Френсіс Бекон (художник)
| Френсіс Бекон (художник) | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Francis Bacon | ||||
_ua.jpg) | ||||
| Народження |
28 жовтня 1909 Дублін | |||
| Смерть | 28 квітня 1992 (82 роки) | |||
|
Мадрид (інфаркт міокарда) | ||||
| Національність | Британець | |||
| Країна |
 Ірландія[1].svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Жанр | Живопис | |||
| Навчання | Dean Close Schoold | |||
| Діяльність | художник, дизайнер | |||
| Напрямок | живопис і design of furnitured | |||
| Роки творчості | 1925[2] — 1992[2]–1992[2] | |||
| Член | Академія витончених мистецтвd | |||
| Твори | Triptych, 1976d, Three Studies for Figures at the Base of a Crucifixiond і Head IVd | |||
| Батько | Capt. Anthony Edward Mortimer Bacond | |||
| Нагороди | Премія Рубенса | |||
| Сайт | francis-bacon.com | |||
|
| ||||
 Френсіс Бекон у Вікісховищі | ||||
Френсіс Бекон (англ. Francis Bacon; 28 жовтня 1909, Дублін — 28 квітня 1992, Мадрид) — британський художник-експресіоніст ірландського походження.
Перші картини Бекон почав писати у 20 років та його діяльність тривала епізодично близько наступних 15 років. Сумніваючись у своєму таланті художника, він заробляв на життя декоруванням килимів і меблів. Відомим Френсіс Бекон став у 1944 році після створення картини Три етюди фігур в ногах Розп'яття.
Посмертно, художник отримав популярність, як один з найкращих художників кінця 20-го століття. В листопаді 2013 року його робота Три етюди Луціана Фройда був проданий на аукціоні за суму 142,4 млн дол. США — максимальна ціна аукціону за твір мистецтва без урахування інфляції.
Стиль[ред. | ред. код]
Живопис Френсіса Бекона передає трагедію існування. Це — свого роду крик, який не має меж та кордонів. Сюжетний простір: не тварини, не люди — самотні розчепірені фігури, які мучаться на унітазі, на поверхні лежака або — на стільці; у ванній або — в якомусь потаємному, інтимному місці. Герої представленні у вигляді виродків, монстрів: однооких, безруких, ампутованих, членистоногих.
Маючи активну зацікавленість до його робіт музеями світу, Бекон, проте, не часто купувався буржуазною англійською публікою з метою декорації приватних резиденцій. Колишній прем'єр-міністр Маргарет Тетчер якось назвала його «Людиною, яка малює ці жахливі картини».[4]
Живопис Френсіса Бекона завжди на межі ризику, вкрай експресивний і імпровізаційний. Проте, композиційна спроба організації простору у Бекона постійна: перспектива, лінія горизонту, параметри тривимірного простору (на прикладі подібності клітини або акваріума).
Якщо ранні роботи Бекона переважно темних тонів, то надалі живописні полотна стають більш інтенсивними за кольором і навіть — декоративними (улюблені художником жовті, полуничні, вишневі, помаранчеві, чорні — теплі і відкриті яскраві кольори гами; рідше — холодні, де перевага віддається — сірим, темно-синім, сіро-зеленим відтінкам).
Вся енергія і експресивність живопису Бекона втілена в скульптурній тілесності, в зламах форм, в химерній масі, тягучого лавоподібного типу. Образи живопису пов'язані з деформацією і гіперболізацією, яка в його роботах здається зовсім доречною і необхідною.
Бекон користувався великою, з першого погляду — хаотичною документацією: фотографіями (з них, в тому числі фотографіями Едварда Майбріджа), репродукціями (вирваними з книг з мистецтва, анатомії, антропології, зоології, радіографії), фрагментами сторінок з журналів, газет.
Він вважав фотографію третім оком, яке схоплює невидимі і непередбачені моменти буття: ''Фотографія схоплює витік, вона — об'єктивна''. Але художник перетворює фотозображення у своїх роботах, виводить на інший емоційний рівень сприйняття, оголюючи свій внутрішній світ — тим самим, досягаючи в повній мірі, як вважав Бекон — «таємниці живопису».
Цитати[ред. | ред. код]
«Я вважаю себе ловцем зображень. Для мене зображення важливіше краси живопису… Я — це посередник виразності на службі події і випадку» (Ф. Бекон).
Див. також[ред. | ред. код]
- Азарова Ю. О. Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: "Три етюди до фігур біля підніжжя Розп'яття" (1944) // Сучасне мистецтво. - К.: Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, 2019. - Вип. 15. - С. 43-56.
- Любов — це диявол. Штрихи до портрета Ф. Бекона (англ. Love Is the Devil: Study for a Portrait of Francis Bacon), (фільм).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ У перший раз Бекон ірландцього походження отримав таке суспільне визнання у себе на батьківщині.
- ↑ Kimmelman, Michael (29 квітня 1992). Francis Bacon, 82, Artist of the Macabre, Dies. The New York Times (New York). Процитовано 3 лютого 2011.[недоступне посилання з липня 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Френсіс Бекон (художник) |