Франц II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франц II
Franz II(I)
Francis II, Holy Roman Emperor by Friedrich von Amerling 003.jpg
Франц зі скіпетром та державою нової Австрійської імперії. Портрет роботи Фрідріха фон Амерлінга. 1832. Музей історії мистецтв. Відень
Імператор Священної Римської імперії
Початок правління: 5 липня 1792
Кінець правління: 6 серпня 1806
Коронація: 14 липня 1792, Франкфурт-на-Майні, Гессен, Німеччина
Інші титули: 1) Король Угорщини та Хорватії (1 березня 1792 - 2 березня 1835); попередник - Леопольд II, наступник - Фердинанд V; коронація - 6 червня 1792, Буда17 листопада 1873 року місто Будапешт), Угорщина

2) Король Богемії (1 березня 1792 - 2 березня 1835); попередник - Леопольд II, наступник - Фердинанд V; коронація - 9 серпня 1792, Прага, Чехія

3) Король Галичини та Володимирії (17921835); попередник - Леопольд II, наступник - Фердинанд V

4) Граф Фландрії (17921793); попередник - Леопольд II, наступник - титул скасовано (територію окуповано Францією)

5) Ерцгерцог Австрії (17921835); попередник - Леопольд II, наступник - Фердинанд V

6) Перший імператор Австрії (11 серпня 1804 - 2 березня 1835); попередник - посаду започатковано, наступник - Фердинанд V

7) Президент Німецького Союзу (8 червня 1815 - 2 березня 1835); попередник - посаду започатковано, наступник - Фердинанд V
Попередник: Леопольд II
Наступник: Титул скасовано. Священна Римська імперія припинила своє існування
Дата народження: 12 лютого 1768(1768-02-12)
Місце народження: Флоренція, Тоскана, Італія
Дата смерті: 2 березня 1835(1835-03-02) (67 років)
Місце смерті: Відень, Австрія
Дружина: 1) Єлизавета Вільгельміна Вюртембергська (21.04.1767 - 18.02.1790)

2) Марія Тереза Кароліна Джузеппіна (Жозефіна) Бурбон-Неаполітанська (6.06.1772 - 13.04.1807)

3) Марія Людовіка Моденська (14.12.1787 - 7.04.1816)

4) Кароліна Шарлотта Августа Баварська (8.02.1792 - 9.02.1873)
Династія: Wappen Habsburg-Lothringen Schild.svg Габсбурги
Батько: Леопольд II
Мати: Марія Луїза Іспанська

Франц II (нім. Franz II. Joseph Karl; 12 лютого 1768(17680212), Флоренція2 березня 1835, Відень) — король Німеччини (римський король) з 1792 року, імператор Священної Римської імперії німецької нації (останній імператор) з 7 липня 1792 по 6 серпня 1806 року, перший імператор Австрії з 11 серпня 1804 року до самої смерті. Як імператор Австрії (а також король Богемії, Угорщини, а також Галичини та Володимирії з 1 березня 1792 року) носив династичний номер Франц I.

Повний титул: Милістю Божою обраний Римський Імператор, довічний Август, спадковий імператор Австрії.

Царював у часи наполеонівських війн, після низки поразок був змушений ліквідувати Священну Римську імперію й віддати дочку Марію-Луїзу за Наполеона I. У внутрішній політиці його правління було реакцією проти ліберальних реформ безпосередніх попередників.

Ранні роки[ред.ред. код]

Старший син ерцгерцога Леопольда, майбутнього імператора Леопольда II, та Марії-Луїзи, дочки Карла III, іспанського короля.

Дитинство його пройшло у Флоренції; з 1784 року виховувався у Відні при дворі свого дядька, Йосипа II, який вважав його малоздібним і дуже впертим юнаком. Відомо, що Йосип ІІ був дуже невисокої думки про свого племінника, говорив, що у нього сухе серце, важкий розум і занадто развинений егоїзм. 1788 року Франц одружився з Єлизаветою-Вільгельміною, принцесою вюртембергською.

У війні з турками виявив особисту мужність; у поході 1789 року він був навіть головнокомандувачем, але лише номінально (реально керував фельдмаршал Лаудон).

Після смерті Йосипа II (20 лютого 1790 року) Франц, до прибуття до Відня його батька Леопольда (12 березня), був регентом держави; на чолі уряду все ще стояв Кауніц. 1791 року він був присутній на Пільніцському з'їзді правителів, що розробив план дій проти французької революції; тут він близько зійшовся з прусським кронпринцем, у подальшому королем Фрідріхом Вільгельмом III. Всі найважливіші події свого життя Франц мав звичку докладно заносити до щоденників, цінність яких досить мала.

