Франсуа-Жозеф-Поль де Грасс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франсуа-Жозеф-Поль де Грасс
фр. François Joseph Paul de Grasse
Comte De Grasse gravure couleur.jpeg
Народився 13 вересня 1722(1722-09-13)
Ле-Бар-сюр-Лу
Помер 11 січня 1788(1788-01-11) (65 років)
Тії
Поховання Saint-Rochd
Підданство Королівство Франція
Діяльність військовик
Знання мов французька[1]
Учасник Війна за австрійську спадщину, Battle of Toulond і First Battle of Cape Finisterred
Титул граф
Військове звання Адмірал
Батько Франсуа де Грасс, маркіз

Франсуа-Жозеф-Поль де Грасс (фр. François Joseph Paul de Grasse, 13 вересня 1722 — 11 січня 1788) — французький адмірал.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1722 року у м.Ле-Бар-сюр-Лу. Походив з аристократичної родини. У 1734 році почав служити на галерах Мальтійського ордену. Брав участь у походах проти магрибських піратів. У 1740 році перейшов на французький флот. Того часу почала війна за австрійську спадщину. Де Грасс був учасником бою біля Тулону 1744 року. У 1747 році він був учасником походу до Вест-Індії під орудою адмірала Жонк'єра. У 1747 році потрапив у полон до англійців на чолі з адміралом Ансоном під час битви біля мису Фіністер 1747 року.

Звільнився після закінчення війни. У 1752 році подорожував до Леванту, а у 1755 — до Санто-Домінго (Гаїті). До того — у 1754 році — отримав чин лейтенанта. Брав участь у подіях Семирічної війни, де показав себе з гарного боку.

У 1778 році почалася нова війна Франції з Великою Британією щодо подій у Північній Америці. Того ж року Грасс отримав чин віце-адмірала. Брав участь у походах д'Естена у Вест-Індії. Після поранення останнього його у 1781 році призначено генерал-лейтенантом королівського флоту й доручено командування у Вест-Індії. Він зміг деблокувати о. Мартиніку, яку намагалися захопити англійці. Після цього був не досить активним та енергійним. Не зумів захопити о. Санту-Лючію, водночас оволодів о. Тобаго. У серпні рушив на допомогу повсталим Північноамериканським штатам. Наніс поразку біля бухти Лінн Хівен поблизу Йорктауна, але не знищив англійський флот, хоча мав можливість.

Після цього 26 листопада повернувся на Мартиніку. Намагався захопити о. Барбадос, але цьому завадили пасатні вітри. Тоді де Грасс рушив проти о. Сен-Кіттіс. 12 листопада 1782 року англійський гарнізон острова здався. 13 лютого де Грасс захопив о. Невіс. 12 квітня відбулася рішуча битва біля островів Усіх Святих (ще називають її битвою біля Домініки). Внаслідок кількагодинного бою англійський флот на чолі з адміралом Родні завдав поразку флоту де Грасса, який потрапив у полон.

У 1783 році після завершення війни де Грасс повернувся до дому. Тут відбувся над ним суд щодо дій у Вест-Індії, який виправдав адмірала. Але тоді стався конфлікт де Грасса з офіцерами флоту, яких адмірал звинуватив у поразках королівського флоту. Король Людовик XVI не підтримав адмірала Грасса й заборонив останньому з'являтися при дворі. Помер він 11 січня 1788 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.