Франсуа Ленорман
| Франсуа Ленорман | |
|---|---|
| фр. François Lenormant | |
 | |
| Народився |
17 січня 1837[1][2][3] Париж |
| Помер |
9 грудня 1883[3] (46 років) Париж |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | антрополог, археолог, мистецтвознавець, історик, assyriologist, бібліотекар, нумізмат, письменник, орієнталіст |
| Alma mater |
Національна школа живих східних мов[d] Правничий факультет Паризького університетуd (1857) |
| Галузь | археологія[4], сходознавство[4] і елліністичний період[4] |
| Науковий ступінь | Licence de droitd (1857) |
| Членство | Академія надписів та красного письменства (1883)[5] |
| Батько | Charles Lenormantd |
| Мати | Amélie Lenormantd |
 Роботи у Вікіджерелах Франсуа Ленорман у Вікісховищі | |
Франсуа́ Ленорма́н (фр. François Lenormant; 1837—1883) — французький ассиріолог, антрополог, археолог, історик, мистецтвознавець, нумізмат та бібліотекар; професор у Сорбонні. Член французької Академії надписів та красного письменства.
Біографія[ред. | ред. код]
_p281_Le_palais_de_l%27Institut.jpg)
Франсуа Ленорман народився 17 січня 1837 року в місті Парижі в сім'ї відомого археолога і нумізмата XIX століття Шарля Ленормана[6] та Амелі Сівок (1803—1893) — прийомної племінниці Жюлі Рекам'є[7]. Батько хлопчика мріяв, щоб син продовжив його справу і вже з шести років займався з ним грецькою мовою та історією стародавнього світу. Ленорман-молодший ставився до занять ретельно і з великим інтересом і вже у віці чотирнадцяти років опублікував свою першу роботу «Lettre à M. Hase sur des tablettes grecques trouvées à Memphis» про знайдені в Мемфісі артефакти в журналі «Revue archéologique»[8].
1854 року Франсуа Ленорман за рукописами свого батька видав «Записки про живопис Полігнота в Лесхе і Дельфах»[6].
1856 року він отримав приз Французької академії за есе під назвою «Classification des monnaies des Lagides», а 1862 року він став помічником бібліотекаря в Інституті Франції[8].
1874 року Франсуа Ленорман був призначений професором археології в Національній бібліотеці Франції[8].
1875 року, разом з бароном Жаном де Вітте, він взяв участь у створенні Gazette archéologique[8].
1881 року Франсуа Ленорман видав свою найвідомішу роботу під назвою: «Manuel d'histoire ancienne de l'Orient»[6].
Серед інших численних праць вченого, найбільший інтерес у вченому світі викликали такі твори: Lettres assyriologiques et épigraphiques (1871), Les premières civilisations (1874), Les sciences occultes en Asie (1874), Les origines de l 'histoire d'apres la Biblia et les traditions des peuples orientau x' (1880; твір апологетичного характеру), 'La grande Grèce' (1881), 'Monnaies et médailles' (1883), 'Recherches archéologiques à Eleusis' (1862), «Monographie de la voie éleusinienne» (1864), «Essai sur l'organisation politique et economic de la monnaie dans l'antiquité» (1863) і текст до видання гравюр з картин неаполітанського музею (1868)[6][9].
Франсуа Ленорман помер 9 грудня 1883 року у рідному місті[8].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
- ↑ а б в г Сомов А. И. Ленорман, французские археологи // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Biographie d'Amélie Lenormant (1803—1893), née Cyvoct
- ↑ а б в г д François Lenormant // The Catholic Encyclopedia.
- ↑ Meyers Konversationslexikon.
Посилання[ред. | ред. код]
- Lenormant, 2. François // Nordisk familjebok .
- Lenormant, François // Encyclopædia Britannica, 1911.
|
