Перейти до вмісту

Франсуа Чен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франсуа Чен
фр. François Cheng Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнікит. 程抱 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився30 серпня 1929(1929-08-30)[1][2][…] (95 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Наньчан, 江西省d, Тайвань[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція
 КНР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, поет, есеїст, перекладач, каліграф, наратор аудіокниг Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПрактична школа вищих досліджень і Нанкінський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніSylvie Gentild Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовкитайська і французька[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФранцузька академія Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1977 — тепер. час
Magnum opusLe Dit de Tianyid Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаseat 34 of the Académie françaised Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоCheng Qibaod Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMicheline Chengd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиАнн Чен Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 6451696 Редагувати інформацію у Вікіданих

Франсуа Чен (кит.: 程抱一, фр. François Cheng, 30 серпня 1929, Наньчан) — французький поет, прозаїк та каліграф китайського походження. Батько французької вченої з історії Китаю Анн Чен.

Біографія

[ред. | ред. код]

З освіченої родини. Навчався в Нанкінському університеті. 1948 року його батько отримав посаду в ЮНЕСКО, і родина переїхала до Франції. 1949 року рідні переїхали в США, а Франсуа Чен залишився у Франції. Вивчав мову, літературу та культуру країни, вів самітницький спосіб життя. З 1960 року — співробітник Інституту мов і цивілізацій Сходу (INALCO). 1971 року отримав французьке громадянство.

З 1977 року пише французькою мовою. Опублікував кілька книжок віршів на Тайвані та в Гонконзі. Перекладає з французької на китайський (Віктор Сегален, Анрі Мішо), з китайської на французьку (стару і нову поезію, прозу Лао Ше тощо).

Дочка, Анна Чен (1955) — китаїст, перекладачка «Лунь юй».

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор книг віршів, монографій про китайську літературу, живопис (Чжу Да, Шитао), культуру.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Analyse formelle de l'œuvre poétique d'un auteur des Tang : Zhang Ruoxu 1970
  • Le Pousse-pousse, de Lao She (traduction, 1973)
  • L'Écriture poétique chinoise, Éditions du Seuil, 1977 et 1996
  • Vide et plein : le langage pictural chinois, Éditions du Seuil, 1979
  • L'Espace du rêve : mille ans de peinture chinoise, Phébus, 1980
  • Sept poètes français 1983
  • Henri Michaux, sa vie, son œuvre, 1984
  • Chu Ta : le génie du trait, Phébus, 1986
  • Some Reflections on Chinese Poetic Language and its Relation to Chinese Cosmology dans The Vitality of the Lyric Voice, 1986
  • The Reciprocity of Subject and Object in Chinese Poetic Language dans Poetics East and West, 1988
  • De l'arbre et du rocher, poèmes, Fata Morgana, 1989
  • Souffle-Esprit, Éditions du Seuil, 1989 et 2006
  • Entre source et nuage, Voix de poètes dans la Chine d'hier et d'aujourd'hui, Albin Michel, 1990 et 2002
  • Saisons à vie, poèmes, Encre marine, 1993
  • Trente-six poèmes d'amour, poèmes, Unes, 1997
  • Quand les pierres font signe, éditions Voix d'encre, 1997 (avec Fabienne Verdier)
  • Le Dit de Tianyi, Albin Michel, 1998 (prix Femina)
  • Double chant, Encre Marine, 1998 (prix Roger-Caillois)
  • Shitao : la saveur du monde, Phébus, 1998 (prix André-Malraux)
  • Cantos toscans, Unes, 1999
  • D'où jaillit le chant, Phébus, 2000
  • Poésie chinoise, poèmes, Albin Michel, 2000
  • Et le souffle devient signe, Iconoclaste, 2001
  • Qui dira notre nuit, poèmes, Arfuyen, 2001
  • L'éternité n'est pas de trop, Albin Michel, 2002
  • Le dialogue : une passion pour la langue française, Desclée de Brouwer, 2002
  • Le Long d'un amour, poèmes, Arfuyen, 2003
  • Le Livre du vide médian, poèmes, Albin Michel, (2004) - édition revue et augmentée, 2009
  • Que nos instants soient d'accueil, avec Francis Herth, Les Amis du Livre contemporain, 2005
  • À l'orient de tout, poèmes, Gallimard, 2005
  • Cinq méditations sur la beauté, Albin Michel, 2006 ISBN 2226172157
  • Pèlerinage au Louvre, Flammarion et Musée du Louvre éditions, 2008
  • L'Un vers l'autre, Éditions Albin Michel, 2008
  • Œil ouvert et cœur battant: Comment envisager et devisager la beauté, Desclée de Brouwer, 2011
  • Quand reviennent les âmes errantes, Albin Michel, 2012 ISBN 978-2-226-24008-8
  • Cinq méditations sur la mort. Autrement dit sur la vie, Albin Michel, 2013 ISBN 978-2-226-25191-6
  • Assise : une rencontre inattendue, Albin Michel, 2014 ISBN 978-2-226-25192-3
  • Entretiens avec Françoise Siri, suivis de douze poèmes inédits, Albin Michel, 2015 ISBN 978-2-226-31475-8
  • La vraie gloire est ici, poèmes, Gallimard, 2015 ISBN 978-2-070-11208-1
  • De l'âme, Albin Michel, 2016 ISBN 978-2-226-32638-6

Визнання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
  2. ↑ Printemps des poètes
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література

[ред. | ред. код]
  • Hommage à François Cheng/ P. Brunel, D.-H. Pageaux, eds. Paris: Didier Érudition, 2007 (матеріали колоквіуму в Сорбонні, 2006)
  • Bertaud M. François Cheng. Un cheminement vers la vie ouverte. Paris: Hermann, 2009
  • L écriture singulière François de Cheng: un dialogue fécond/ Françoise Hanus, Claude Herly, Marie Louise Scheidhauer, eds. Paris: Harmattan, 2011

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франсуа_Чен&oldid=44970934