Францевич Іван Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Микитович Францевич
FrantsevychIM19051985.jpg
Народився 3 серпня 1905(1905-08-03)
Полтава
Помер 14 лютого 1985(1985-02-14) (79 років)
Київ
Поховання
Громадянство Російська імперія - УНР - Українська Держава - УСРР - СССР
Національність українець
Діяльність винахідник
Відомий завдяки фізична хімія, матеріалознавство
Alma mater Харківський університет
Відомі учні О. М. Пилянкевич, Г. Г. Гнесін, М. Д. Глинчук, О. В. Курдюмов; Р. Ф. Войтович, В. О. Лавренко, Л. М. Ягупольська; Є. О. Жураковський, С. М. Зубкова, А. В. Бочко, В. В. Лукович; І. Д. Радомисельський, Д. М. Карпинос, М. Д. Смолін, Г. Г. Карюк, Л. Й. Тучинський, Ю. Л. Пилиповський, Г. І. Саввакін, Р. В. Мінакова
Заклад Київський університет,Інститут проблем матеріалознавства
Членство НАН України
Нагороди Герой Соціалістичної Праці Державна премія СРСР Державна премія УРСР у галузі науки і техніки
Звання професор, академік НАН України

Іва́н Мики́тович Фра́нцевич (* 1905, Полтава — † 1985, Київ) — фізико-хімік і матеріалознавець. Засновник першого у світі академічного Інституту металокераміки і спеціальних сплавів, котрий незабаром перетворено на Інститут проблем матеріалознавства, який носить його ім'я. Академік АН України.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

У 1929 році закінчив одночасно хімічний і фізико-математичний факультети Харківського інституту народної освіти (сьогодні Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), отримав спеціальність фізикохіміка-металознавця.

У 1929–1941 роках працював в Українському науково-дослідному інституті металів, Інституті чорної металургії АН УРСР (з 1939 року — заступником директора).

Одночасно з 1930 р. викладав у Харківському університеті.

У 1934 році молодому вченому було присвоєно звання професора фізичної хімії і він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР.

У 1945–1957 роках Іван Микитович працював завідувачем кафедри Київського університету.

З 1952 по 1955 рік він керівник самостійної Лабораторії спеціальних сплавів АН УРСР, а з 1955 по 1964 — директор створеного на базі лабораторії Інституту металокераміки і спеціальних сплавів АН УРСР, що в 1964 році отримав назву Інституту проблем матеріалознавства.

З 1973 р. І. М. Францевич — завідувач відділу цього інституту.

Вже у віці 29 років Івану Микитовичу було присвоєно звання професора фізичної хімії і тоді ж його обрали членом-кореспондентом АН УРСР.

Дійсний член АН УРСР (з 1961).

Францевич Леонід Іванович (*3 жовтня 1935) — син, член-кореспондент НАН України.

Праці[ред. | ред. код]

Наукові праці Францевича присвячені створенню матеріалів, що відзначаються високою вогнетривкістю електроерозійною стійкістю, міцністю та зносостійкістю, і призначених для праці в особливо складних умовах.

Одержані вченим результати досліджень узагальнені та викладені більш як у 600 наукових статей, опублікованих у провідних вітчизняних та зарубіжних журналах і у 20 монографіях, зафіксовані у кількох десятках авторських свідоцтв на винаходи і 14 патентах, що досі не втратили свого значення.

Проблематика досліджень[ред. | ред. код]

Іван Францевич зробив внесок у дослідження багатьох актуальних проблем сучасного матеріалознавства, який став основою для створення цілої низки нових технологій і матеріалів, що їх гостро потребували різні галузі промисловості.

Нагороди[ред. | ред. код]

Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державних премій СРСР та її сателіту - УССР.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]