Фредерік Діліус
| Фредерік Діліус | |
|---|---|
_(cropped).jpg) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 29 січня 1862[1][2][…] |
| Місце народження | Бредфорд, Йоркшир[4] |
| Дата смерті | 10 червня 1934[1][2][…] (72 роки) |
| Місце смерті | Грез-сюр-Луен |
| Причина смерті | сифіліс |
| Поховання | Суррей |
| Громадянство | Велика Британія |
| Професії | композитор |
| Освіта | Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона і Bradford Grammar Schoold |
| Вчителі | Карл Райнеке |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера |
| Нагороди | |
| delius.org.uk | |
 Файли у Вікісховищі | |
Фре́дерік Те́одор А́льберт Діліус (англ. Frederick Theodore Albert Delius; 29 січня 1862, Бредфорд — 10 червня 1934, Грез-сюр-Луен) — британський композитор.
Життя та творчість[ред. | ред. код]
Фредерік Діліус походив із сім'ї торговця німецького походження. Хоча ще в дитинстві він мав яскраві музичні здібності, але за наполяганням батька змушений був в молодості займатися продажем тканин, для чого здійснив поїздки в Норвегію і в Париж. У 1884 році Діліус приїжджає до Флориди і купує там плантацію, маючи намір зайнятися вирощуванням апельсинів. Однак незабаром він кидає сільське господарство і починає вчитися музиці — спершу у Томаса Варда, потім в місті Денвілле (штат Вірджинія), де заробляє на життя грою на органі і співом.
У 1886 році Фредерік Діліус, отримавши нарешті від батька необхідні кошти, півтора року навчається в Лейпцизькій консерваторії у Карла Райнеке і Саломона Ядассона. Незабаром після цього Діліус познайомився з Едвардом Грігом, який здійснив значний вплив на творчість англійського композитора. Після закінчення консерваторії Діліус приїжджає в Париж, де у нього зав'язуються дружні відносини також з Полем Гогеном, Августом Стріндбергом і Едвардом Мунком.
У 1892 році Ф. Діліус закінчує свою першу оперу — «Ірмелін», в 1895 виходить друга — «Чарівний фонтан», в 1897 році — опера «Коанга». З плином часу у композитора відточується свій індивідуальний музичний стиль, на розвиток якого, втім, вплинули музика Вагнера і Гріга, а пізніше — Дебюссі. У 1896 році композитор знайомиться з художницею Єлкою Розен, на якій в 1903 році одружився. У 1897 році він переїжджає в містечкоГрез-сюр-Луен на схід від Парижа, де пише значну частину своїх творів: «Париж: Пісня про Велике місто» для оркестру (1899), оперу «Сільські Ромео і Джульєтта» (1901), «Аппалаччіо» для хору і оркестру (1903), «Морський дрейф» (1904) для баритона, хору і оркестру, «Месу життя» (1905). Тут же він створює свою останню оперу «Фенімор і Ґерда» (1909—1910).
На час Першої світової війни композитор, побоюючись німецької окупації, їде в Англію. Тут він пише свій «Реквієм» (1914—1916), а також кілька інструментальних концертів і сонат. У 20-і роки XX сторіччя Ф. Діліус серйозно захворів на тяжку форму сифілісу, в результаті чого до кінця свого життя залишався паралізованим і сліпим. Його 2-гу сонату для скрипки (1923) змушена була записувати дружина Є. Розен. В результаті Ф. Діліус довгі роки нічого не писав. З 1928 по 1934 роки його особистим секретарем служив англійський музикант і композитор Ерік Фенбі[5]. Завдяки його допомозі, в 1930 році з'являється 3-тя соната для скрипки, в 1932 — «Ідилія» для сопрано, баритона та оркестру, а також численні дрібні етюди.
У культурі[ред. | ред. код]
Образи Фредеріка Діліуса і його особистого секретаря Еріка Фенбі були використані британським письменником Девідом Мітчеллом для створення персонажів Вівіана Ейрса і Роберта Фробішера в своєму романі «Хмарний атлас»[6][7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118671383 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Сигида С. Ю., 1974.
- ↑ Turrentine, Jeff (22 серпня 2004). Fantastic Voyage. Book World (англ.). Washington Post. с. BW03. Архів оригіналу (Interview) за 20080511. Процитовано 15 листопада 2012.
- ↑ Mullan, John (12 червня 2010). Guardian book club: Cloud Atlas by David Mitchell. Book club (англ.). London: The Guardian. Архів оригіналу (Interview) за 20140304. Процитовано 15 листопада 2012.
Література[ред. | ред. код]
- Сигида С. Ю. Дилиус Фредерик // Музыкальная энциклопедия: В 6 т / Главный редактор Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия; Советский композитор, 1974. — Т. 2. Гондольера — Корсов. — С. 244—245.
- Beecham, Thomas. Frederick Delius. — N. Y. Vienna House, 1973 (Repr. D. Ausg. London 1959). — ISBN 0-8443-0082-9
- Fenby E. Delius: as I knew him. L., 1936. L., 1981.
- Jefferson A. Delius. L., 1972.