телесеріалу-антології «Геній» (2018), що розповідає про життя і творчість Пікассо, художницю зіграла французька акторка Поезі Клеманс.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Françoise Gilot, peintre et femme libre, est morte — Ле-Монд, 2023.
- ↑ а б свідоцтво про народження
- ↑ RKDartists
- ↑ Françoise Gilot — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Françoise Gilot, Artist in the Shadow of Picasso, Is Dead at 101 / J. Kahn — Manhattan, NYC: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2023. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ francoise gilot: 1980 - 1989
- ↑ Maïllis A. Pablo Picasso et Françoise Gilot, la femme qui dit non — 2020.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/15812
- ↑ Françoise Gilot (англ.). Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
В іншому мовному розділі є повніша стаття Françoise Gilot(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
- Народились 26 листопада
- Народились 1921
- Уродженці Неї-сюр-Сена
- Померли 6 червня
- Померли 2023
- Померли у штаті Нью-Йорк
- Випускники Паризької академії мистецтв
- Випускники Кембриджського університету
- Випускники Паризького університету
- Командори ордена «За заслуги» (Франція)
- Офіцери ордена «За заслуги» (Франція)
- Командори Ордена мистецтв та літератури
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Статті, які варто перекласти з англійської
- Французькі мемуаристки
- Художники XX століття
- Французькі ілюстраторки
- Французькі художниці
- Жінки-моделі
- Пабло Пікассо
- Художні критики
- Графіки
- Сторічні довгожителі