Франц Шлегельбергер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Шлегельбергер
нім. Franz Schlegelberger
Franz Schlegelberger.JPG
Народився 23 жовтня 1876(1876-10-23)[1][2]
Кенігсберг, Королівство Пруссія
Помер 14 грудня 1970(1970-12-14)[3][2] (94 роки)
Фленсбург, Шлезвіґ-Гольштайн, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність юрист, суддя, політик, викладач університету
Alma mater Кенігсберзький університет і Гумбольдтський університет Берліна
Знання мов німецька[3]
Заклад Гумбольдтський університет Берліна
Посада Federal Ministry of Justice and Consumer Protectiond
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Діти Hartwig Schlegelbergerd і Günther Schlegelbergerd
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
Почесний хрест ветерана війни
Сілезький Орел 1-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня

Луїс Рудольф Франц Шлегельбергер (Louis Rudolph Franz Schlegelberger; 23 жовтня 1876, Кенігсберг14 грудня 1970, Фленсбург) — німецький юрист і державний діяч, професор, доктор права (1899).

Біографія[ред. | ред. код]

Зліва направо: Роланд Фрайслер, Франц Шлегельбергер, Отто Георг Тірак і Курт Ротенбергер (1942).

Здобув освіту в Кенігсберзькому і Берлінському університетах. У 1897 році вступив референтом на державну службу. З 1904 року — земельний суддя. Учасник Першої світової війни.З 1918 року — співробітник і таємний радник в Імперському міністерстві юстиції. З 1921 року — начальник відділу міністерства. З 1927 року — міністерський директор; відряджений для вивчення міжнародного права в Аргентину, Чилі, Бразилії. З жовтня 1931 року — статс-секретар Імперського міністерства юстиції. 30 січня 1938 року вступив в НСДАП. З 30 січня 1941 по 24 серпня 1942 року виконував обов'язки імперського міністра юстиції. Після Другої світової війни заарештований. На процесі Американського військового трибуналу в Нюрнберзі у справі юристів 4 грудня 1947 року засуджений до довічного тюремного ув'язнення. У лютому 1951 року звільнений за станом здоров'я.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Das Landarbeiterrecht. Darstellung des privaten und öffentlichen Rechts der Landarbeiter in Preußen. C. Heymann, Berlin 1907.
  • Gesetz über die Aufwertung von Hypotheken und anderen Ansprüchen vom 16. Juli 1925. Dahlen, Berlin 1925 (Mitautor: Rudolf Harmening)
  • Zur Rationalisierung der Gesetzgebung. Franz Vahlen, Berlin 1928
  • Jahrbuch des Deutschen Rechtes (mit Leo Sternberg). 26. Jahrgang, Bericht über das Jahr 1927, Franz Vahlen, Berlin 1928
  • Das Recht der Neuzeit. Ein Führer durch das geltende Recht des Reichs und Preußens seit 1914 (mit Werner Hoche). Franz Vahlen, Berlin 1932
  • Rechtsvergleichendes Handwörterbuch für das Zivil- und Handelsrecht des In- und Auslandes. 4. Bd.: Gütergemeinschaft auf Todesfall – Kindschaftsrecht. Franz Vahlen, Berlin 1933
  • Die Zinssenkung nach der Verordnung des Reichspräsidenten vom 8. Dezember 1931. Mit einer Einführung und kurzen Erläuterungen von Dr. Dr. F. Schlegelberger, Staatssekretär im Reichsjustizministerium, Franz von Dahlen, Berlin 1932
  • Das Recht der Neuzeit. Vom Weltkrieg zum nationalsozialistischen Staat. Ein Führer durch das geltende Recht des Reichs und Preußens von 1914 bis 1934. Franz Vahlen, Berlin 1934.
  • Abschied vom BGB. Vortrag, gehalten an der Universität zu Heidelberg am 25. Januar 1937. Verlag Franz Vahlen, 1937. [26 S.]
  • Aktiengesetz. Gesetz über Aktiengesellschaften und Kommanditgesellschaften auf Aktien von 30. Januar 1937 – Kommentar (mit Leo Quassowski). Franz Vahlen, Berlin 1937; 3., ergänzte Auflage 1939.
  • Gesetz über die Angelegenheiten der freiwilligen Gerichtsbarkeit. Heymanns, Köln 1952.
  • Das Recht der Gegenwart. Ein Führer durch das in Deutschland geltende Recht (als Herausgeber). Franz Vahlen, Berlin und Frankfurt a. M. 1955
  • Seehandelsrecht. Zugleich Ergänzungsband zu Schlegelberger: Kommentar zum Handelsgesetzbuch. Franz Vahlen, Berlin 1959 (mit Rudolf Liesecke)
  • Kommentar zum Handelsgesetzbuch in der seit dem 1. Oktober 1937 geltenden Fassung (ohne Seerecht). Erläutert von Ernst Geßler, Wolfgang Hefermehl, Wolfgang Hildebrandt, Georg Schröder. Franz Vahlen, Berlin 1960; 1965; 1966.

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
  • Franz W. Seidler: Die westalliierten Gefängnisse für deutsche ‚Kriegsverbrecher‘, in: Rolf Kosiek / Olaf Rose (Hgg.): Der Große Wendig, Band 4, Edition Grabert im Hohenrain-Verlag, 3. Aufl., Tübingen 2017, S. 575–585
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.deutsche-biographie.de/sfz112664.html
  2. а б Munzinger-Archiv — 1913.
  3. а б Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.