Фредерік Перлз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фредерік Перлз
нім. Fritz Perls
Fritz Perls.jpg
Народився 8 липня 1893(1893-07-08)[1][2][…]
Берлін, Німецька імперія[4]
Помер 14 березня 1970(1970-03-14)[5][2][3] (76 років)
Чикаго
Країна Flag of Germany (1867–1918).svg Німецька імперія
Діяльність психолог, психіатр, психотерапевт
Галузь ґештальт-терапія
Відомі учні Richard Bandlerd, Steve Andreasd і John B. Enrightd
У шлюбі з Laura Perlsd

CMNS: Фредерік Перлз у Вікісховищі

Фредерік Саломон Перлз (нім. Friedrich Salomon Perls; також відомий як Фріц Перлз; 8 липня 1893, Берлін14 березня 1970, Чикаґо) — німецький лікар-психіатр, психотерапевт єврейського походження. Основоположник гештальт-терапії. Спільно з Полом Гудманом і Ральфом Гефферліном написав працю «Гештальт-терапія, збудження і зростання людської особистості» (1951). У 1952 разом з «сімкою» (крім нього, в «Сімці»: Лора Перлз, Ізидор Фромм, Пол Гудман, Еліот Шапіро, Річард Кіцлер і Пол Вейс) заснував Нью-Йоркський Гештальт-інститут.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Берліні в 1893 році.

Під час Першої світової війни воював у складі німецької армії, був поранений.

У 1913 році приступає до вивчення медицини — без особливого інтересу, розглядаючи її як шлях до філософії і фізіології — і (мабуть, в 1916 році) знаходить для себе Фрейда та психоаналіз. За його власним визнанням, сексуальна проблематика захоплює його.

У 1921 році нарешті отримує ступінь доктора медицини і починає займатися психіатрією з її «медикаментами, електричними штуками, гіпнозом і розмовами».

У 1922 році вельми захоплений новими тенденціями в мистецтві: дадаїзм, німецька школа дизайну Баугауз. Одночасно відкриває для себе Фрідлендера з його «Творчою байдужістю». І каже про нього, як про «гуру».

1925 рік — початок 7-річного курсу психоаналізу, спочатку у Вільґельма Райха, потім у Карен Горні. Називає цей період «марним життям на кушетці»: Райх, по відчуттях Перлза, не може намацати в ньому нічого істотного, Перлз «відчуває себе тупим», а в Карен Горні — закохується. Спроба подарувати їй квіти призводить лише до того, що Горні аналітично інтерпретує цей вчинок. Це образило Перлза.

У 1926 році Перлз знайомиться з Куртом Ґольдштейном — неврологом і психіатром, який займався тоді солдатами з пораненнями головного мозку, прихильником цілісного, холістичного підходу до організму (організм — як ціле), і стає його асистентом у Франкфуртському університеті. Як «вірний фрейдист», він сперечається з Ґольдштейном, але буде змушений повернутися до холізму через 10 років — уже в Південній Африці. Холістичний підхід стає одним із фундаментальних засад майбутньої гештальт-терапії: на ньому базується уявлення про взаємовідносини організм — навколишнє середовище. Постулюється, що людина і його оточення — єдина система, і психотерапія неможлива без аналізу контакту між ними.

1927 рік — Перлз продовжує свій аналіз і отримує супервізію у психоаналітиків у Франкфурті, Відні та Берліні (Клара Гаппель, Олена Дейч, Пауль Шильдер, Отто Феніхель).

У 1930 році одружується на Лорі Познер, з якою познайомився у Франкфуртському університеті. Лора, доктор психології, займається гештальт-психологією і знайомить Перлза з усіма останніми розробками в цій галузі. Через неї ж він отримує доступ до екзистенціалізму, зокрема до філософії Мартіна Бубера (відносини Я-Ти і Я-воно) і до теології Пауля Тілліха (мужність існування). Крім того, Лора бере участь в семінарах Ельзи Гиндлер по екпресивному рухові. Перлз повертається до проблеми співвідношення соматичного і психічного, і знаходить, що «взаємини тіла і розуму досі є заплутаними». У гештальт-терапії усвідомленням через рух і дію стане звичайною практикою.

