Франсуа Клюзе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсуа Клюзе
фр. François Cluzet
François Cluzet Césars 2014.jpg
Франсуа Клюзе у 2014 році
Дата народження 21 вересня 1955(1955-09-21) (62 роки)
Місце народження
Громадянство Франція Франція
Професія актор
Alma mater Collège Stanislas de Paris[d] і Курси Симона
Роки активності 1977 — наш час
IMDb ID 0167388
Сезар (2007)
Commons-logo.svg Франсуа Клюзе у Вікісховищі

Франсуа́ Клюзе́ (фр. François Cluzet; нар. 21 вересня 1955, Париж, Франція) — французький актор театру і кіно. Лауреат (2007) та неодноразовий номінант премії «Сезар» .

Біографія[ред.ред. код]

Франсуа Клюзе народився 21 вересня 1955 року у Парижі. Його батько працював у фармацевтичній компанії. Коли Франсуа було вісім років, його мати пішла з сім'ї, що стало для хлопчика глибоким психологічним переживанням. Франсуа захоплювався жанром комедії, проводячи вільний час в кінотеатрах. У 1968 році у Франції вийшов спектакль «Людина з Ламанчі» з Жаком Брелем у головній ролі, і це видовище справило грандіозне враження на юного Франсуа Клюзе[1].

У 17 років Франсуа Клюзе поступив до Ліцею Станіслас[fr] (Collège Stanislas), але через півроку залишив навчання, вирішивши присвятити своє життя драматичному мистецтву. Франсуа Клюзе став випускником курсів Симона, Жана-Лорена Коші (фр. Jean — Laurent Cochet) та Жана Перімоні (фр. Jean Périmony). У 1976 році відбувся дебют Клюзі на театрільній сцені у комедійній постановці «Мільйон — не гроші» (у 1982 році у Франції вийшов однойменний фільм Едуара Молінаро).

Кар'єра[ред.ред. код]

У 1979 році, маючи невеликий досвід роботи в кіно, Клюзе був помічений режисером Діаною Кюрі. Так у 1980 році він з'явився на великому екрані в одній з головних ролей у стрічці «Коктейль Молотова». У тому ж році Клюзі знявся у фільмі «Кінь гордині» у Клода Шаброля, що стало початком довгої співпраці актора та режисера.

1984 рік приніс Франсуа Клюзе дві номінації на «Сезара»: за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Убивче літо» та як найперспективнішому актору за роль у фільмі «Хай живе соціальна допомога!», де він зіграв роль шукача пригод з 20-го округу Парижу.

У 1986 році Клюзе знявся у комедії «Асоціація зловмисників» культового французького комедійного режисера Клода Зіді. Особливо вдалим для актора видався 1988 рік: вийшов «Жовтий револьвер», де партнеркою актора стала Сандрін Боннер, «Двоє» з Жераром Депардьє, стрічка «Шоколад» Клер Дені, номінована на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю, та драма Шаброля «Жіноча справа», де Франсуа грав чоловіка героїні Ізабель Юппер. Остання стрічка отримала міжнародне визнання, була номінована на «Золотий глобус», три «Сезара», а Ізабель Юппер за виконання головної жіночої ролі отримала Кубок Вольпі на Венеційському кінофестивалі. «Жіноча справа» Клода Шаброля став для Франсуа Клюзе важливим фільмом і з особистих причин — на знімальному майданчику він познайомився з Марі Трентіньян, яка на кілька років стала його супутницею життя[1].

У 1989 році Франсуа Клюзе знову зіграв разом з Жераром Депардьє у фільмі Бертрана Бліє «Занадто красива для тебе».

Одну з найскладніших і найсильніших ролей у своїй фільмографії Клюзе зіграв у Клода Шаброля у фільмі «Пекло» у 1994 році разом з Еммануель Беар. «Висока мода» Роберта Олтмена стала досвідом актора в американському кіно, а через рік потому він з'явився у невеликій ролі в Голлівуді — в знаменитому «Французькому поцілунку» з Мег Райян та Кевіном Клайном.

Кінець 1990-х і початок 200-х стали важким періодом як у акторській кар'єрі, так і в особистому житті Франсуа Клюзе. Він вже розійшовся з Марі Трентіньян, з якою, втім, залишався у дружніх стосунках аж до її трагічної загибелі. У кіно для актора настав час малозначних ролей у посередніх стрічках, результатом чого стала затяжна депресія та алкоголізм. Актору довелося звернутися за допомогою до фахівців та провести деякий час в реабілітаційному центрі[1].

Успішним для Франсуа Клюзе став 2006 рік. Актор з'явився у драмі «Чотири зірки», але світову популярність і нагороду «Сезар» йому приніс кримінальний трилер «Не кажи нікому» режисера Гійома Кане. Премія дісталася йому уперше за двадцять років. Після цього Клюзе працював в успішних проектах, серед яких «Париж» (2008) Седріка Клапіша, «Відхожа чарка» (2009) Філіпа Годо, «Маленькі секрети» (2010) Гійома Кане. У фільмі «Відхожа чарка», знятому за автобіографічною книгою Ерве Шабальє, актор зіграв героя, що страждає алкогольною залежністю і що проходить курс реабілітації. У роботу Клюзе вклав свій важкий особистий досвід, пережитий їм за кілька років до зйомок[1].

У 2011 році Франсуа Клюзе разом з актором Омаром Сі став зіркою художньої комедійної драми Олів'є Накаша та Еріка Толедано «1+1». Фільм мав значний успіх у глядачів по всьому світу. Лише у Франції фільм подивилося 19,4 мільйона глядачів. Ці показники зробили «1+1» другим за прибутковістю французьким фільмом у своїй країні (на першому — «Лашкаво прошимо» (2008) з 20,4 мільйонами глядачів)[1].

