Франсуа Бейль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Франсуа Бейль[ред.ред. код]

Франсуа Бейль (фр. François Bayle27 квітня 1932 року у м.Таматаве, Мадагаскар)- французький композитор, один з основоположників у сфері конкретної та акусамтичної музики.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 27 квітня 1932 року у м.Таматаве ,Мадагаскар. Тут він прожив 14 років, після чого разом з сім’єю переїхав до Франції. З 1946 по 1954 рік займався музичними дослідженнями в Бордо і почав наукові та літературні курси. В 1954 році Бейль переїхав в Париж як викладач. З 1955 по 1959 рік навчався в Паризькій консерваторії по класу композиції у Олів’є Мессіана. В період 1960-1962 рр. проходив літні курси в Карлхайнца Штокхаузена у Дармштадті. В 1960 Франсуа Бейль приєднався до групи музичних дослідників (GRM), яку очолював П'єр Шеффер. Навчався тут протягом більше двох років і продовжує працювати в даній організації до1966 р. За рекомендацією Шеффера був керівником цієї групи в 1966-68рр., об’єднавши її діяльність з діяльністю Французького «Institut National De l’Audiovisuel» (INA). На посаді керівника INA організовував семінари, симпозіуми, концерти, радіо передачі і ніші заходи, які були присвячені проблемам розвитку електронної, конкретної і акусматичної музики. У 1997 році Франсуа Бейль залишив GRM і заснував свою власну студію: лейбл Magison , в якому публікує переважно свої твори. Також він очолював комісію Симфонічне суспільство авторів, композиторів і музичних видавців (SACEM) з 2001 по 2007 рік.

Acousmonium[ред.ред. код]

Головним технічним внеском Франсуа Бейля, безсумнівно, є створення «нової концепції оркестровки і просторової організації електронних звуків, яка отримала назву - Acousmonium. Цей пристрій забезпечує більшу свободу самовираження і реалізації композиторів художників акусматичної музики. Вона є джерелом багатьох робіт опублікованих в Ina-GRM Collection.

Творчі погляди[ред.ред. код]

У світі електронного музичного мистецтва, Бейль вважається одним з найвидатніших композиторів; його вплив широко поширене (особливо у Франції, Європі та франкомовної Канаді) і його музика завоювала деякі з найпрестижніших музичних премій.

«Конкретна музика зовсім не була музикою шумів. Все було в точності навпаки. У цій музиці використовувалися всі доступні нам ресурси, музика в якій використовувалися всі звуки нашого життя. Звуки конкретної музики подібно до фотографій і фільмів несуть в собі сенс і значення. Вони показують життя відповідно з нашим досвідом проживання в повсякденному світі ». Франсуа Бейль
«У цьому суть нового простору, нового плацдарму для музики: потрібно працювати безпосередньо зі звуком, адже його можна зберігати як мультимедійний об'єкт, а отже, можна працювати з ним, як художник з полотном. Ми працюємо з відрізком часу, який став простором, - адже час, перетворений в матерію, стає простором, але все ж залишається часом. Час - найдорожча річ, адже це час нашого життя, час нашої уваги, час струму крові по венах, це найдорожча річ на світі!» Франсуа Бейль.

Нагороди і призи[ред.ред. код]

  • Grand Prix des Compositeurs SACEM 1978
  • Grand Prix National du Disque 1981
  • Commandeur des Arts et Lettres 1986
  • Prix Ars Electronica Linz 1989
  • Grand Prix de la Musique de la Ville de Paris 1996
  • Grand Prix Charles Cros 1999 (pour l’ensemble du Catalogue CD Magison)
  • Chevalier de la Légion d’Honneur 1991
  • Officier dans l’Ordre National du Mérite 1997

Основні твори[ред.ред. код]

1960 Points critiques (instrumental)

1962 Trois portraits d’un Oiseau-Qui-N’existe-Pas

1962 L’objet captif (instrumental)

1963 L’Archipel (quatuor à cordes)

1963 Pluriel, pour 19 instruments et haut-parleurs (in Concert Collectif du Grm)

1966 Lignes et points

1967 Espaces inhabitables

1969 Jeïta ou Murmure des eaux

1971 Trois Rêves d’oiseau

1969—1972 L’Expérience Acoustique [suite comprenant: 1-L"Aventure du Cri/2-le langage des fleurs/3-La preuve par le sens/4-L'épreuve par le son/5-La philosophie du non]

1972 Purgatoire, d’après La Divine Comédie, de Dante

1973 Vibrations composées

1974 Grande polyphonie

1976 Camera oscura

1978 Tremblement de terre très doux

1979—1980 Erosphère [suite comprenant: 1-La fin du bruit/2-Tremblement de terre très doux/3-Toupie dans le ciel]

1982 Les Couleurs de la nuit

1980—1983 Son Vitesse-Lumière [suite comprenant: 1-Grandeur nature/2-Paysage, personnage, nuage/3-Voyage au centre de la tête/4-Le sommeil d’Euclide/5-Lumière ralentie]

1984 Aéroformes

1985 Motion-Emotion

1987—1988 Théâtre d’Ombres

1989 Mimaméta

1991 Fabulae [suite comprenant: 1-Fabula/2-Onoma/3-Nota/4-Sonora]

1994—1995 La main vide [suite comprenant: 1-Bâton de pluie/2-La fleur future/3-Inventions]

1996 Morceaux de ciels

1999 Jeîta-retour

1999 Arc (pour Gérard Grisey)

2000—2001 La forme du temps est un cercle [suite comprenant: 1-Concrescence/2-Si loin, si proche/3-Tempi/4-Allures/5-Cercles]

2002—2004 La forme de l’esprit est un papillon [suite comprenant: 1-Ombrages et trouées/2-Couleurs inventées]

2005 Univers nerveux

2008—2009 L’Oreille étonnée

2010 Rien n’est réel [suite comprenant: 1-Sensations/2-Perceptions]

2011 Deviner-devenir

Посилання[ред.ред. код]

http://www.francoisbayle.fr/

https://en.wikipedia.org/wiki/Fran%C3%A7ois_Bayle

https://www.discogs.com/artist/32200-Fran%C3%A7ois-Bayle

http://asmir.info/lib/muconcr.htm

https://www.last.fm/ru/music/Fran%C3%A7ois+Bayle

http://www.chulan.kiev.ua/tovar/kratkaya-istoriya-novoj-muzyki/