Боротьба з революційною Францією і поділ Польщі[ред.ред. код]

Франц II у коронаційних регаліях Священної Римської імперії (1792)

1 березня 1792 року смерть Леопольда II призвала його на престол Австрії; потім його було обрано імператором й 14 липня короновано у Франкфурті-на-Майні. Також його було короновано угорською короною у Офені й богемською у Празі. Під час цих коронацій Франц виявив велику любов до простоти та прагнення до економії, що пізніше перетворилось у нього на скупість.

Ще Леопольд II, у лютому 1792 року, уклав союзну угоду з Пруссією проти Франції; у квітні Франц розпочав війну та вів її не без настирливості у якості монарха як Австрії, так і Священної Римської імперії, навіть після того, як Пруссія уклала з Францією сепаратний мир у Базелі (5 квітня 1795 року). 1794 року Франц вирушив до чинної армії, яка слідом за тим здобула дві незначні перемоги при Като і Ландресі, що було приписано його присутності. Після нерішучого бою при Турне, у червні 1794 року, Франц повернувся до Відня. Перемоги генерала Бонапарта в Італії змусили й Франца до невигідного миру в Кампоформіо (17 жовтня 1797 року), за яким Австрія втратила Нідерланди й Ломбардію, але отримала Венецію, Істрію й Далмацію.

Під час третього поділу Польщі (1795) Австрія отримала західну Галіцію.

У 1799 році Франц долучився до другої коаліції (з Росією та Англією) проти Франції, але поразки при Маренго та Гогенліндені змусили його погодитись на вкрай тяжкий для Австрії Люневільський мир.

Ворог і тесть Наполеона. Падіння Священної Римської імперії[ред.ред. код]

Коли Наполеон став явно прагнути до проголошення Франції імперією, то ще раніше, ніж це сталось, Франц проголосив себе імператором Австрії (11 серпня 1804 року).

1805 року він з радістю приєднався до Третьої коаліції Росії, Швеції та Англії проти Франції. Наближення французів до Відня примусило його тікати звідти спершу до Пресбургу, потім до Брюнну, а потім до військового табору в Ольмюці, залишаючи столицю французам. 23 вересня французи зайняли Відень, а 29 вересня Франц вступив з ними у перемовини про мир, не припиняючи, однак, воєнних дій. 2 грудня 1805 року відбулась знаменита Аустерліцька битва трьох імператорів, у якій брав особисту участь й імператор Франц, який виявився мало здатним розуміти стратегічні міркування Наполеона, як і його генерали. 26 грудня 1805 року він уклав Пресбурзький мир, за яким йому довелось пожертвувати Тиролем та Венецією. 6 серпня 1806 року він зрікся корони Священної Римської імперії.

Імператор Франц. Портрет роботи Крафта (Воєнна галерея Зимового палацу в Петербурзі)

Втрати Австрії у останній війні були такими тяжкими, що у новому союзі Пруссії з Росією та війні 1806—1807 років Франц не був здатним взяти участь, попри те, що його ненависть до Франції та Наполеона, як носія революційних початків, аніскільки не зменшилась. Він віднайшов можливість задовольнити це почуття 1809 року, вчетверте оголосивши війну Франції (Війна п'ятої коаліції), але поразка при Ваграмі змусила його укласти Шенбруннський мир (14 жовтня 1809 року), за яким Австрія втратила Іллірію й досягла апогею своїх нещасть.

Особисто Франц пережив ще одне приниження: Наполеон вимагав руку його дочки Марії-Луїзи, і Франц мав погодитись на це споріднення з Наполеоном, якого вважав простим авантюристом. Франц розглядав цей шлюб як велику жертву батьківщині, але політичне становище країни не покращилось. Після особистих перемовин з Наполеоном у Дрездені, в травні 1812 року, Франц змушений був відправити свої війська проти Росії; але в липні 1813 року він долучився до Шостої коаліції союзників, що воювали з Наполеоном. За першим Паризьким миром він повернув більшу частину втрачених земель.

З 1815 року до смерті Франца у Австрії господарював мир, що перервався лише у 1821 році повстаннями в Італії, які було порівняно легко придушено.

Реакція[ред.ред. код]

Франц ІІ, Йосип Карл

Австрійська політика, якою у цей час керував Меттерніх, була політикою крайньої реакції як всередині, так і поза Австрією (в особливості в Італії). Всередині панувала сувора поліцейська система; друк та усілякі інші прояви громадської думки вкрай утискались; сильно заохочувалось шпигунство. Сам Франц найбільше цікавився справами про політичні злочини; він тримав у себе плани в'язниць, турбувався про всі деталі життя політичних в'язнів, розпоряджався переводом їх з однієї в'язниці до іншої, прагнучи того, щоб жоден політичний промах не лишився без покарання. Створений або, принаймні, посилений ним режим (так звана система Меттерніха) відрізнявся вкрай дріб'язковою жорстокістю. У зовнішній політиці Франц цілковито захищав Священний союз.

