Франциск Сарсе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франциск Сарсе
фр. Francisque Sarcey
Francisque Sarcey portrait.jpg
Народився 8 жовтня 1827(1827-10-08)
Дурдан
Помер 16 травня 1899(1899-05-16) (71 рік)
Париж
Поховання Цвинтар Монмартр
Громадянство Франція Франція
Діяльність журналіст, театральний критик
Відомий завдяки письменник, публіцист, театральний критик
Alma mater Вища нормальна школа
Знання мов французька[1]
Членство Ліга французької батьківщиниd
Діти Yvonne Sarceyd

Франци́ск Сарсе́ (фр. Francisque Sarcey; 8 жовтня 1827(18271008),  — 16 травня 1899) — французький письменник, публіцист і театральний критик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у муніципалітеті Дурдан, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Ессонн, Франція.

Закінчив Вищу нормальну школу в Парижі, деякий час був викладачем.

З 1860 року цілком віддається літературній і журналістській діяльності.

Будучи помірним лібералом, він у своїх судженнях про явища мистецтва керувався критерієм «здорового глузду», тобто писав так, як це було прийнятно і зрозуміло для середнього паризького буржуа. Як театральний критик, Ф. Сарсе дуже швидко посів одне з провідних місць. Він нерідко звеличував твори, що вирізнялися виключно зовнішніми ефектними положеннями, часто замовчуючи п'єси тих драматургів, які, цураючись штучних ефектів у побудові інтриги, намагалися дати більш поглиблену картину людських переживань і відносин. Захисник французьких комедійних традицій. Ф. Сарсе надмірно звеличував Е. Лабіша і Гандільйо, вважав Е. Скріба і В. Сарду чи не першими драматургами Франції, водночас залишився цілком чужим до нових віянь у галузі драматургії, пов'язаних з іменами Г. Ібсена, Л. Толстого, Г. Гауптмана та Г. Зудермана.

Помер у Парижі. Похований на цвинтарі Монмартр.

Основні твори[ред. | ред. код]

  • Le nouveau seigneur de village (укр. Новий власник села, 1862);
  • Le siege de Paris (укр. Облога Парижу, 1871);
  • Etienne Moret (укр. Етьєн Море, 1876);
  • Comédiens et comediennes (укр. Комедії і комедіанти, 1878—1884);
  • Souvenirs de jeunesse (укр. Спогади молодості, 1884);
  • Souvenirs d'âge mur (укр. Спогади вікового муру, 1892).

Джерела[ред. | ред. код]


  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.