Франческо V д'Есте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франческо V д'Есте
італ. Francesco V
Франческо V д'Есте
Герцог Моденський
Герцог Моденський
21 січня 1846 року — 11 червня 1859 року
Попередник: Франческо IV д'Есте
 
Народження: 1 червня 1819(1819-06-01)
Модена, герцогство Моденське
Смерть: 20 листопада 1875(1875-11-20) (56 років)
Австро-Угорщина
Громадянство: Королівство Італія
Династія: Д'Есте
Батько: Франческо IV д'Есте
Мати: Марія Беатріче Савойська
Дружина: Альдеґунда Баварська
Нагороди:
орден Андрія Первозванного Орден Золотого руна

Медіафайли у Вікісховищі?

Франческо V Д'есте (італ. Francesco V Francesco V; 1 червня 1819, Модена, герцогство Моденське — 20 листопада 1875, Відень, Австро-Угорщина)  - герцог Модена, Реджіо і Мірандола, герцог Гуасталла з 1847 р., а також герцог Масса і князь Каррара з 1846 по 1859 рр. Його батьками були Френсіс IV і принцеса Марія Беатрис. Він був останнім панівним герцогом Модена до того, як князівство було включено до Королівства Італії.

Життя[ред. | ред. код]

Франческа хрестили через 5 днів після народження, місцевим архієпископом у місцевому соборі; Імператор Австрії Франц І , колишній Священний Римський імператор, виступив його хрещеним батьком, але його дядько Арчдук Фердінанд ( Archduke Ferdinand[1] ) виступав хрещеним батьком за дорученням імператора.

У 1826 році Франческ IV з Модена[2] призначив графа Клементе Короніні (Clemente Coronini) наставником Франческа з Доном П'єтро Раффаеллі (Don Pietro Raffaelli), який пізніше став єпископом Карпі та Реджіо, як його помічником. У 1829 році барон Ернест Герамб (Ernest Geramb) став новим наставником Франческа.

15 вересня 1836 року Франческ удостоєний статуса лицаря австрійського ордену Золотого руна, а через 3 роки він отримав орден Великого Захисника Голландського лева[3] (Grand Cordon of the Dutch Order of the Lion).

Після смерті своєї матері в 1840 році Франческо вважався законним спадкоємцем престолів Англії, Шотландії та Ірландії якобитами (Jacobites[4]) як Франциск I. Після смерті його племінниця Марія Терезія Австрія-Есте (Maria Theresia of Austria-Este) стала претендентом на престол.

30 березня 1842 року Франческо одружився з принцесою Адельгунде з Баварії (Adelgunde of Bavaria), дочкою короля Людвіга I з Баварії, у Мюнхенській резиденції. Архієпископ Мюнхен-Фрайзінг (Munich-Freising) став головним свідком весілля. У парі була тільки одна дитина, принцеса Анна Беатріче (Anna Beatrice) (19 жовтня 1848 року в Гріс, Больцано - 8 липня 1849 в Модені).

У 1842 році Франческо отримав інший орден: Савойський Верховний Орден Святого Благовіщення (the Savoy Supreme Order of the Most Holy ).

Після смерті батька Франческа IV в Модені 21 січня 1846 року Франческу вдалося керувати Моденом. Будучи членом кадетського відділення Будинку Габсбург-Лотарінгії[5] (House of Habsburg-Lorraine), він також носив титули ерцгерцога Австрії та князя Королівства Угорщини та Богемії; від батька він також успадкував титул герцога Реджіо і Мірандола, герцога Масса, принца Каррара і Луніджана. Після смерті його двоюрідної сестри імператриці Марії-Луїзи (Marie-Louise) 18 грудня 1847 року він удостоєний титула герцога Гуасталла.

Під час революцій 1848 року Франческо змушений покинути своє герцогство через народне повстання і був відновлений герцогом Модена австрійськими військами наступного року.

У 1855 році Франческо створив власний новий орден: орден орла Есте[6], з якого він виступав магістром.

У 1859 р. в Монайське герцогство[7] було вторгнено війська Франції та П'ємонт. 14 червня Франческо втікає. 18 березня 1860 року король Віктор Емануель II[8] з Сардинії упорядкував Моден бути включеним у нове королівство Італії. Франческо почав протестувати через чотири дні.

Після втрати свого князівства Франческо відійшов до Відня, де жив у палаці Модена. Він також мав літню резиденцію у замку Wildenwart в Баварії. Незважаючи на те, що він провів більшу частину свого часу в Австрії, він подорожував, і в 1864 році відвідав Близький Схід.

7 березня 1861 р. Британський канцлер казначейства Вільям Еварт Гладстон[9] (William Ewart Gladstone) зробив словесну атаку проти Франческа. Пізніше лорд Дербі (Lord Derby) і Костянтин Фіппс[10] ( Constantine Phipps) виявили, що звинувачення Гладстона було цілковито помилковим.

Франческо помер у Відні 20 листопада 1875 року. Він залишив велику частину свого маєтку його двоюрідному братові, двічі звільненій ерцгерцог Франц Фердінанд з Австрії, який згодом використовував титул ерцгерцогів Австрії-Есте. Його залишки зберігалися в Капуцинській церкві[11] у Відні (Capuchin Church in Vienna).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Archduke Ferdinand Karl Joseph of Austria-Este. Wikipedia (en). 2018-07-08. Процитовано 2018-11-12. 
  2. Francis IV, Duke of Modena. Wikipedia (en). 2018-07-08. Процитовано 2018-11-12. 
  3. Order of the Netherlands Lion. Wikipedia (en). 2018-05-25. Процитовано 2018-11-12. 
  4. Jacobitism. Wikipedia (en). 2018-10-21. Процитовано 2018-11-12. 
  5. House of Lorraine. Wikipedia (en). 2018-10-07. Процитовано 2018-11-12. 
  6. Order of the Eagle of Este. Wikipedia (en). 2018-03-06. Процитовано 2018-11-12. 
  7. Duchy of Modena and Reggio. Wikipedia (en). 2018-09-08. Процитовано 2018-11-12. 
  8. Victor Emmanuel II of Italy. Wikipedia (en). 2018-11-11. Процитовано 2018-11-12. 
  9. William Ewart Gladstone. Wikipedia (en). 2018-10-31. Процитовано 2018-11-12. 
  10. Constantine Phipps, 1st Marquess of Normanby. Wikipedia (en). 2018-10-12. Процитовано 2018-11-12. 
  11. Capuchin Church, Vienna. Wikipedia (en). 2018-09-03. Процитовано 2018-11-12. 

Література[ред. | ред. код]

  • Giornale della Reale Ducale Brigata Estense, Ristampa anastatica Aedes Muratoriana, Modena 1977
  • Gian Carlo Montanari, I Fedelissimi del Duca – La Brigata Estense, Edizioni il Fiorino, Modena 1995
  • Elena Bianchini Braglia, In esilio con il Duca, Il Cerchio Iniziative Editoriali, Rimini 2007. ISBN 88-8474-134-3
  • Nicola Guerra, "I filoestensi apuani durante il processo di unita' nazionale" in Rassegna storica Toscana, 2003
  • Франциск V // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907.(рос.)