Френсіс Бекон (художник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Френсіс Бекон.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бекон.
Френсіс Бекон (художник)
англ. Francis Bacon
Francis Bacon (artist) ua.jpg
Народження 28 жовтня 1909(1909-10-28)
Дублін
Смерть 28 квітня 1992(1992-04-28) (82 роки)
  Мадрид
  • гострий інфаркт міокарда
    • Національність Британець
    Громадянство Flag of Ireland.svg Ірландія
    Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
    Жанр Живопис
    Навчання Dean Close Schoold
    Діяльність художник
    Напрямок живопис
    Твори Triptych, 1976d і Three Studies for Figures at the Base of a Crucifixiond
    Нагороди Премія Рубенса
    Сайт francis-bacon.com
    CMNS: Francis Bacon (artist) на Вікісховищі

    Френсіс Бекон (англ. Francis Bacon; 28 жовтня 1909, Дублін — 28 квітня 1992, Мадрид) — британський художник-експресіоніст ірландського походження.

    Бегот Стріт 63 в Південному Дубліні — місце народження Френсіса Бекона, яке було відзначене меморіальною дошкою в 1999 році.[1]

    Перші картини Бекон почав писати у 20 років та його діяльність тривала епізодично близько наступних 15 років. Сумніваючись у своєму таланті художника, він заробляв на життя декоруванням килимів і меблів. Відомим Френсіс Бекон став у 1944 році після створення картини Три етюди фігур в ногах Розп'яття.

    Посмертно, художник отримав популярність, як один з найкращих художників кінця 20-го століття. В листопаді 2013 року його робота Три етюди Луціана Фройда був проданий на аукціоні за суму 142,4 млн дол. США — максимальна ціна аукціону за твір мистецтва без урахування інфляції.

    Портрет Френсіса Бекона пензля Реджінальда Грея

    Стиль[ред. | ред. код]

    Живопис Френсіса Бекона передає трагедію існування. Це — свого роду крик, який не має меж та кордонів. Сюжетний простір: не тварини, не люди — самотні розчепірені фігури, які мучаться на унітазі, на поверхні лежака або — на стільці; у ванній або — в якомусь потаємному, інтимному місці. Герої представленні у вигляді виродків, монстрів: однооких, безруких, ампутованих, членистоногих.

    Маючи активну зацікавленість до його робіт музеями світу, Бекон, проте, не часто купувався буржуазною англійською публікою з метою декорації приватних резиденцій. Колишній прем'єр-міністр Маргарет Тетчер якось назвала його «Людиною, яка малює ці жахливі картини».[2]

    Живопис Френсіса Бекона завжди на межі ризику, вкрай експресивний і імпровізаційний. Проте, композиційна спроба організації простору у Бекона постійна: перспектива, лінія горизонту, параметри тривимірного простору (на прикладі подібності клітини або — акваріума).

    Якщо ранні роботи Бекона переважно темних тонів, то надалі живописні полотна стають більш інтенсивними за кольором і навіть — декоративними (улюблені художником жовті, полуничні, вишневі, помаранчеві, чорні — теплі і відкриті яскраві кольори гами; рідше — холодні, де перевага віддається — сірим, темно-синім, сіро-зеленим відтінкам).

    Вся енергія і експресивність живопису Бекона втілена в скульптурній тілесності, в зламах форм, в химерній масі, тягучого лавоподібного типу. Образи живопису пов'язані з деформацією і гіперболізацією, яка в його роботах здається зовсім доречною і необхідною.

    Бекон користувався великою, з першого погляду — хаотичною документацією: фотографіями (з них, в тому числі фотографіями Едварда Майбріджа), репродукціями (вирваними з книг з мистецтва, анатомії, антропології, зоології, радіографії), фрагментами сторінок з журналів, газет.

    Він вважав фотографію третім оком, яке схоплює невидимі і непередбачені моменти буття: ''Фотографія схоплює витік, вона — об'єктивна''. Але художник перетворює фотозображення у своїх роботах, виводить на інший емоційний рівень сприйняття, оголюючи свій внутрішній світ — тим самим, досягаючи в повній мірі, як вважав Бекон — «таємниці живопису».

    Цитати[ред. | ред. код]

    «Я вважаю себе ловцем зображень. Для мене зображення важливіше краси живопису… Я — це посередник виразності на службі події і випадку» (Ф. Бекон).

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ У перший раз Бекон ірландцього походження отримав таке суспільне визнання у себе на батьківщині.
    2. ↑ Kimmelman, Michael (29 April 1992). Francis Bacon, 82, Artist of the Macabre, Dies. The New York Times (New York). Процитовано 3 February 2011. [недоступне посилання з липень 2019]

    Посилання[ред. | ред. код]

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Френсіс Бекон (художник)
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френсіс_Бекон_(художник)&oldid=25812867