Францішек Діонісій Князьнін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Францішек Діонісій Князьнін
Franciszek Dionizy Kniaźnin.jpg
Народився 4 жовтня 1756(1756-10-04)
Вітебськ
Помер 25 серпня 1807(1807-08-25) (50 років)
Конськоволя
Поховання
Підданство Річ Посполита
Громадянство Flag of Poland.svg Польща
Національність білорус
Діяльність поет, драматург
Alma mater Q42936509?
Конфесія католицтво
Батько Лев Ігнацій Кзязьнін

Францішек Діонісій Князьнін (пол. Franciszek Dionizy Kniaźnin, 4 жовтня 1756 — 25 серпня 1807) — польський єзуїт білоруського походження, поет, перекладач, драматург.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з білоруського шляхетського роду Князьніних. Народився у 1756 році. Спочатку здобув освіту в місцевому єзуїтському колегіумі. Після його закінчення вступив до ордену єзуїтів. У 1764—1765 роках навчався у семінарії Плоцька, 1765—1770 роках — Несвіжа та Слуцька.

У 1770 році направляється як викладач філософії до єзуїтського колегіуму у Варшаві. З часом став секретарем магната Адама Казимира Чорторийського. За цей час приєднався до масонів, став членом масонської ложі Ісіди.

У 1781—1783 роках працював у бібліотеці Залуських. Після поділів Речі Посполитої стан здоров'я Князьніна погіршився, він перебрався до Конськоволі, де й помер у 1807 році.

Творчість[ред.ред. код]

Був одним з творців лірики польського сентименталізму, відомий насамперед ідиліями («Потрійне весілля» 1783—1785 років), лірикою («Розмарі»), драматичними пасторалями. Його любовно-ідилічні вірші і пісні привертали сучасників простотою і мелодійністю («Любовні вірші, або Пісні у Анакреонтичному роді» 1779 року).

Князьнін складав також байки (більшість увійшла до збірки «Байки» 1776 року), використовуючи мотиви Ж.Лафонтена, героїко-патріотичні п'єси для придворного театру князів Чарториських («Спартанська мати», «Гектор», «Цигани», «Три пори»), патріотичні вірші («Мати-громадянка»), складав вірші латиною («Carmina», 1781 рік).

Джерела[ред.ред. код]

  • Малюковіч С. Князьнін // БЭ ў 18 т. Т. 8. Мн., 1999.
  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1967, s. 118—124.