Франсіско де Сурбаран

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франсіско де Сурбаран
Francisco de Zurbarán
Автопортрет з розіп'ятим Христом, фрагмент
При народженні Francisco de Zurbarán
Народження 7 листопада 1598(1598-11-07)[1][2][…]
Фуенте-де-Кантос, Бадахос, Естремадура, Іспанія[4][5][6]
Смерть 27 серпня 1664(1664-08-27)[7][8][…] (65 років)
  Мадрид, Іспанія[9][5][6]
Національність іспанець
Країна Іспанія[10]
Жанр релігійні і жанрові композиції, натюрморти
Навчання у Педро Вільянуева у Севільї
Діяльність художник
Напрямок караваджизм
Роки творчості 1614[11]1664[11]1664[11]
Відомі учні José de Sarabiad
Твори St. Hugh in the Refectory of the Carthusiansd, Розп'яття Христове[d] і Immaculate Conceptiond
У шлюбі з María Páezd, Beatriz de Moralesd і Leonor de Torderd
Діти Хуан де Сурбаран[12]
Роботи в колекції Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Тіссен-Борнемісса, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен, Musée de la civilisationd, Національний музей старовинного мистецтва, Музей красних мистецтв, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Національні галереї Шотландіїd, Musei di Strada Nuovad, Museo de Cádizd, Національний музей мистецтва Каталонії, Національна галерея, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Музей Фабра, Музей образотворчих мистецтв, Ермітаж, Клівлендський музей мистецтв, Музей Нортона Саймона, Баварські державні колекції картинd, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Музей Соумаяd, Музей Ґренобляd, San Diego Museum of Artd, Музей Кармен Тіссен, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Auckland Castled, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd, Музей мистецтв Філадельфії, Державні художні зібрання Дрездена, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей мистецтва Сан-Паулу, Музей Фіцвільяма, Goya Museumd, Детройтський інститут мистецтв, Музей Боде, Franz Mayer Museumd, Museo de Bellas Artes de Badajozd, Музей Кунстпаласт, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, Museo Diocesano de Arte Antiguo (Sigüenza)d, Національний музей мистецтв Румунії, Берлінська картинна галерея, Музей Ель Греко, Художній музей Мілвокі, Ліонський музей красних мистецтв, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Національний музей, Національний музей Сан Карлос, Fine Arts Museum of Asturiasd, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Національний музей, Archdiocesan Museum in Katowiced, Латиноамериканське товариство Америкиd, Смітсонівський музей американського мистецтва[13], Museum Cerralbod, Focus-Abengoa Foundationd, Führermuseumd, Національна галерея Шотландії, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd, Timken Museum of Artd, Лувр, Дрезденська картинна галерея, Meadows Museumd, Смоленський художній музей, Музей образотворчих мистецтв (Марсель), Musée Girodetd, National Sculpture Museumd, Музей Ласаро Гальдйано, National Museum of Fine Arts of Cubad, Francisco Godia Foundationd, Instituto Gómez Morenod, Museo de la Trinidadd, Галерея Уффіці, Музей Боуз, Кінгстон-Лейсі, Ашмолеан музей і Barber Institute of Fine Artsd

CMNS: Франсіско де Сурбаран у Вікісховищі

Франсі́ско де Сурбара́н (ісп. Francisco de Zurbarán; 7 листопада, 1598 — 27 серпня 1664) — відомий іспанський живописець, представник севільської школи, майстер монументальної композиції та натюрморту.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Народився Франсіско у невеличкому селищі Фуенте де Кантос неподолі міста Л'єрена у Андалузії. Його батьком був заможний крамар Луїс де Сурбаран (за національністю баск). Мати звали Ісавелья Маркес. У 1613 році Луїс де Сурбаран уклав угоду стосовно трирічного навчання Франсіско у маловідомого художника Педро Вільянуева в Севільї. Той займався розмальовуванням дерев'яних скульптур для монастирів. Ця справа тоді була дуже вигідною економічно. Вже у 1616 році Франсіско створив першу картину «Непорочне зачаття».

У 1617 році Франсіско де Сурбаран відкриває власну майстерню у богатому Л'єрені. На жаль, відомостей про замовлення, які він тут виконував, залишилися лише на папері. Це пов'язано з тим, що під час війни Іспанії з Португалією у 1640 році багато церков й монастирів (котрі мали твои художника) було зруйновано.

В цей же час Сурбаран одружується з донькою коноваля Марією Паес. У них було дві доньки — Марія та Ісабель Паула, а також син Хуан де Сурбаран. У 1623 році помирає Марія Паес, а в 1625 році Франсіско взяв за дружину доньку багатого патриція Беатриче де Моралес. Того ж року він почав отримувати великі замовлення із Севільї — «Свята Лусія», «Святий Михаїл, який б'ється з демоном».

Святий Власій (Бухарест, Галерея Європейського мистецтва)
Святий Власій (Бухарест, Галерея Європейського мистецтва)

Творчість й подальше життя[ред. | ред. код]

«Агнець Божий», 1635—40, Музей Прадо, Мадрид

У 1626 році Сурбаран підписує свій перший значний контракт із домініканським монастирем Сан-Пабло Ель Реаль у Севільї. За цим контрактом Франсіско створює 21 картину, зокрема «Зцілення Богоматерю Св. Регинальда», «Народження Богоматері», «Христос-хлопчик», «Свята родина з Ганною, Йоакимом та Іваном Хрестителем», «Марія серед своїх батьків» та ін.

