Франческо Патріці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Frane Petric.jpg
Народився 25 квітня 1529
Црес
Помер 6 лютого 1597(1597-02-06) (67 років)
Рим[1]
Громадянство (підданство) Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Венеціанська республіка
Діяльність філософ, письменник, поет, викладач університету і письменник-фантаст[d]
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Франч́еско Патр́іці (хорватською — Фране Петрич, італ. Francesco Patrizi (Patrizzi), хорв. Frane Petrić, 15291597) — італійський філософ епохи пізнього Відродження, критик аристотелізму. Походив з міста Керсо (сучасний Црес, Хорватія).

Викладав в університетах Феррари (з 1578) та Риму1592). Серед основних творів: «Нова філософія всесвіту» (Nova de Universis philosophia) (1591), «Поетика» (Della poetica) (1582). Написав також низку творів проти аристотеліків, з риторики, історіографії.

У своїх праці «Нова філософія…» він зосередив увагу на різних філософських, наукових, мистецьких та літературних питаннях. Патріці, як і деякі інші мислителі пізнього Відродження (наприклад, Галілео Галілей), дійшов висновку, що досягнення математики та фізики повинні бути застосовані для розвитку сучасної науки. Його дослідження історії античної та середньовічної філософії стали ґрунтом для висловлення власної позиції, а тексти досліджень дозволили сучасникам та майбутнім ученим поглянути на філософію в новий спосіб. Патріці підкреслював, що вивчення історії філософії є невід'ємно складовою філософської науки.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]