Франсіско де Міранда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Див. також статтю: Міранда.
Франсіско де Міранда
Rouget - François Miranda, général de division à l'armée du Nord en 1792 (1756-1816).jpg
Народився 28 березня 1750(1750-03-28)[1]
Каракас[2]
Помер 14 липня 1816(1816-07-14)[1] (66 років)
Кадіс[2]
Громадянство/підданство Венесуела
Діяльність політик, перекладач, Військова справа і солдат
Звання Генерал-лейтенант
Автограф Francisco de Miranda signature.jpg
Нагороди

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Франсіско де Міранда (* 28 березня 1750, Каракас, Венесуела — †14 липня 1816, Іспанія) — національний герой Венесуели, борець за незалежність Венесуели і США, військовий і політичний діяч, письменник.

З біографії[ред.ред. код]

Народився в багатій креольській родині.

На початку 1780-х рр., будучи ад'ютантом іспанського губернатора Куби, зв'язався з патріотично налаштованими креольськими колами Куби та Венесуели.

1783 — від переслідування іспанських властей утік у Північну Америку, де вів перемови з політичними діячами США про набір і озброєння волонтерів на допомогу креольським патріотам в іспанських колоніях. Після невдачі цих переговорів виїхав у Європу.

У вересні 1786 прибув у Росію. Катерина II відкрито висловила йому свою прихильність, прийнявши до свого почту й відхиливши прохання іспанського посланника про висилку Міранди. Прихильність Катерини II пояснювалася тим, що в той час цариця вирішила послати до берегів Америки ескадру під командою капітана Муловського. Але війна з Туреччиною, а відтак зі Швецією примусили російський уряд відмовитися від експедиції Муловського.

У травні 1787, перебуваючи на лівобережжі Дніпра, Міранда занотував свої враження: «Країна надзвичайно гарна. Часто зустрічаються ліси і скрізь вистачає дерев і води, а обриси підвищень і рельєф місцевості дуже приємні; чимало тут і населення. Ще помітні укріплення в містах і селах та в полі для захисту від наскоків татар, які безперечно, були жахливими сусідами — і я не розумію, чому люди мали бажання селитися в цьому краї… Ми проїхали річищем між гаями, що було найгіршим, оскільки річка розлилася… Нарешті через 4 чи 5 верст цього неприємного шляху ми виїхали на підвищення і продовжили подорож без хвилювання до Броварів, 19 верст. Тут (на поштово-кінній станції) нам запрягли шестеро коней і ми продовжили подорож доволі непоганою дорогою. 2 травня у Семиполках (29 верст) нам запрягли четверо добрих коней і по непоганій дорозі ми доїхали до Козельця».

Тоді ж Міранда відвідав Крим, зокрема, Ахтіар[3].

У вересні 1787 виїхав із Росії. Об'їхавши деякі західноєвропейські країни, оселився в Лондоні.

Березень 1790 — запропонував англійському уряду організувати експедицію в Іспанську Америку з метою викликати там повстання проти Іспанії. Як компенсацію за допомогу Британія мала отримати деякі торгові привілеї й іспанську частину Вест-Індії. Питання про спорядження експедиції було майже вирішене, але її відклали через підписання британсько-іспанського торгового договору (жовтень 1790).

1792 — через наближення франко-іспанської війни прибув до Франції — у самий розпал Великої французької революції. Зблизився з жирондистами та вступив до французького війська в ранзі генерала. З приходом до влади якобинців був ув'язнений. Звільнився лише після перевороту 9 термідора.

Жовтень 1796 — коли почалася англо-іспанська війна, відновив у Лондоні перемови з британським урядом; не отримавши від нього допомоги, виїхав до США.

1806 — організував експедицію і двічі висаджувавался біля берегів Венесуели задля її визволення, але потерпів поразку. Друга експедиція була 1808 року. Міранда, спорядивши в США військовий корабль «Леандр», на чолі групи волонтерів і під захистом британських військових кораблів висадився у Венесуелі. Але населення країни проіґнорувало заклик Міранди до повстання, сприйнявши ті події як напад англійських піратів. Міранда був змушений повернутися через Вест-Індію в Англію.

Грудень 1810 — знову прибув у Венесуелу, де очолив боротьбу за незалежність.

На початку 1812 Національний конгрес Венесуели призначив Міранду «генералісимусом Венесуельської Республіки» і надав йому диктаторські повноваження.

У липні 1812 республіканська армія була змушена капітулювати перед іспанцями. За договором, укладеним 26 липня, Венесуела поверталася під владу Іспанії, а вождям республіканців було надано можливість безперешкодно виїхати за кордон, але перед самим від'їздом соратники схопили Міранду й видали іспанцям. Ті вивезли революціонера в Іспанію, де він помер в ув'язненні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  2. а б Миранда Франсиско // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Zbruch, 09.12.2014

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.