Особисте життя[ред.ред. код]

Незважаючи на жорстокість та дріб'язковість у відношенні до супротивників, Франц хотів, щоб його вважали доброю людиною, що під час накладення покарань виконував лише тяжкий обов'язок; у своєму поводженні з людьми він мав вигляд патріархальної простоти; добре володіючи багатьма мовами, він залюбки спілкувався з простим людом народною віденською говіркою.

1790 року померла перша дружина Франца — Єлизавета Вюртембергська; за 7 місяців він одружився з Марією Терезією Сіцілійською, яка народила йому 13 дітей, серед них Фердинанд, у подальшому імператор, та Марія-Луїза Австрійська, дружина Наполеона. У 1807 році померла й вона; за 8 місяців Франц одружився втретє з Марією Людовікою Беатрисою, принцесою моденською, яка померла в квітні 1816 року. В листопаді того ж року він одружився вчетверте з Кароліною-Августою, дочкою короля Максиміліана-Йосипа Баварського, розлученою дружиною кронпринца, у подальшому короля Вільгельма I Вюртембергського. Два останніх шлюби, як і перший, лишились бездітними. Незважаючи на швидкість укладання нових шлюбів, Франц вважався гарним сім'янином, ймовірно, любив усіх своїх дружин. Йому встановлено пам'ятники у Відні, Празі, Граці та Франценсбаді (Франтішкові-Лазне).

Література[ред.ред. код]

  • Hormayr, «Kaiser F. und Metternich» (Лейпціг, 1848) (нім.)
  • Meynert, «Kaiser F. I» (B., 1871—73) (нім.)
  • Ad. Beer, «Leopold II, Franz II und Katharina II» (Лейпціг, 1874) (нім.)
  • Wertheimer, «Die drei ersten Frauen des Kaisers F.» (B., 1893) (нім.)
  • Guglia, «Kaiserin Maria-Ludovica» (B., 1894) (нім.)
Попередник
Леопольд II
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Імператор Священної Римської імперії
1792-1806
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Попередник
Austria coat of arms official.svg Імператор Австрії
1804-1835
Austria coat of arms official.svg Наступник
Фердинанд I
Попередник
Леопольд II
Coat of arms of Hungary.svg Король Угорщини
1792-1835
Coat of arms of Hungary.svg Наступник
Фердинанд V
Попередник
Леопольд II
Znak českého království.png Король Богемії
1792-1835
Znak českého království.png Наступник
Фердинанд V
Попередник
Леопольд II
Wappen Königreich Galizien & Lodomerien (2).jpg Король Галичини та Володимирії
1792-1835
Wappen Königreich Galizien & Lodomerien (2).jpg Наступник
Фердинанд I
Попередник
Regno Lombardo-Veneto.jpg Король Ломбардії та Венеції
1815-1835
Regno Lombardo-Veneto.jpg Наступник
Фердинанд I
Holy Roman Empire crown dsc02909.jpg Імператори Священної Римської імперії 800—1806
Banner of the Holy Roman Emperor with haloes (1400-1806).svg
800 814 840 843 855 875 877 881 887 891
   Карл I Великий Людовик I Благочестивий  —  Лотар I Людовик II Карл II Лисий  —  Карл III Товстий  —    
891 894 896 899 901 905 915 924 962 973 983
   Гі Сполетський Ламберт Арнульф Каринтійський  —  Людовик III Сліпий  —  Беренгар I  —  Оттон I Великий Оттон II Рудий   
983 996 1002 1014 1024 1027 1039 1046 1056 1084 1105 1111 1125 1133 1137 1155
    —  Оттон III  —  Генріх II Святий  —  Конрад II  —  Генріх III  —  Генріх IV  —  Генріх V  —  Лотар II  —    
1155 1190 1197 1209 1215 1220 1250 1312 1313 1328 1347 1355 1378 1410
   Фрідріх I Барбаросса Генріх VI  —  Оттон IV  —  Фрідріх II  —  Генріх VII  —  Людовик IV Баварський  —  Карл IV  —    
1410 1437 1452 1493 1508 1519 1530 1556 1564 1576 1612 1619 1637
   Сигізмунд  —  Фрідріх III  —  Максиміліан I  —  Карл V Фердинанд I Максиміліан II Рудольф II Матвій Фердинанд II   
1637 1657 1705 1711 1740 1742 1745 1765 1790 1792 1806
   Фердинанд III Леопольд I Йосип I Карл VI  —  Карл VII Альбрехт Франц I Йосип II Леопольд II Франц II   

КаролінгиСаксонська династіяСалічна династіяШтауфениВіттельсбахиГабсбурги