Франческо Кріспі

Франческо Кріспі Francesco Crispi
італ. Francesco Crispi
Франческо Кріспі Francesco Crispi
Голова Ради Міністрів Італії
29 липня 1887 — 6 лютого 1891
Попередник	Агостіно Депретіс
Наступник	Антоніо Старабба
15 грудня 1893 — 10 березня 1896
Попередник	Джованні Джолітті
Наступник	Антоніо Старабба
Народився	4 жовтня 1818(1818-10-04)  Рибера, Королівство Обох Сицилій
Помер	11 серпня 1901(1901-08-11) (82 роки)  Неаполь, Королівство Італія
Похований	Церква Святого Домініка (Палермо)d
Відомий як	політик, дипломат, адвокат
Країна	Королівство Італія
Alma mater	Університет Палермо
Політична партія	Historical Leftd
У шлюбі з	Rosalia Montmassond
Нагороди	Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Франческо Кріспі (італ. Francesco Crispi; 4 жовтня 1818(18181004), Рибера — 11 серпня 1901, Неаполь) — італійський політик і юрист, був одним із лідерів Рісорджименто, двічі прем'єр-міністр Італії.

Біографія

Він походив з арберешів, давньої албанської меншини в Італії. Франческо Кріспі почав свою професійну кар'єру як юриста у Неаполі. З 1848 по 1849 він брав участь у революційній боротьбі у Королівстві Обох Сицилій. Через підтримку республіканської діяльності Джузеппе Мадзіні, був вигнаний з П'ємонту. Він знайшов притулок на Мальті, де він одружився, а потім у Парижі та Лондоні. Повернувся до Італії у 1859 році, під час франко-австрійської війни. Він був одним з найважливіших членів експедиції Тисячі, організованої Гарібальді проти Королівства Обох Сицилій. У 1860 році він став одним із засновників сицилійського тимчасового уряду.

З 1861 він працював заступником голови першого італійського парламенту, представляючи крайніх лівих, але у 1864 році він вирішив приєднатися до монархістів. У грудні 1877 обійняв посаду міністра внутрішніх справ в уряді Агостіно Депретіса, але у березні 1878 він подав у відставку через скандал. Він був прем'єр-міністром з січня 1887 по січень 1891, а потім, після Джованні Джолітті, з грудня 1893 по березень 1896. Як затятий прихильник політики Бісмарка, був прихильником Троїстого союзу і сильним противником Франції. Ініціював і підтримував усі зусилля з розширення колоніальної експансії у Східній Африці. Після поразки при Адуа Кріспі подав у відставку. Деякі історики вважають, що його погляди і стиль правління стали моделлю для Беніто Муссоліні.

Література

• М. С. Каменецький. Кріспі Франческо // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Treccani (італ.)