Франц Вюльнер
| Франц Вюльнер | |
|---|---|
| нім. Franz Wüllner | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 28 січня 1832[1][2][…] |
| Місце народження | Мюнстер, Королівство Пруссія, Німецький союз[4] |
| Дата смерті | 7 вересня 1902[4][2][…] (70 років) |
| Місце смерті | Браунфельс, Лан-Дилль, Гіссен, Гессен, Німеччина[4] |
| Громадянство | Королівство Пруссія |
| Професії | диригент, композитор, піаніст, музичний педагог, викладач університету |
| Вчителі | Anton Schindlerd |
| Відомі учні | John Carlowitz Amesd |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Дрезденська Вища школа музики і Кельнська вища школа музики |
| Діти | Ludwig Wüllnerd[5][1] |
 Файли у Вікісховищі | |
Франц Вюльнер (нім. Franz Wüllner 28 січня 1832, Мюнстер — 7 вересня 1902, Браунфельс) — німецький композитор камерних та хорових творів, а також видатний диригент. Зокрема, диригував першими виставами опер Ріхарда Вагнера «Золото Рейну» (1869) і «Валькірія» (1870).
Життєпис[ред. | ред. код]
У підлітковому віці вчився грі на скрипці і фортепіано в Дюссельдорфі, займаючись, в тому числі, у Антона Шиндлера. У 1850 — 1854 Вюльнер багато концертував Європою, виконуючи, насамперед, сонати Бетховена; одночасно брав уроки, де тільки це було можливо, — в тому числі у Йозефа Йоахіма, Ігнаца Мошелеса, Фердинанда Давида і Йоганнеса Брамса, з яким здружився на довгі роки.
У 1858 — 1865 Вюльнер був музичним директором в Аахені, потім працював у Мюнхені, де, зокрема, диригував першими виставами опер Вагнера «Золото Рейну» (22 вересня 1869) і «Валькірія» (26 червня 1870); вважається, що Вагнер залишився незадоволений прем'єрами і для перших постановок обох опер на Байройтському фестивалі залучив іншого диригента. Потім, в кінці 1870-х, Вюльнер викладав в Дрезденській консерваторії, і, нарешті, з 1884 влаштувався в Кельні, де керував Гюрценіх-оркестром. Серед учнів Вюльнера в кельнський період були, зокрема, Фолькмар Андрее, Віллем Менгельберг, Еллі Ней, Фредерік Сток, Дірк Шефер та ін. Вюльнер протегував ряду молодих композиторів, серед яких був Ріхард Штраус; ще в Дрездені 27 листопада 1882 під керуванням Вюльнера була зіграна прем'єра Серенади для духових Op. 7, а Гюрценіх-оркестр вперше виконав симфонічні поеми Штрауса «Веселі витівки Тіля Уленшпіґеля» (5 листопада 1895) і «Дон Кіхот» ( 8 березня 1898).
У композиторській спадщині Вюльнера виділяється хорова музика, в тому числі «Miserere» (op. 26) і «Stabat Mater» (op. 45), а також низка камерних творів.
Іменем Вюльнера названа вулиця в Мюнхені ( нім. Franz-Wüllner-Str).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Г. Риман Вюльнер // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 269.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11877137X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Вюльнер // Высшее — Гейлинкс — 1929. — Т. 14.