Франц Мазох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Мазох
Franciszek Masoch.jpg
Народився 21 квітня 1763(1763-04-21)
Молдова-Ноуе, Караш-Северін, Румунія
Помер 18 березня 1845(1845-03-18) (81 рік)
Львів, Австрійська імперія, Німецький союз
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Діяльність лікар
Alma mater Віденський університет
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада ректор Львівського університету
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фармацевтики
У шлюбі з Роза П'єро
Діти син Франц Кароль, доньки Зиновія і Кароліна

Франц Мазох (нім. Franz Masoch; 21 квітня 1763, м. Уймолдова[1][2] (румун. Молдова-Ноуе, тепер Румунія) — 18 березня 1845, Львів) — доктор фармацевтики, професор медико-теоретичного навчання для хірургів кафедри хірургії, ректор Львівського Університету, почесний громадянин Львова.

Біографія[ред. | ред. код]

Студіював філософію у Тирнаві й Празі. Закінчив медичний факультет Віденського університету. Із 1788 року працював у віденському загальному шпиталі.

10 лютого 1793 року, одружившись з Розою П'єро, у пошуках кращої долі, переїжджає до Львова (тоді — Австрійська імперії) і стає професором кафедри хірургії Львівського університету, отримує звання почесного громадянина Львова. Долучається до товариства хірургів-практиків, яке невдовзі й очолює.

Консисторія (керівний орган університету — сенат) ставиться до викладача-добродія неприязно. Автор «Історії Львівського університету» Людвік Фінкель, вивчаючи протоколи вишу, натрапив на декілька зауваг щодо доктора Мазоха. Зокрема, у 1797 році професор видав свідоцтво хірургові-єврею без відома представника медичних студій у консесі.

У 1806 року польські магнати Яблонський, Цетнер, Потоцький, низка впливових міщан, а також львівські архієпископи латинського та вірменського обрядів звертаються до цісаря, просячи надати Францу Мазоху шляхетство за велику самопожертву, виявлену ним у виконанні професійного обов'язку медика. Цісар прохання відхиляє. У 1807 році Мазох відмовляється від професорства та виходить на пенсію, присвячує себе лікарській справі.

1827 — знову обрано ректором Львівського університету. Rector magnificus за сумісництвом депутат Станового сейму від Перемишльської греко-католицької митрополичої капітули.

Запис у метричній книзі Катедрального собору говорить про смерть Франца Мазоха 18 березня 1845. Похований на Личаківському цвинтарі.

Родинні відносини[ред. | ред. код]

Жив у будинку № 97 біля Краківської брами. У 1804 народився первісток Йосифа Едуарда Антона, але через місяць помер. Усього у Франца було п'ятеро дітей. Лише трьом нащадкам Франца Мазоха судилося дожити до дорослого віку. Синові Францу Каролю, донькам Зиновії та Кароліні (у джерелах частіше — Шарлота). Дружина загинула через 3 дні після народження останньої дівчинки. Дочка Кароліна одружилася з директором львівської поліції Леопольдом фон Захером, який добавив до свого прізвища прізвище дружини, яке на той час у Львові викликало велику повагу. Таким чином у 1838 році дворічний Леопольдом фон Захером-молодший став Захер-Мазохом[3].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Доктор фармацевтики, професор медико-теоретичного навчання для хірургів. У 1802 році його вперше обирають ректором Львівського Університету. Тоді на галицьких землях вкотре спалахує епідемія віспи. Тож разом з професорами Крауснекером та Седеєм власним коштом створює заклад безкоштовного щеплення. У 1806, коли вірус пожвавлюється знову, дбаючи про якість вакцини, наказує постачати її безпосередньо з Англії. Серед населення повага до лікаря стрімко зростала. Пізніше Леопольд фон Захер-Мазох у спогадах про своє дитинство напише: «Коли ми проходили єврейським кварталом, перехожі кланялися доземно дідусю»[4] . У 1806, у розпал боротьби з віспою, його звинуватили у недбалості в службових справах.

Могила[ред. | ред. код]

Майже два століття на могилі квітне кам'яний мак, парадоксально і пророче — символ забуття. Трохи вище викарбуваний, за різними припущеннями, герб лікарської династії або ж емблема медицини, стилізована під герб: під цісарською короною посох Ескулапа. Вінчає меморіал куля з двома крилами. Земна куля, довкола якої звивається кільцем символ часу — змія. Портрет самої вічності, яка забуває миті, мов «кусає себе за хвіст». Вічність на тлі одного непомітного, але достойно прожитого життя[5] .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dokumentation, Österreichisches Biographisches Lexikon und biographische (2003-01-01). Masoch (Massoch), Franciszek. www.biographien.ac.at (de). Процитовано 2017-02-08. 
  2. МАЗОХ Франциск (MASOCH Francisco). www.meduniv.lviv.ua (uk-ua). Процитовано 2017-02-08. 
  3. Львовская «мазохиада»
  4. Мазох — видатний лікар і викладач в тіні відомого онука[недоступне посилання з травень 2019]
  5. Мазох — видатний лікар і викладач в тіні відомого онука[недоступне посилання з травень 2019]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мазох Франциск // Зіменковський Б. С. Гжегоський М. Р. Луцик О. Д. Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
  • Кухта В., Кухта С. Розвиток стоматології у Львові до середини ХІХ століття. Праці наукового товариства імені Шевченка. Лікарський збірник. Медицина і біологія. Том XXIV.

Посилання[ред. | ред. код]