Франц (герцог Саксен-Кобург-Заальфельдський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц
нім. Franz
FrancescodiSassoniaCoburgoSaalfeld.jpg
Герцог Франц
5-й герцог Саксен-Кобург-Заальфельду
Початок правління: 8 вересня 1800
Кінець правління: 9 грудня 1806
Попередник: Ернст Фрідріх
Наступник:Ернст III
Дата народження: 17 липня 1750(1750-07-17)
Місце народження:Кобург, Саксен-Кобург-Заальфельд
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:9 грудня 1806(1806-12-09) (56 років)
Місце смерті:Кобург, Саксен-Кобург-Заальфельд
Дружина:1) Софія Саксен-Гільдбурггаузенська
2) Августа Ройсс цу Еберсдорф
Діти:Від першого шлюбу: не було
Від другого шлюбу: Софія, Антуанетта, Юліана, Ернст, Фердинанд, Вікторія, Маріанна, Леопольд I, Максиміліан
Династія:Ернестинська лінія Веттінів
Батько:Ернст Фрідріх
Мати:Софія Антонія Брауншвейг-Вольфенбюттельська

Франц Фрідріх Антон (нім. Franz Friedrich Anton), (нар. 17 липня 1750 — пом. 9 грудня 1806) — правлячий герцог Саксен-Кобург-Заальфельду у 18001806 роках, син попереднього герцога Саксен-Кобург-Заальфельду Ернста Фрідріха та принцеси Софії Антонії Брауншвейг-Вольфенбюттельської. Дід королеви Вікторії. Колекціонер.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 липня 1750 року у Кобурзі. Став первістком в родині спадкоємного принца Саксен-Кобург-Заальфельду Ернста Фрідріха та його дружини Софії Антонії Брауншвейг-Вольфенбюттельської, з'явившись на світ на другий рік після їхнього весілля. Родина згодом поповнилася шістьма молодшими дітьми, з яких дорослого віку досягли лише Людвіг та Кароліна.

У 1764 році батько успадкував трон і переніс резиденцію із Заальфельду до Кобурга. Країна була в боргах, що постійно зростали. В герцогстві від 1772 року працювала дебетна та адміністративна комісія, призначена імператором Йосифом II, яка розпоряджалася прибутками казни, герцог отримував лише 12 000 талерів на рік.[1] Тим не менш, Франц під керівництвом приватних вчителів отримав глибоку та ретельну освіту.

У віці 25 років Франц узяв шлюб із 16-річною принцесою Софією Саксен-Гільдбурггаузенською, старшою донькою герцога Саксен-Гільдбурггаузена Ернста Фрідріха III. Весілля пройшло 6 березня 1776 у Гільдбурггаузені. Дітей у подружжя не було. За сім місяців після весілля Софія померла від грипу.

За кілька місяців після смерті першої дружини 26-річний принц побрався вдруге із 20-річною графинею Августою Ройсс цу Еберсдорф, яка вважалася однією з найкрасивіших жінок свого часу і була старшою донькою графа Генріха XXIV Ройсс цу Еберсдорф. Вінчання пройшло 13 червня 1777 в Еберсдорфі. Живими у подружжя народилося десятеро дітей:

  • Софія (17781835) — дружина графа Еммануеля де Пуйї, мала шестеро синів;
  • Антуанетта (17791824) — дружина герцога Александра Вюртемберзького, мала п'ятеро дітей;
  • Юліана (17811860) — дружина великого князя Російської імперії Костянтина Павловича, дітей не мала;
  • Ернст (17841844) — наступний герцог Саксен-Кобург-Заальфельду у 18061826 роках, герцог Саксен-Кобург-Готи у 18261844 роках, був двічі одруженим, мав двох синів від першого шлюбу та кількох позашлюбних дітей;
  • Фердинанд (17851851) — принц Саксен-Кобург-Готський, засновник роду Саксен-Кобург-Гота-Кохарі, генерал від кавалерії, був одружений з угорською княжною Марією Антонією Кохарі, мав четверо дітей;
  • Вікторія (17861861) — дружина князя Еміха Карла Лейнінгенського, а після його смерті — герцога Кентського Едварда Августа, мала трьох дітей від обох шлюбів;
  • Маріанна (17881794) — прожила 6 років;
  • Леопольд (17901865) — король був двічі одруженим, мав четверо дітей від другого шлюбу та кількох позашлюбнних;
  • Максиміліан (17921793) — прожив 3 тижні.

Від 1786 до 1800 року сімейство мешкало у Prinzenpalais в Кобурзі.

