Френсис Герберт Бредлі
| Френсіс Герберт Бредлі | |
|---|---|
| англ. Francis Herbert Bradley | |
 | |
| Народження | 30 січня 1846
Клепгем, Суррей, Англія |
| Смерть | 18 вересня 1924
Оксфорд, Англія |
| Громадянство (підданство) | .svg){kind=small} Сполучене Королівство  |
| Знання мов | |
| Ім'я при народженні | англ. Francis Herbert Bradley |
| Викладав | Університет Оксфорда |
| Член | Національна академія дей-Лінчей[2] |
| Школа / Традиція | британський ідеалізм, абсолютний ідеалізм |
| Значні ідеї | регрес Бредлі, абсолютний досвід, критика плюралізму і реалізму, когерентна теорія істини |
| Вплинув | Бернард Бозанкет, Джон Мак-Таггарт, Томас Стернз Еліот, Бертран Рассел |
| Alma mater | Університетський коледж |
| Батько | Charles Bradleyd |
| Нагороди | Орден Заслуг |
 Френсіс Герберт Бредлі у Вікісховищі | |
Френсіс Герберт Бредлі (англ. Francis Herbert Bradley; 30 січня 1846, Клепгем, Суррей, Англія — 18 вересня 1924, Оксфорд, Англія) — англійський філософ, один із найвідоміших представників британського ідеалізму та абсолютного ідеалізму. Найвідоміша праця — Appearance and Reality / Явище і дійсність (1893), у якій він розвинув критику буденних і наукових уявлень про окремі речі, відношення, причинність, простір, час і «я».[3][4]
Бредлі був почесним членом Британської академії (1923) і першим британським філософом, нагородженим Орденом Заслуг (1924).[3][4]
Френсіс Герберт Бредлі народився 30 січня 1846 року в Клепгемі, графство Суррей, нині частина Великого Лондона. Його батьком був Чарльз Бредлі, євангельський англіканський священник, відомий проповідник; матір'ю — Емма Лінтон, друга дружина Чарльза Бредлі. Серед братів Френсіса був літературознавець і шекспірознавець Ендрю Сесіл Бредлі.[3]
Навчався в Cheltenham College і Marlborough College. У 1865 році вступив до University College Оксфордського університету. 1870 року був обраний довічним fellow Merton College в Оксфорді. Ця посада не передбачала регулярних викладацьких обов'язків і була несумісна зі шлюбом; Бредлі не одружувався й залишався пов'язаним із Merton College до кінця життя.[3][5]
Бредлі мав слабке здоров'я, жив відносно усамітнено й рідко брав участь у публічному академічному житті. Водночас саме відсутність регулярного викладання дала йому можливість зосередитися на філософській роботі. Помер 18 вересня 1924 року в Оксфорді. Похований на Holywell Cemetery в Оксфорді.[3]
Бредлі належав до покоління британських ідеалістів другої половини XIX століття, яке виступило проти домінування емпіризму, асоціанізму, утилітаризму та філософського індивідуалізму. На відміну від традиції Джона Лока, Девіда Юма і Джона Стюарта Мілля, він розглядав реальність як внутрішньо цілісну, а досвід — як ширший за сукупність окремих відчуттів або фактів.[3][6]
Хоча Бредлі часто зараховують до неогегельянців, він сам не вважав себе прямим послідовником Гегеля. Його філософія справді має спорідненість із німецьким ідеалізмом, однак вона не є простим перенесенням гегельянства на британський ґрунт. Бредлі виробив власну версію абсолютного ідеалізму, в якій реальність постає як всеохопне, несуперечливе ціле — Абсолют.[3][4]
Центральною темою Бредлі є розрізнення між «явищем» і «дійсністю». У Appearance and Reality він стверджував, що багато звичних категорій мислення — річ і властивість, причина і наслідок, простір і час, відношення, суб'єкт і об'єкт — при детальному аналізі виявляють внутрішні суперечності. Вони є необхідними для нашого досвіду, але не можуть бути остаточним описом дійсності.[3][6]
Його висновок полягав у тому, що справжня реальність не є множиною незалежних речей, пов'язаних зовнішніми відношеннями. Вона є цілісним досвідом, або Абсолютом, у якому суперечності фрагментарного мислення долаються. Через це філософію Бредлі зазвичай описують як поєднання монізму й абсолютного ідеалізму.[6]
Одна з найвідоміших проблем, пов'язаних із Бредлі, — так званий регрес Бредлі. У Appearance and Reality він розглядав труднощі пояснення того, як властивості й відношення утворюють єдність речі або факту. Якщо для поєднання речі та властивості потрібне окреме відношення, то це відношення саме потребує пояснення, що породжує нескінченний регрес.[7]
Перша велика філософська праця Бредлі — Ethical Studies / Етичні дослідження (1876). Вона була спрямована проти утилітаризму, абстрактного моралізму й індивідуалістичних теорій обов'язку. У ній Бредлі сформулював відоме поняття «моє становище і його обов'язки» (англ. my station and its duties), підкреслюючи, що моральне життя людини формується в конкретних соціальних зв'язках, інституціях і ролях.[8][9]
Водночас Бредлі не зводив мораль лише до соціального конформізму. У пізніших частинах Ethical Studies він показував, що жодна конкретна соціальна роль не може повністю вичерпати моральний ідеал. Тому етика Бредлі поєднує визнання соціальної природи особи з пошуком ширшого морального самоздійснення.[8]
