Френк Маклінток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Френк Маклінток
Frank McLintock (1970).png
Особові дані
Повне ім'я Френсіс Маклінток
Народження 28 грудня 1939(1939-12-28) (79 років)
  Глазго, Велика Британія
Зріст 178 см
Громадянство Flag of Scotland.svg Шотландія
Позиція півзахисник, центральний захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1957–1964 Англія «Лестер Сіті» 168 (25)
1964–1973 Англія «Арсенал» 314 (26)
1973–1977 Англія «КПР» 127 (5)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1963–1971 Шотландія Шотландія 9 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1977–1978 Англія «Лестер Сіті»
1984–1987 Англія «Брентфорд»
Звання, нагороди
Нагороди
член ордена Британської імперії

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Френк Маклінток (англ. Frank McLintock, нар. 28 грудня 1939, Глазго) — шотландський футболіст, що грав на позиції півзахисника і центрального захисника за клуби «Лестер Сіті», «Арсенал» та «КПР», а також національну збірну Шотландії. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Володар Кубка англійської ліги. Чемпіон Англії. Володар Кубка Англії. Володар Кубка ярмарків. Футболіст 1971 року за версією АФЖ.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Займався футболом у рідному Глазго. Своїми виступами за одну з місцевих напівпрофесійних команд привернув увагу низки англійських і шотландських клубів.

1957 року успішно пройшов оглядини у «Лестер Сіті» і уклав свій перший контракт з цим клубом. Спочатку виключно тренувався з командою, і на певному етапі її наставник навіть збирався відрахувати юнака, чий зріст на той час становив менше 160 см, однак самовіддачею на тренуваннях довів свою перспективність, а 1959 року, вже за нового головного тренера Метта Гілліса, дебютував на професійному рівні. Швидко став основним гравцем середини поля і, попри неодноразові травми, протягом наступних п'яти сезонів взяв участь у 168 матчах чемпіонату. 1964 року допоміг команді виборити титул володарів Кубка англійської ліги. Утім поступово гравець демонстрував все більшу незадоволеність умовами свого контракту і примарними перспективами на завоювання великих трофеїв з «Лестером». Тож того 1964 року відхилив пропозицію підвищення зарплатні і висловив рішучість змінити клуб.

Його новою командою став лондонський «Арсенал», керівництво якого сплатило за перехід Маклінтока рекордні на той час для «канонірів» 80 тисяч фунтів. Перші роки гравця у лондонському клубі невдалими — попри регулярні виходи на поле він не демонстрував видатної гри, а сама команда перебувала здебільшого у середині турнірної таблиці англійської першості. Натомість шотландець регулярно критикував керівництво і тренерів свого клубу, а згодом зажадав аби його було виставлено на трансфер. Цю його вимогу задоволено не було, і він залишився у команді, що провела декілька змін на тренерському містку і поступово суттєво покращила результати. 1967 року Маклінток був обраний найкращим гравцем сезону у складі «канонірів», а з наступного сезону отримав капітанську пов'язку у команді. 1970 року «Арсенал» уперше за 17 років став володарем престижного трофею, виборовши Кубок ярмарків. Наступного ж року команді підкорилося непересічне для англійського футболу досягняння — вона зробила «золотий дубль», вигравши чемпіонат Англії і кубок країни. Особистий внесок Маклінтока у ці успіхи було відзначено визнанням його Футболістом 1971 року за версією АФЖ. Після тріумфального сезону один з тренерів команди Дон Гоу прийняв пропозицію розпочати самостійну тренерську кар'єру, очоливши «Вест-Бромвіч Альбіон», що на думку Маклінтока негативно вплинуло на атмосферу у команді та її результати. Шотландець знову почав публічно критикувати керівництво клубу і його тренерський штаб, що на тлі погіршення результатів команди вилилося у втрату ним місця в основі «канонірів». У березні 1973 року він подав формальний запит аби його виставили на трансфер, що позбавило його права на проведення прощальної гри за десять років, відданих «Арсеналу».

У червні того ж 1973 року 25 тисяч фунтів за трансфер вже досить вікового гравця сплатили «Квінз Парк Рейнджерс», за яких той провів чотири загалом успішних сезони, після чого оголосив про завершення ігрової кар'єри.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1963 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії. Проте відтоді залучався до її лав нерегулярно і загалом протягом дев'яти років провів за «тартанових» лише 9 матчів, забивши 1 гол. На думку самого Маклінтока вибір не на його користь керівництвом збірної робився під тиском преси і вболівальників, яки бажали бачити у шотландській національній команді виключно представників «Олд Фірм» («Селтіка» і «Глазго Рейнджерс», найсильніших команд внутрішньої першості).

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, у серпні 1977 року, очоливши тренерський штаб свого колишнього клубу «Лестер Сіті». Після приходу на тренерську посаду провів декілька неоднозначних трансферів, покдиканих покращити результати команди, яка завершила попередній сезон на 11-му рядку турнірної таблиці чемпіонату. Натомість результати «Лестера» за Маклінтока суттєво погіршилися, зокрема команда видала серію з 26 ігор, в яких було здобуто лише одну перемогу. У квітні 1978 року, коли команда мала суто математичні шанси на збереження місця у найвищому англійському дивізіоні, пішов у відставку з посади її головного тренера.

Згодом працював футбольним оглядачем на телебаченні, після чого у грудні 1982 року прийняв пропозицію очолити молодіжну команду «Квінз Парк Рейнджерс». У лютому 1984 року став головним тренером «Брентфорда», одного з аутсайдерів третього за силою англійського дивізіону. У січні 1987 року залишив цю посаду, після чого знову працював на телебаченні, а у 1990-х був спортивним агентом.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Лестер Сіті»: 1963-1964
«Арсенал»: 1970-1971
«Арсенал»: 1970-1971
«Арсенал»: 1969-1970

Особисті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]