Французи

Запит «Француз» перенаправляє сюди; див. також Француз (значення).

Французи фр. les Français
1-й ряд: Жанна д'Арк • Жак Картьє • Рене Декарт • Мольєр • Блез Паскаль • Людовик XIV • Вольтер • Дідро • Наполеон Бонапарт 2-й ряд: Віктор Гюґо • Александр Дюма • Еварист Галуа • Луї Пастер • Жуль Верн • Ґюстав Ейфель • П'єр де Кубертен • Анрі Тулуз-Лотрек • Марія Склодовська-Кюрі 3-й ряд: Марсель Пруст • Шарль де Ґолль • Жозефіна Бейкер • Жак-Ів Кусто • Альбер Камю • Едіт Піаф • Франсуа Міттеран • Бріжит Бардо • Зінедін Зідан
Самоназва	фр. Français
Мапа розселення
Регіон	Франція  США  Канада  Бельгія  Бразилія  Швейцарія
Кількість	понад 60 млн чол.
Близькі до	романські народи
Мова	французька мова
Релігія	християни (католицизм)
Прапор
Французи у Вікісховищі

Францу́зи (фр. les Français) чи французький народ (фр. le peuple français) — нація та політична спільнота, що сформувалася на території сучасної Франції у Західній Європі. Станом на 2023 рік чисельність населення Франції становить близько 68 мільйонів осіб.

З юридичної точки зору, французький народ — це всі громадяни Франції, незалежно від їх етнічного коріння чи віри (Конституція Франції, стаття 2), хоча Французька конституція, як збір загальних законів французької громади, не дає визначення поняттю «французький народ». Точне поняття французької національності дає Громадянський кодекс, а також умов її отримання та всіх присутніх їй прав й обов'язків.

Етногенез французів є результатом історичного поєднання кельтського (галльського), римського та германського компонентів. Рідною мовою більшості французів є французька мова, що належить до романської групи індоєвропейських мов. Значні спільноти осіб французького походження проживають за межами Франції, утворюючи французьку діаспору в Північній Америці, Африці, Європі та інших регіонах світу.

Походження

Етногенез французів є складним і багатокомпонентним. Основу населення території Галлії в давнину становили кельти (галли), які заселили більшу частину регіону приблизно у I тис. до н. е. Їхня мова та культура домінували до римського завоювання у I столітті до н. е.

Після включення Галлії до складу Римської імперії відбувся процес романізації: місцеве кельтське населення поступово переймало латинську мову, римське право, міську культуру та господарські практики. Саме народна латина Галлії стала основою для формування французької мови.

У V столітті, після падіння Західної Римської імперії, територію Галлії заселили германські племена, насамперед франки. Саме від їхньої назви походить етнонім французи та назва держави Франція. Франки створили власне королівство, що стало політичним ядром майбутньої французької нації.

Германська знать інтегрувалася в романізоване населення, прийняла латинську мову та християнство, але залишила значний слід у політичній організації, військовій традиції та правових інститутах.

У період Середньовіччя відбувалося поступове формування спільної ідентичності населення королівства Франція. Важливу роль відіграли:

• централізація королівської влади;
• поширення християнства;
• розвиток феодальних відносин;
• уніфікація мови та права.

До XIII–XIV століть термін французи почав означати не лише підданих короля, а й носіїв спільної культурної та мовної традиції.

У період Новий час та після Французької революції 1789 року французи остаточно сформувалися як модерна нація. Було закріплено принципи громадянства, рівності перед законом і єдиної державної мови, що завершило процес національної консолідації.

Мова

Головна мова — французька. Французька мова сформувалася на основі народної латини з домішками кельтських і германських елементів. У середні віки співіснували різні мовні групи — ойльські мови на півночі та окситанська на півдні. Поступове домінування північних діалектів призвело до формування стандартної французької мови.

Франкофони (франкомовні) сусідніх країн, — наприклад, валлони у Бельгії чи швейцарці — французами не вважаються.

Чисельність французів у світі

За оцінками, загальна чисельність населення Франції станом на 2025–2026 рік становить близько ≈68,6–69,1 млн осіб — це переважно громадяни французької національності.

Окрім Франції, значні групи людей французького походження або з французькими корінням проживають у різних країнах світу (у тому числі у США, Канаді, Латинській Америці тощо). За оцінками демографічних джерел, загальна кількість людей французького походження у світі може сягати ≈106 млн осіб з урахуванням діаспори.

Якщо враховувати не етнічну групу, а носіїв французької мови (франкофонів) у світі, то таких може бути близько 300–321 млн людей (у тому числі як носіїв першої, так і другої мови).

Чисельність французів у світі змінювалася поступово та нерівномірно, відображаючи загальноєвропейські демографічні тенденції, колоніальну експансію та модернізацію суспільства. У період Середньовіччя населення території сучасної Франції зростало повільно й у X–XIII століттях становило приблизно 10–15 млн осіб, при цьому французи ще не були сформовані як єдина нація. У Ранній Новий час Франція стала найгустонаселенішою державою Європи: напередодні Французької революції 1789 року чисельність населення сягала близько 28 млн осіб. У XIX столітті демографічне зростання сповільнилося через ранній демографічний перехід, війни та міграції, однак саме в цей період сформувалася значна французька діаспора в Північній Америці, Латинській Америці та колоніях. У XX столітті чисельність французів зазнала втрат унаслідок Першої та Другої світової війни, проте після 1945 року відбулося відновлення завдяки природному приросту та імміграції. На початку XXI століття чисельність населення Франції становить близько 68–69 млн осіб, тоді як загальна кількість людей французького походження у світі, з урахуванням діаспори, оцінюється приблизно у 100–110 млн осіб, що свідчить про перехід від компактної європейської нації до глобально розсіяної етнокультурної спільноти.