Франческо Альґаротті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франческо Альґаротті
Jean-Étienne Liotard - Portret van Graaf Francesco Algarotti.jpg
Народився 11 грудня 1712(1712-12-11)[1][2][…]
Венеція, Венеційська республіка[4][5]
Помер 3 травня 1764(1764-05-03)[1][2][…] (51 рік) або 3 березня 1764(1764-03-03)[5] (51 рік)
Піза, Тоскана, Італія[6][4]
·туберкульоз
Поховання
Camposanto[d] : 
зображення місця поховання
Країна Flag of Republic of Venice (1659-1675).svg Венеційська республіка
Діяльність філософ, мистецтвознавець, фізик, письменник, поет, камергер, художній критик, математик
Галузь філософія
Alma mater Римський університет ла Сапієнца і Болонський університет
Знання мов італійська[2][4]
Членство Лондонське королівське товариство і Прусська академія наук
Нагороди

Франче́ско Альґаротті, граф (італ. Francesco Algarotti; *11 грудня 1712, Венеція — 3 травня 1764, Піза) — італійський учений, письменник, політичний діяч, філософ і знавець мистецтва, видатний представник доби Просвітництва.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Венеції у родині заможного торговця. Навчався спочатку у Римі (протягом року), потім у Болоньї. Вивчав природничі науки і математику.

У віці 29 років (1732) поїхав до Парижа, де заприятелював з Вольтером, який називав його «любим падуйським лебідем» (фр. cher cygne de Padoue); там же написав свою працю з оптики «Ньютонізм для дам» (італ. Neutonianismo per le dame).

У 1739 році Франческо Альґаротті здійснив поїздку з Англії до Російської імперії, під час якої написав «Листи про Росію» (інакше «Подорожі по Росії»).

Повернувшись з Росії, у 1740 році зблизився з Фрідріхом, королем Пруссії, від якого отримав титул графа. Був також радником польського короля Августа III.

У 1754 році, по сімох років перебування наїздами то в Берліні, то в Дрездені, повернувся до Італії, де жив у Венеції, а пізніше — в Пізі, де він помер 3 травня 1764 року (дотепер збереглася його розкішна усипальниця).

Творча спадщина[ред. | ред. код]

Saggi, 1963

Франческо Альґаротті — автор численних творів з різних галузей знань — від встрономії до історії.

Основним твором вважаються «Роздуми про вишукані мистецтва» (італ. Saggi sopra le belle art). Серед інших творів — поеми, есеї про малювання, нотатки і кореспонденція.

Винятковий інтерес являють «Подорожі по Росії» (бл. 1739), де Альґаротті подав звіт про перебіг та наслідки Російсько-турецької війни 1735—1739 років, а також географічну, економічну, військово-політичну характеристику України, яка за Петра І була перетворена на «провінцію» Російської імперії.

Особливо відзначає Альґаротті роль козаків — «військової нації» у боротьбі за південно-українські землі, проти турецько-татарського панування.

«Листи» мали широкий розголос у Європі й не раз перевидавалися у Франції, Італії, Німеччині.

Твори Альґаротті

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]