У вересні 1800 року Франц успадкував владу. Оскільки держава все ще знаходилася під наглядом імперської комісії, він у 1801 році винайняв фінансового експера Теодора фон Кречманна, якому вдалося її розпустити. Вражений результатом, Франц призначив Кречманна держміністром на чолі адміністрації. Однак на новій посаді на того посипалися скарги щодо надто жорсткої поведінки та свавілля. Його політика привела до звільнення численних цивільних службовців і відвертої непопулярності та протистояння.[2] Герцог через своє добре серце навпаки користувався любов'ю та повагою підданих. У 1802 році Франц призначив чиновникам фіксовану річну зарплатню. 1 травня 1802 року поєднав три державні органи (уряд, консисторію та камерний коледж) в один, названий Органи державної влади (нім. Landesregierung).[3]

Був великим поціновувачем мистецтва та бібліофілом. Його колекція мідьоритів сягала 300000 екземплярів. Також був відомий величезною бібліотекою в своєму палаці. Цікавився ботанікою та астрономією. По кілька разів на тиждень здійснював прогулянки зі своїм сином Леопольдом, чим викликав у того велику ж цікавість до природничих наук.[4]

У 1805 році придбав замок Розенау як літню резиденцію для свого сина Ернста.

9 жовтня 1806 року французькі війська, під командуванням маршала Ожеро вдерлися до країни і зайняли герцозький палац. Вмираючого Франца разом із Леопольдом заточили до Заальфельдської фортеці. Два інших його сина були в той час у військах коаліції. Герцог помер 9 грудня 1806, за шість днів до підписання трактату, за яким герцогство Саксен-Кобург-Заальфельдське увійшло до Рейнського союзу.[4]

Був похований в Кобурзі у крипті церкви Святого Моріца.[5] У 1817 році його перепоховали у мавзолеї придворного сада Кобурга.[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Йоганн Ернест IV
Johannernstsaalfeld.jpg
 
Шарлотта Йоганна Вальдек-Вілдунгенська
CharlotteJohannaWaldeckPiermont.jpg
 
Людвіг Фрідріх I
Ludwig Friedrich I von Schwarzburg-Rudolstadt.jpg
 
Анна Софія Саксен-Гота-Альтенбурзька
1670 Anne Sophie.jpg
 
Фердинанд Альбрехт I
FerdinandAlbrechtIBraunschweig.jpg
 
Крістіна Гессен-Ешвегська
 
Людвіг Рудольф
Louis Rudolph duke of Brunswick-Wolfenbüttel.jpg
 
Крістіна Луїза Еттінген-Еттінгенська
Christina Louise of Oettingen-Oettingen.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франц Йозіас
Francis Josias, duke of Saxe-Coburg-Saalfeld.jpg
 
 
 
 
 
Анна Софія Шварцбург-Рудольштадт
Anna Sofia di Schwarzburg-Rudolstadt, duchessa di Sassonia-Coburgo-Saalfeld.jpg
 
 
 
 
 
Фердинанд Альбрехт II
Ferdinand Albrecht II Braunschweig.jpg
 
 
 
 
 
Антуанетта Амалія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
1696 Antoinette.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст Фрідріх
Ernesto Federico de Wettin Saalfeld.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Антонія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
Sophie Antonie of Brunswick-Wolfenbuttel, duchess of SAaxe-Coburg-Saalfeld.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франц
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. August Beck: Ernst Friedrich, Herzog zu Sachsen-Koburg-Saalfeld. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 6, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 317 [1] (нім.)
  2. Klaus Freiherr von Andrian-Werburg: Kretschmann, Theodor von. In: Neue Deutsche Biographie. Band 13, Duncker & Humblot, Berlin 1982, ISBN 3-428-00194-X, стор. 12 [2] (нім.)
  3. August Beck: Franz Friedrich Anton, Herzog von Sachsen-Koburg-Saalfeld. In: Allgemeine Deutsche Biographie vol. VII, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 296 [3] (нім.)
  4. а б Попов Н. Монархи Европы. Судьбы династий. [4] (рос.)
  5. Церква Святого Моріца у Кобурзі [5] Архівовано 8 липень 2017 у Wayback Machine. (англ.)
  6. Мавзолей у придворному саду Кобурга [6] Архівовано 14 березень 2016 у Wayback Machine. (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Carl-Christian Dressel: Die Entwicklung von Verfassung und Verwaltung in Sachsen-Coburg 1800–1826 im Vergleich (= Schriften zur Verfassungsgeschichte. 79). Duncker & Humblot, Berlin 2007, ISBN 978-3-428-12003-1 (Zugleich: Bayreuth, Universität, Dissertation, 2004: Die Entwicklung von Verfassung und Verwaltung in Sachsen-Coburg 1800–1826 im Vergleich, ein Beitrag zum „Kraftfeld der Rechtsvergleichung“ in der territorialen Verfassungs- und Verwaltungsgeschichte.).
  • Christian Kruse: Franz Friedrich Anton von Sachsen-Coburg-Saalfeld. 1750–1806. In: Jahrbuch der Coburger Landesstiftung. Bd. 40, 1995, ISSN 0084-8808.

Посилання[ред. | ред. код]