У праці The Principles of Logic / Принципи логіки (1883) Бредлі розвинув ширше, ніж у сучасній формальній логіці, розуміння логіки. Для нього логіка була не лише наукою про правильні умовиводи, а й дослідженням того, як думка переходить від безпосереднього досвіду до суджень, понять і пізнання.[10]
У теорії істини Бредлі часто пов'язують із когерентним підходом. У статті On Truth and Coherence та пізнішій збірці Essays on Truth and Reality (1914) він розглядав істину не як просте копіювання незалежного факту, а як внутрішню узгодженість і здатність судження входити до цілісної системи досвіду. У сучасних інтерпретаціях підкреслюється, що Бредлі використовував когерентність не лише як визначення істини, а й як критерій або тест істинності.[3][10]
За життя Бредлі був одним із найавторитетніших британських філософів. У 1883 році отримав почесний ступінь LL.D. Університету Глазго. 1921 року був обраний членом Королівської данської академії, 1922 року — Accademia dei Lincei та Reale Istituto Lombardo в Мілані, 1923 року — почесним членом Британської академії.[3]
У 1924 році король Георг V нагородив його Орденом Заслуг. За Stanford Encyclopedia of Philosophy, Бредлі став першим філософом, удостоєним цієї рідкісної британської відзнаки.[3]
На початку XX століття філософія Бредлі була одним із головних об'єктів критики з боку нової аналітичної філософії. Джордж Едвард Мур і Бертран Рассел відкидали ідеалістичний монізм і намагалися захистити реалізм, плюралізм та аналіз окремих фактів і відношень. Саме полеміка з Бредлі та іншими британськими ідеалістами стала одним із важливих етапів формування аналітичної традиції в британській філософії.[3][6]
Вплив Бредлі не обмежувався філософією. Томас Стернз Еліот написав докторську дисертацію про досвід і об'єкти пізнання у філософії Бредлі. Хоча дисертація не була захищена в Гарварді через обставини Першої світової війни, дослідники часто зазначають вплив Бредлі на стиль мислення і поезію Еліота.[6]
У другій половині XX — на початку XXI століття інтерес до Бредлі частково відновився у зв'язку з дослідженнями історії британського ідеалізму, теорії відношень, метафізики властивостей, когерентної теорії істини та моральної філософії. Окремі статті Stanford Encyclopedia of Philosophy присвячені не лише самому Бредлі, а й його моральній філософії та регресу Бредлі, що засвідчує тривалу присутність його ідей у сучасних дискусіях.[8][7]
Бредлі був одним із найоригінальніших британських філософів кінця XIX століття. Його філософія поєднує складну метафізичну аргументацію, критику емпіризму, етичний антиіндивідуалізм і прагнення мислити реальність як органічну цілісність. Хоча після піднесення аналітичної філософії його репутація різко знизилася, багато тем його праць — природа відношень, межі формальної логіки, соціальність особистості, проблема істини і цілісності досвіду — залишилися важливими для історії філософії.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Candlish S. Francis Herbert Bradley // Stanford Encyclopedia of Philosophy.
- 1 2 3 Бредлі, Френсіс Герберт // Велика українська енциклопедія.
- ↑ Bradley, Francis Herbert (1846–1924) // Encyclopedia.com.
- 1 2 3 4 5 Bradley, Francis Herbert (1846–1924) // Routledge Encyclopedia of Philosophy.
- 1 2 Perović K. Bradley's Regress // Stanford Encyclopedia of Philosophy.
- 1 2 3 Babushkina D. Bradley's Moral Philosophy // Stanford Encyclopedia of Philosophy.
- 1 2 Ethical Studies // Oxford University Press.
- 1 2 F. H. Bradley: Logic // Internet Encyclopedia of Philosophy.
- ↑ The Presuppositions of Critical History // Internet Archive.
- ↑ The Principles of Logic, vol. 1 // Internet Archive.
- ↑ Appearance and Reality // Project Gutenberg.
- ↑ Essays on Truth and Reality // Internet Archive.
- Бредлі, Френсіс Герберт // Велика українська енциклопедія.
- Candlish S. Francis Herbert Bradley // Stanford Encyclopedia of Philosophy.
- Babushkina D. Bradley's Moral Philosophy // Stanford Encyclopedia of Philosophy.
- Perović K. Bradley's Regress // Stanford Encyclopedia of Philosophy.
- F. H. Bradley: Logic // Internet Encyclopedia of Philosophy.
- Bradley, Francis Herbert (1846–1924) // Routledge Encyclopedia of Philosophy.
- Ethical Studies // Oxford University Press.
- Бредлі, Френсис Герберт // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X..
- Bradley F. H. Appearance and Reality // Project Gutenberg.
- Bradley F. H. The Principles of Logic, vol. 1 // Internet Archive.
- Bradley F. H. Essays on Truth and Reality // Internet Archive.
- Bradley F. H. The Presuppositions of Critical History // Internet Archive.
- Науковці Оксфордського університету
- Члени Національної Академії дей-Лінчей
- Англійські філософи
- Британські філософи
- Філософи XIX століття
- Філософи XX століття
- Ідеалісти
- Метафізики
- Етики
- Логіки
- Випускники Університетського коледжу Оксфорда
- Почесні члени Британської академії
- Кавалери британського ордена Заслуг
- Уродженці Лондона
- Померли в Оксфорді
- Народились 1846
- Народились 30 січня
- Померли 1924
- Померли 18 вересня