Перейти до вмісту

Франческо Кріспі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франческо Кріспі
Francesco Crispi
італ. Francesco Crispi Редагувати інформацію у Вікіданих
Франческо Кріспі Francesco Crispi
Франческо Кріспі
Francesco Crispi
Голова Ради Міністрів Італії
29 липня 1887 — 6 лютого 1891
ПопередникАгостіно Депретіс
НаступникАнтоніо Старабба
15 грудня 1893 — 10 березня 1896
ПопередникДжованні Джолітті
НаступникАнтоніо Старабба

Народився4 жовтня 1818(1818-10-04)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рибера, Королівство Обох Сицилій[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер11 серпня 1901(1901-08-11)[4][2] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Неаполь, Королівство Італія[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованийЦерква Святого Домініка (Палермо)d Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якполітик, дипломат, адвокат Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Палермо Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяHistorical Leftd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зRosalia Montmassond Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Підпис

Франческо Кріспі (італ. Francesco Crispi; 4 жовтня 1818(18181004), Рибера — 11 серпня 1901, Неаполь) — італійський політик і юрист, був одним із лідерів Рісорджименто, двічі прем'єр-міністр Італії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Він походив з арберешів, давньої албанської меншини в Італії. Франческо Кріспі почав свою професійну кар'єру як юриста у Неаполі. З 1848 по 1849 він брав участь у революційній боротьбі у Королівстві Обох Сицилій. Через підтримку республіканської діяльності Джузеппе Мадзіні, був вигнаний з П'ємонту. Він знайшов притулок на Мальті, де він одружився, а потім у Парижі та Лондоні. Повернувся до Італії у 1859 році, під час франко-австрійської війни. Він був одним з найважливіших членів експедиції Тисячі, організованої Гарібальді проти Королівства Обох Сицилій. У 1860 році він став одним із засновників сицилійського тимчасового уряду.

З 1861 він працював заступником голови першого італійського парламенту, представляючи крайніх лівих, але у 1864 році він вирішив приєднатися до монархістів. У грудні 1877 обійняв посаду міністра внутрішніх справ в уряді Агостіно Депретіса, але у березні 1878 він подав у відставку через скандал. Він був прем'єр-міністром з січня 1887 по січень 1891, а потім, після Джованні Джолітті, з грудня 1893 по березень 1896. Як затятий прихильник політики Бісмарка, був прихильником Троїстого союзу і сильним противником Франції. Ініціював і підтримував усі зусилля з розширення колоніальної експансії у Східній Африці. Після поразки при Адуа Кріспі подав у відставку. Деякі історики вважають, що його погляди і стиль правління стали моделлю для Беніто Муссоліні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. SNAC — 2010.
  2. а б в г Archivio Storico Ricordi — 1808.
  3. а б Криспи Франческо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Treccani (італ.)