Франце Кідрич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франце Кідрич
France Kidrič.jpg
Народився 23 березня 1880(1880-03-23)
Ратанська Вас, Рогашка Слатина, Савинський регіон, Словенія
Помер 11 квітня 1950(1950-04-11) (70 років)
Любляна, Соціалістична Республіка Словенія, СФРЮ
Поховання цвинтар Жале[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Yugoslavia (1946-1992).svg Югославія
Діяльність історик літератури, славіст
Alma mater Віденський університет
Заклад Віденський університет
Науковий ступінь доктор філософських наук
Член Словенська академія наук та мистецтв
Нагороди

Франце Кідрич у Вікісховищі?

Франце Кідрич (словен. France Kidrič; 23 березня 1880(18800323), Ратанська Вас, Австро-Угорщина (нині громада Рогашка-Слатина, Словенія) — 11 квітня 1950, Любляна, Соціалістична Республіка Словенія) — словенський історик літератури, літературознавець, прешеренознавець[ru], теоретик і есеїст, педагог. Ректор Люблінського університету. Доктор філософських наук. Професор. Академік. Голова Словенської академії наук і мистецтв (1945—1950).

Біографія[ред. | ред. код]

До 1906 року вивчав славістику та філософію у Віденському університеті, там само захистив докторську дисертацію. З 1908 р. працював бібліотекарем.

Займався історією літератури. У 1919 році розпочав дискусію про роботу П. Трубара «Церква Орднинга» (Cerkovna ordninga), в якій автор підняв питання про євангельське учення і християнську церкву.

До початку Першої світової війни Кідрич жив і працював у Відні. З 1910 року читав лекції зі славістики у Віденському університеті.

У 1920 році повернувся до Словенії, де почав роботу в якості професора стародавньої словенської літератури в Люблянському університеті. З 1925 року читав також лекції з порівняльної літератури. Тричі був деканом філософського факультету, у 1923/24 р. — ректор Університету Любляни.

У 1921 році був одним із засновників Наукового гуманітарного товариства в Любляні, а в 1938 році — Словенської академії наук і мистецтв.

Під час Другої світової війни був одним з організаторів в університеті осередку Визвольного фронту Словенії[ru], за що зазнав переслідувань, сидів у тюрмах, втік за кордон. Після закінчення війни повернувся в Любляну.

У 1945—1950 — президент Словенської академії наук і мистецтв.

Дійсний член Сербської академії наук і мистецтв (з 1947). У 1948 році через хворобу залишив викладацьку діяльність.

Працював директором Інституту літератури при академії (нині Інститут словенської літератури та літературознавства[sl]).

Похований на кладовищі Жале[ru] (Любляна).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Займався вивченням давньої словенської літератури і поезії Франце Прешерена і Станко Враза, а також історії словенського протестантизму. Його робота відрізнялася лаконічністю й гарним знанням закордонних джерел.

Ф. Кідрич вважається першим прешеренознавцем[ru] Словенії, одним із засновників наукової історії літератури в країні, концептуально і методологічно вплинув на багато поколінь студентів і фахівців, творець наукової школи.

Автор близько 400 статей, переважно в галузі художньої і наукової творчості в Словенії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

  • Revizija glagolskih cerkvenih knjig (1906)
  • Die protestanische Kirchenordnung der Slovenen im 16. Jahrhundert (1919)
  • Zgodovina slovenskega slovstva od začetkov do Zoisove smrti (1938)
  • Bibliografski uvod v zgodovino reformacijske književnosti (1927)
  • Zgodovina slovenskega slovstva (у 4 т., 1929—1938)
  • Dobrovský in slovenski preporod njegove dobe (1930)
  • Korespondenca Janeza Nepomuka Primca (1934)
  • Prešeren I. Pesnitve — pisma (1936)
  • Prešeren 1800—1838. Življenje pesnika in pesmi (1938)
  • Zoisova korespondenca I—II (1939—1941)
  • Korytkova smrt in ostalina (1947)
  • Prešernov album (1950)
  • Darko Dolinar, ur. Izbrani spisi (3 т.)

Література[ред. | ред. код]

  • Словенськи биографски лексикон, Љубљана, САЗУ.

Посилання[ред. | ред. код]