Франческо Патавіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франческо Патавіно
Основна інформація
Дата народження близько 1478
Місце народження Санта Кроче (Падуя)
Дата смерті близько 1556
Місце смерті Лорето
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Професія композитор, капельмейстер
Жанр фротола, мотет, псалом
CMNS: Файли у Вікісховищі

Франческо Патавіно (італ. Francesco Patavino) (Патавініо італ. Patavinio), або Франческо Сантакроче (італ. Francesco Santacroce) (Санта Кроче (Падуя) близько 1478Лорето близько 1556) — італійський композитор та капельмейстер пізнього Відродження; одним з перших став використовувати розділені хори (cori spezzati). Священник.

Біографія[ред. | ред. код]

Франческо Патавіно народився у Санта Кроче (Падуя) приблизно у 1478 році. У 15111512 був священником та кантором кафедрального собору Падуї. У 1512 році був призначений капельмейстером церкви сан Франческо у Тревізо; з 1520 до 1528 року — капельмейстер тревізького собору. У наступному році перейшов, з такими ж повноваженнями, до кафедрального собору Кіоджі. З 1531 до 1533 року служив у соборі Удіне, де йому було доручено написати декілька книг зі співу (libri di canto). З 1533 до 1537 року працює у Соборі Джемони, потім повернувся до Тревізо, де залишався до 1551 року.

У 1556 році, на момент смерті, був каноніком базиліки Санта Каза ді Лорето. Помер у Лорето (Провінція Анкона) близько 1556 року.

Музика та стиль[ред. | ред. код]

Патавіно довідно є важливою фігурою в італійській ренесансовій сакральній музиці; він був одним з перших композиторів, поряд з Фра Руффіно Бартолуччі да Ассізі та Ґаспаре Де Альбертісом, що запровадили у своїх працях принцип cori spezzati (розбиті хори, тобто розміщені у просторі окремо один від одного), що пізніше широко використовувався композиторами венеціанської поліфонічної школи, зокрема Адріаном Віллартом і Андреа та Джованні Ґабріелі.

У псалмах (більша частина для подвійного хору) та в мотетах спостерігається переважно гомофонічна фактура, замість традиційного імітаційного контрапункту, загального для сакральних композицій початку п'ятисотих.

Не менш цікавим є його внесок у світську музику, що складається з семи фротолістичних композицій, які були надруковані у Римі і вказували на його авторство двома ініціалами “F.P.”.

Джерела[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]