У 1933 році, після приходу до влади Гітлера, Фріц Перлз, Лора Перлз і їх старша дочка Рената їдуть до Голландії, а рік по тому перебираються до Південної Африки. Перлз їде туди, формально залишаючись ортодоксальним психоаналітиком: «Я їду проповідувати фрейдівське євангеліє в Південній Африці», — і засновує там інститут психоаналізу. У 1936 році він відправляється в Маріанські Лазні на психоаналітичний конгрес зі своєю першою статтею «Оральний опір». Робота піддана критиці, де основним запереченням є теза, що опір може бути тільки анальним. Згодом Перлз стане розглядати відсутність орального опору, як один з факторів, що полегшують патологічну інтроєкцію.

У 1942 році Фріц пішов у південноафриканську армію, де він служив як психіатр в званні капітана до 1946 року.

У 1946 році Перлз переїхав до Нью-Йорку.

У 1951 році в співавторстві з Ральфом Гефферліном і Полом Гудменом публікує книгу «Гештальт-терапія: збудження і зростання людської особистості», в якій він вперше формулює початки свого власного терапевтичного підходу. Незабаром після цього був організований Нью-Йоркський інститут гештальт-терапії, центр якого знаходився в квартирі Перлза.

У 1954 році був також створений Клівлендський інститут гештальт-терапії, а до кінця 50-х років групи гештальт-терапії були організовані по всій країні.

У 1960 році Перлз переїхав на західне узбережжя Сполучених Штатів, деякий час жив і працював у Лос-Анджелесі.

Перлз розповідає в своїй автобіграфії, що в цей період він зацікавився вченням дзен і їздив в японський монастир дзен, де два місяці вивчав дзен під керівництвом майстра дзен. Перлз відзначав: «Дзен приваблює мене як можливість релігії без бога». У той же час негативною стороною навчання дзен для Перлза був обов'язок «волати і кланятися перед статуєю Будди». В ході навчання майстер поставив Перлзу коан «Якого кольору вітер?». «Він (майстер), здається, був задоволений, коли замість відповіді я дмухнув йому в обличчя», — повідомляє Перлз[6][7].

У 1964 році він увійшов до штату знаменитого Інституту Есален в Біг Сюр, штат Каліфорнія. Перлз став лідером в русі за розкриття потенціалу людини.

У 1969 році Перлз перебрався до Британської Колумбії, де на острові Ванкувер заснував гештальт-громаду. У тому ж році він опублікував дві найбільш відомі нині роботи — «Гештальт-терапія в дослівному викладі» (Gestalt Therapy Verbatim), а також «Всередині і поза помийного відра» (In and Out of the Garbage Pail).

Фріц Перлз помер у віці 76 років 14 березня 1970 року після нетривалої хвороби (ускладнення після раніше проведеної операції на серці). Незадовго до смерті він працював над двома книгами — «Гештальт-підхід» і «Свідок терапії». Ці роботи були видані посмертно, в 1973 році.

У 1990 опублікована «Практика гештальт-терапії» (написана в співавторстві з Ральфом Гефферліном і Полом Гудменом).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Перлз, Ф. «Практика гештальт-терапії» у співавт. з Полом Гудменом і Ральфом Гефферліном.
  • Перлз, Ф. «Его, голод і агресія»
  • Перлз, Ф. «Всередині і поза помийного відра». Вид-во «Петербург XXI століття» Спб. 1994.
  • Перлз, Ф. «Свідок Терапії»
  • Перлз, Ф. «Досліди психології Самопізнання»
  • Перлз, Ф. «Гештальт-терапія в дослівному викладі»
  • Перлз, Ф. Гештальт-семінари / Переклад з англ. — М.: Інститут загальногуманітарних досліджень, 2007. — 352 с. — ISBN 5-88230-202-1

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119155265 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Babelio — 2007.
  4. Czech National Authority Database
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Бурлачук, Кочарян, Жидко, 2007, с. 393, 394, 396.
  7. Перлз Ф. Внутри и вне помойного ведра. Спб, 1994, с. 95

Література[ред. | ред. код]

  • Бурлачук Л. Ф., Кочарян А. С., Жидко М. Е. Психотерапия: Учебник для вузов. — 2-е изд., стереотип. — СПб. : Питер, 2007. — 480 с. — («Учебник для вузов») — ISBN 978-5-91180-451-0.
  • Енциклопедія сновидінь. Джеймс Р. Льюїс
  • Гештальт-терапія контакту. С. Гінгер

Посилання[ред. | ред. код]