Франц Брайтгаупт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Брайтгаупт.

Франц Брайтгаупт
нім. Franz Breithaupt
Franz Breithaupt.jpg
Народився 8 грудня 1880(1880-12-08)[1]
Берлін, Королівство Пруссія
Помер 29 квітня 1945(1945-04-29)[1] (64 роки)
Прін-ам-Кімзе, Розенгайм, Верхня Баварія, Баварія
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність суддя
Учасник Перша світова війна
Членство СА і СС[2]
Посада Суддя Народного судуd
Військове звання обергруппенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
Орден дому Гогенцоллернів
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Орден Заслуг (Угорщина)
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Почесний знак «За турботу про німецький народ»
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Йольський свічник СС

Франц Брайтгаупт (нім. Franz Breithaupt; 8 грудня 1880, Берлін - 29 квітня 1945, Берг) - керівник Головного судового управління СС, обергруппенфюрер СС і генерал військ СС (20 квітня 1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Франц Брейтгаупт народився 8 грудня 1880 року в Берліні в сім'ї офіцера, командира військової школи. Відвідував підготовчу школу в Рендсбурзі і Кілі. У 1891 році вступив в кадетський корпус в Плені. Після закінчення кадетського корпусу в 1899 році був прийнятий фенріхом в 42-й піхотний полк. Відвідував офіцерські курси військового училища в Меці. Переведений в 3-й батальйон 42-го піхотного полку в Грайфсвальді. Пізніше влаштувався помічником інструктора в Берлінський інститут гімнастики. У жовтні 1913 року прийнято в Берлінський інститут гімнастики. У 1914 році призначений командиром 5-ї роти 42-го піхотного полку, 20 травня 1914 року одержав чин капітана. Учасник Першої світової війни. У 1918 році демобілізований в чині майора.

У 1919-1921 перебував у морській бригаді Ергардта. До 1931 року був керівником Німецького гімнастичного товариства. З квітня 1929 по 15 листопада 1931 року член «Сталевого шолома». 1 серпня 1931 року вступив у НСДАП (квиток № 602 663). 27 листопада 1931 року вступив у СА, де до 1 грудня 1932 був начальником штабу Імперської школи фюрера для керівництва СА в Мюнхені. Потім вступив у СС (квиток № 39 719) в чині штурмбаннфюрера і зайняв посаду ад'ютанта рейхсфюрера СС в Берліні. З 31 липня 1933 року - офіцер для особливих доручень у штабі рейхсфюрера СС. З 9 листопада 1934 до 1 квітня 1936 року ад'ютант рейхсфюрера СС і командир гарнізону СС в Берліні (до 7 лютого 1941) - фактично особистої охорони Адольфа Гітлера. На відміну від інших підрозділів СС даний гарнізон був самостійною структурою в системі СС. Недовгий час очолював торгову палату провінції Бранденбург. З 1 грудня 1937 року перебував членом товариства Лебенсборн. У листопаді-грудні 1939 року - командир 8-го, в липні-вересні 1940 року - 5-го полку підрозділів СС «Мертва голова». З 25 жовтня 1940 по 15 серпня 1942 року поліцай-президент Бреслау, одночасно керівник головного відділу кріпо в Бреслау. 7 лютого 1941 року був знову призначений командиром гарнізону СС у Великому Берліні і залишався на цій посаді до 1 січня 1942 року.

7 травня 1942 офіційно оголосив про вихід з протестантської церкви. 18 серпня 1942 року змінив Пауля Шарфе на посаді начальника Головного судового управління СС. До компетенції Брайтгаупта входило розслідування дисциплінарних проступків і правопорушень членів СС, порушення кримінальних справ, підготовка і винесення судових вироків. З вересня 1939 по червень 1944 року за вироком Суду СС був приведений у виконання 1001 смертний вирок (у тому числі щодо 376 членів СС). В середині війни, за наказом Генріха Гіммлера, організував розслідування, а потім і ряд процесів у справі про фінансові зловживання в концентраційних таборах. 29 квітня 1945 року був застрелений своїм підлеглим унтерштурмфюрером СС Карлом Лангом.

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Miller, Michael (2006). Leaders of the SS and German Police, Vol. 1. San Jose, CA: R. James Bender. ISBN 978-93-297-0037-2.

Примітки[ред. | ред. код]