Успішне виконаннях цих робіт приносить славу Сурбарану. Він стає персональним художником монастирів. Наступні контракти з монастирем ла Мерсед Кальсала (1628 рік)та Колегією Святого Бонавентури (1629 рік) тільки підтримують авторитет художника.

Муніципалітет Севільї пропонує Сурбарану стати міським художником. Це викликало незадоволення у севільських художників, які вимагали провести іспит для Франсіско. На що той заявив: достатньо поглянути на цикли з життів Св. Бонавентури та Св. Ноласко, створенні Франсіско, щоб зрозуміти рівень його майстерності.

Монастирське життя

До 30-х років XVII ст. де Сурбаран повністю склався як неповторний художник релігійних сцен. З 1633 року й до кінця життя Франсіско де Сурбаран виконує не тільки серії релігійних картин, але й зображує життя монастирів, їх легенди, малює уславлених або канонізованих ченців (Єронімо Переса, Франсіско Сумеля, Ерандо Сант'яго. Педро де Он'я — в монастирі Мерсед Кальсала в 1633—1634 роках). Більш вражаючі картини зображені в картезіанському монастирі у місті Херес в 1637—1640 роках.

Суто світських портретів у Сурбаран досить мало — портрети графа Торрепальма у дитинстві та Алонсо де Ведуго. Хоча портретність притаманна більшості його зображень святих жінок (Св. Полонія, Лувр, Св. Касильда тощо).

У 1634 році Сурбаран створює серію картин «Подвиги Геракла». За цю серію він отримав від короля Іспанії Філіпа IV.

Звільнення Кадиса

У Мадриді Сурбаран створює величні картини — «Звільнення Кадіса» та «Вигнання голландців з острова Святого Мартина».

Через деякий час Сурбаран повертається з Мадрида до Севільї з десятком учнів.

Найулюбленішим у Ф. де Сурбарана жанром світського живопису був натюрморт — «Натюрморт із серветкою», «Чашка шоколада та троянда на срібній таці», «Натюрморт з чотирма посудинами», що стали шедеврами іспанського мистецтва у цій галузі в 17 столітті.

У 1638 році найвідоміший та найбагатший іспанський монастир у Гваделупі запросив Сурбарана прикрасити каплицю Святого Єроніма. Протягом 1638-1639 років Франсіско створив вісім (8) монументальних картин, кожна з яких мала розмір 2,90 Х 2,22 м.

У 1639 році помирає його друга дружина — Беатріче. Тяжкий психологічний стан художника знаходить своє відображення у картині «Святий Франциск».

Вже у 1644 році Франсіско де Сурбаран знову одружується на багатій доньці золотих справ майстра Леонері де Тордера. За десять років у них народилося шестеро (6) дітей. Художник бере великі замовлення, виконані за допомогою учнів — більшу частину відправляє до американських міст і монастирів Ліми (35 картин), Буенос-Айреса (80 картин) та інші міста Південної Америки.

Св. Лусія, Вашингтон, Національна галерея мистецтв.

В період 1638—1645 років Сурбаран звертається до зображення поодиноких фігур святих жінок — Св. Агати, Маргарити, Аполонії, Лусії, Касільди, Катерини, Єлизавети.

В останній період творчості (1658—1664 роки) найулюбленішою темою Сурбарана стає зображення Мадонни з немовлям. Але поступово популярність Франсіско згасає. В Севільї більш затребуваним стає молодий художник Бартоломео Естебан Мурільйо. Тому Франсіско, який мав велику родину, переїхав до Мадриду, сподіваючись на допомогу Веласкеса й розраховуючи отримати замовлення серед аристократії. Але ці сподівання не виправдалися. 28 серпня 1664 року Франсіско де Сурбаран помер у Мадриді у повних злиднях та забутті.

Найвідоміші картини[ред. | ред. код]

  • «Явлення апостола Петра святому Петру Ноласко», 1629, Музей Прадо, Мадрид
  • «Видіння Святого Родрігеса». 1630 рік.
  • «Апофеоз Фоми Аквінського». 1631 рік.
  • «Кардинал Микола Альберті».
  • «Портрет блаженного Хуана Уггона».
  • «Портрет доктора Саламанкського університету».
  • Серія «Подвиги Геракла». 1634 рік.
  • «Звільнення Кадиса». 1634 рік.
  • «Свята Ізабела Португальська», бл. 1635, Музей Прадо, Мадрид
  • «Агнець Божий», 1635—40, Музей Прадо, Мадрид
  • Картинна галерея каплиці Св. Єроніма — «Бачення брата Педро з Саламанки», «Молитва брата Хуана де Карріон», «Спокуса брата де Оргас», «Спокуса Святого Єроніма» — 1638—1639 роки.
  • «Отроцтво Марії». 1640—1650 роки.
  • «Натюрморт з горщиками», бл. 1650, Музей Прадо, Мадрид
  • «Мадонна з немовлям та Іваном Хрестителем». 1658 рік.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Yves Bottineau, profesor de la Escuela del Louvre, en la Universidad de Yale, Friburgo et Nanterre, especialista en el arte español y portugués: El arte barroco, éd. Citadelles, 1986.
  • Cees Nooteboom: Zurbarán — Ausgewählte Gemälde 1625—1664. München, 2010.
  • Paul Guinard: Zurbarán et les peintres espagnols de la vie monastique. 2e édit. (Paris, 1988).
  • Mina Gregori & Tiziana Frati: L'opera completa di Zurbarán (Milano, 1973) — *Thieme & Becker: Allgem. Lexikon der bildenden Künstler, Bd. XXXVI, S. 600—603 — Bénézit, Bd. XIV, S. 944—946.