Франсуа Англер
| Франсуа Англер | |
|---|---|
| фр. François Englert | |
 |
|
| Народився | 6 листопада 1932 (84 роки) Еттербек, Бельгія |
| Громадянство | .svg){kind=small} Бельгія |
| Alma mater | Брюссельський вільний університет |
| Галузь наукових інтересів | фізика |
| Нагороди |  Нобелівська премія з фізики (2013) |
 Франсуа Англер на Вікісховищі |
|
Франсуа́ Англе́р, Франсуа Енглер (фр. François Englert, нар. 6 листопада 1932) — бельгійський фізик-теоретик, що спеціалізується в галузі статистичної фізики, квантової теорії поля, космології, теорії струн та супергравітації.[1]
Біографія[ред. • ред. код]
Франсуа Англер народився 1932 року в Еттербеку (один з районів Брюсселя) в єврейській родині. Під час нацистської окупації Бельгії Англер був змушений приховувати своє єврейське походження, він жив у різних сирітських притулках та дитячих будинках бельгійських міст Дінан, Люстен, Стумон та Анвуа-Руйон, де застав американські війська, які звільнили Бельгію від нацистів[2].
1955 року Англер закінчив франкомовний Брюссельський вільний університет за фахом інженера-електромеханіка. Там само 1959 року він отримав ступінь PhD з фізики. З 1959 до 1961 року Англер працював в Корнельському університеті спочатку як асистент Роберта Браута, а потім як ад'юнкт-професор. Згодом Англер повернувся в Брюссельський університет, де отримав професорську посаду. 1980 року він спільно з Робертом Браутом сформував дослідницьку групу. 1998 року Англер отримав посаду почесного професора. З 2011 року займає посаду гостьового професора в Чепменському університеті в Каліфорнії.
Механізм Браута-Англера-Гіґґса[ред. • ред. код]
1964 року Браут та Енглер показали, що калібрувальні векторні бозони можуть набувати ненульовую масу в процесі спонтанного порушення симетрії.[3] Ґрунтуючись на незастосованості теореми Голдстоуна щодо калібрувальних полів,[4] Гіґґс прийшов до того ж результату.[5] У тому ж році статтю з цієї проблематики випустили й Джеральд Гуральник, Карл Гейґен і Том Кіббл.[6] На церемонії, організованій журналом Physical Review Letters з приводу п'ятдесятиріччя цього відкриття, була відзначена цінність всіх трьох робіт.[7]
Премії та нагороди[ред. • ред. код]
2010 року Англер був удостоєний премії Сакураї в галузі фізики елементарних часток (спільно з Джеральдом Гуральником, Карлом Гейгеном, Томом Кібблом, Пітером Гіґґсом та Робертом Браутом), 2004 року — премії Вольфа з фізики (разом з Браутом та Гіґґсом), 1997 року — Премії Європейського фізичного товариства в галузі високих енергій та часток (разом з Браутом та Гіґґсом) за розробку принципу уніфікації взаємодій короткого та далекого порядків за допомогою генерації масивних калібрувальних векторних бозонів, і 1982 року — премію Франкі.
2013 року він отримав премію принца Астурійського в галузі технічних та наукових досліджень спільно з Пітером Гіґґсом та інститутом ЦЕРН.
Цього ж 2013 року доробок Анґлера та Гіґґса був відзначений Нобелівською премією з фізики [8].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Publication list
- ↑ Біографічні відомості на сторінці Меморіального музею Голокосту в США
- ↑ F. Englert and R. Brout Phys.Rev.Lett.13 321 (1964).
- ↑ P. W. Higgs Physics Letters12 132 (1964).
- ↑ P. W. Higgs Phys.Rev.Lett.13 508 (1964).
- ↑ Global Conservation Laws and Massless Particles. Physical Review Letters 13 (20). с. 585. Bibcode:1964PhRvL..13..585G. doi:10.1103/PhysRevLett.13.585.
- ↑ Physical Review Letters — 50th Anniversary Milestone Papers
- ↑ Євген Ланюк. Нобелівську премію з фізики здобули теоретики бозону Гіґґза // Збруч, 12.10.2013
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франсуа Англер |
- Офіційна сторінка на сайті Брюссельського вільного університету
- Про відкриття Анґлера-Гіґґса на сайті Рочестерського університету
- Механізм Браут-Анґлера-Гіґґса на ресурсі Scholarpedia
- Євген Ланюк. Нобелівську премію з фізики здобули теоретики бозону Гіґґза // Збруч, 12.10.2013
|
|