У 2014 році Франсуа Клюзе було обрано президентом 39-ї церемонії премії Сезар[2], що проходила у Парижі 28 лютого 2014.

Особисте життя[ред.ред. код]

Франсуа Клюзе має чотирьох дітей. У 1984 році народилася його донька Бланш, а через десять років французька акторка Марі Трентіньян народила йому сина, якого назвали Пол. Потім у Франсуа Клюзе був тривалий роман з комедійною акторкою Валері Боннетон, з якою вони виростили двох дітей: Джозефа (нар. 2001) та Маргарет (нар. 2006). 5 липня 2011 Франсуа Клюзе офіційно оформив свої стосунки з Наржисс Фалькоз, марокканкою за походженням, колишньою прес-аташе готелю Carlton в Каннах.[3][1].

Фільмографія (вибіркова)[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1980 Коктейль Молотова Cocktail Molotov Бруно
1980 Кінь гордині Le Cheval d'orgueil П'єр Ален, батько
1982 Примари капелюшника Les Fantômes du chapelier Жанте
1983 Між нами Coup de foudre військовий
1983 Убивче літо L'été meurtrier Міккі
1983 Хай живе соціальна допомога! Vive la sociale ! Моріс
1986 Близько півночі (Опівнічний джаз) Autour de minuit Френсіс Борлер
1986 Вулиця відправлення Rue du départ Поль Тріана
1987 Асоціація зловмисників Association de malfaiteurs Тьєррі
1988 Шоколад Chocolat Марк Даленс
1989 Форс мажор Force majeure Даніель
1988 Жіноча справа Une affaire de femmes Поль
1989 Двоє Deux Луї
1989 Занадто красива для тебе Trop Belle Pour Toi Паскаль Шевассу
1989 Французька революція La Révolution française Каміль Демулен
1993 Інстинкт ангела L'Instinct de l'ange Ернест Девріне
1994 Пекло L'Enfer Поль Прієр
1994 Висока мода Prêt-à-Porter асистент Ніни
1995 Французький поцілунок French Kiss Боб
1995 Гусар на даху Le Hussard sur le toit лікар
1995 Учні Les apprentis Антуан
1996 Діти мерзотника Enfants de salaud Сандро
1997 Переїзд Le Déménagement Клод
1997 Ставки зроблено Rien ne va plus Моріс Б'яджіні
1997 Мовчання Рака Le silence de Rak
1998 Дорога вільна La voie est libre Жуль
1998 Кінець серпня, початок вересня Fin août, début septembre Адріан
2002 Суперник L'Adversaire Люк
2002 Бутик France boutique Олів'є Местраль
2003 Хто грохнув Памелу? Mais qui a tué Pamela Rose? Гібсон
2003 Дженіс і Джон Janis et John Волтер Кінгкейт
2005 Чотири зірки Quatre étoiles Рене
2006 Не кажи нікому Ne le dis à personne Александр Бек
2007 Моє місце під сонцем Ma place au soleil Пол
2007 Майже правда La vérité ou presque Марк
2007 Воно того не кварте Détrompez-vous Ліонель
2008 Кровні зв'язки Les Liens du sang Габріель
2008 Париж Paris Філіп
2009 Спочатку À l'origine Філіп Міллер / Поль
2009 Відхожа чарка Le Dernier pour la route Ерве Шабальє
2009 Білий як сніг Blanc comme neige Максім
2010 Маленькі секрети Les petits mouchoirs Макс Сантара
2011 Мистецтво кохати L'Art d'aimer Ахілл
2011 Монстр у Парижі Un monstre à Paris комісар поліції Мейнот (озвучування)
2011 Недоторканні Intouchables Філіп
2012 Не входити, ми не одягнені Do not disturb Джеф
2013 11.6 11.6 Тоні Мусулін
2013 Одинак En solitaire Ян Кермадек
2014 Одна зустріч Une rencontre
2015 Цей незручний момент Un moment d'égarement Антуан
2017 Сільський лікар Médecin de campagne Жан-П'єр Вернер

Визнання[ред.ред. код]

Нагороди і номінації Франсуа Клюзе[4]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1984 Найперспективніший актор Хай живе соціальна допомога! Номінація
Найкращий актор другого плану Убивче літо Номінація
1990 Форс мажор Номінація
1996 Найкращий актор Учні Номінація
2003 Найкращий актор другого плану Суперник Номінація
2007 Найкращий актор Не кажи нікому Нагорода
Найкращий актор другого плану Чотири зірки Номінація
2010 Найкращий актор Спочатку Номінація
Відхожа чарка Номінація
2012 1+1 Номінація
2017 Сільський лікар Номінація
Приз Жана Габена
1984 Нагорода
Паризький кінофестиваль
1996 Найкращий актор Мовчання Рака Нагорода
Премія Люм'єра
2007 Найкращий актор Не кажи нікому Номінація
Кришталевий глобус
2007 Найкращий актор Не кажи нікому Нагорода
Золота зірка кіно
2007 Найкращий актор Не кажи нікому Нагорода
2010 Найкращий актор Спочатку Нагорода
Токійський міжнародний кінофестиваль
2011 Найкращий актор (разом з Омаром Сі) 1+1 Нагорода
Премія Європейської кіноакадемії
2012 Найкращий актор (разом з Омаром Сі) 1+1 Номінація

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]