Францішек Діонісій Князьнін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Францішек Діонісій Князьнін
Franciszek Dionizy Kniaźnin.jpg
Народився 4 жовтня 1756(1756-10-04)
Вітебськ
Помер 25 серпня 1807(1807-08-25) (50 років)
Конськоволя
Підданство Річ Посполита
Громадянство Польща
Національність білорус
Діяльність поет, драматург
Конфесія католицтво
Батько Лев Ігнацій Кзязьнін
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Францішек Діонісій Князьнін (пол. Franciszek Dionizy Kniaźnin, 4 жовтня 1756 — 25 серпня 1807) — польський поет білоруського походження, перекладач, драматург.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з білоруського шляхетського роду Князьніних. Народився у 1756 році. Спочатку здобув освіту в місцевому єзуїтському коледжі. після його закінчення увійшов до ордену єзуїтів. У 1764—1765 роках навчався у семінарії Плоцька, 1765—1770 роках — Несвіжа та Слуцька.

У 1770 році направляється як викладач філософії до єзуїтського коледжа у Варшаві. З часом став секретарем магната Адама Казимира Чорторийського. За цей час приєднався до масонів, став членом масонської ложі Ісіди.

У 1781—1783 роках працював у бібліотеці Залуських. Після поділів Речі Посполитої стан здоров'я Князьніна погіршився, він перебрався до Конськоволі, де й помер у 1807 році.

Творчість[ред.ред. код]

Був одним з творців лірики польського сентименталізму, відомий насамперед ідиліями («Потрійне весілля» 1783—1785 років), лірикою («Розмарі»), драматичними пасторалями. Його любовно-ідилічні вірші і пісні привертали сучасників простотою і мелодійністю («Любовні вірші, або Пісні у Анакреонтичному роді» 1779 року).

Князьнін складав також байки (більшість увійшла до збірки «Байки» 1776 року), використовуючи мотиви Ж.Лафонтена, героїко-патріотичні п'єси для придворного театру князів Чарториських («Спартанська мати», «Гектор», «Цигани», «Три пори»), патріотичні вірші («Мати-громадянка»), складав вірші латиною («Carmina», 1781 рік).

Джерела[ред.ред. код]

  • Малюковіч С. Князьнін // БЭ ў 18 т. Т. 8. Мн., 1999.
  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1967, s. 118—124.