Франсуа Луї Валлє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісідор Валлє
фр. Isidore Valleix
Ім'я при народженні Франсуа Луї Ісідор Валлє
Народився 14 січня 1807(1807-01-14)[1][2][3]
Тулуза[1]
Помер 12 липня 1855(1855-07-12)[1][2] (48 років)
Париж[1]
Країна  Франція
Діяльність лікар
Науковий ступінь доктор медицини[1]
Знання мов французька[2]

Франсуа Луї Ісідор Валлє (фр. François Louis Isidore Valleix) (нар. 14 січня 1807, Тулуза12 липня 1855, Париж) — французький педіатр.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вивчав медицину в Парижі, де в 1831 році він почав працювати стажером у лікарні. У 1835 році отримав ступінь доктора медичних наук, захистивши дисертацію щодо повільної асфіксії новонародженого. У 1836 році він став лікарем центрального бюро Парижа, а з 1841, служив став лікарем центральної лікарні Парижа.[4] Помер в 1855 році після зараження дифтерією від хворої дитини.[5]

У 1834 році він став членом анатомічної спілки Парижа.[4] Його ім'я часто асоціюється з «Точками Валлє», які описані як поверхневі точки по ходу нервів, тиск на які заподіює біль у випадках невралгії.[6]

Основні твори[ред. | ред. код]

  • De l'asphyxie lente chez les enfans nouveau-nés, 1835 – Повільна асфіксія новонародженого.
  • Clinique des maladies des enfants nouveau-nés, 1838 – Клінічні хвороби новонароджених.
  • Traité des névralgies, ou, Affections douloureuses des nerfs, 1841 – Трактат про невралгії; хворобливі розлади нервів.
  • Guide du medecin praticien : ou résumé general de pathologie interne et de therapeutique appliquées (10 volumes), 1842-1847 – Керівництво для практикуючого лікаря; загальні риси внутрішньої патології та прикладної терапії.[7]

Примітки[ред. | ред. код]