Перейти до вмісту

Френсіс Бекон (художник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Френсіс Бекон (художник)
англ. Francis Bacon Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження28 жовтня 1909(1909-10-28)
Дублін
Смерть28 квітня 1992(1992-04-28) (82 роки)
 Мадрид
(інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих)
НаціональністьБританець
Країна Ірландія[1][2][3]
 Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЖанрЖивопис
НавчанняDean Close Schoold (1926)[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, дизайнер, візуальний митець, митець, рисувальник Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямоксюрреалізм[5], експресіонізм[5], кубізм[5] і модерне мистецтво[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки творчості1925[6] — 1992[6]
ЧленАкадемія витончених мистецтвd Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориTriptych, 1976d, Three Studies for Figures at the Base of a Crucifixiond і Head IVd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоCapt. Anthony Edward Mortimer Bacond Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіPamela Hope Firthd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва, Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[8], Basil & Elise Goulandris Foundation Museum, Athensd[9], Музей мистецтва Метрополітен, Stedelijk Museum voor Actuele Kunstd, New Mexico Museum of Artd, Музей ван Аббе[10], Міський музей (Амстердам)[11][12], Ulster Museumd, Національні галереї Шотландіїd, Національна галерея, Des Moines Art Centerd, Баварські державні колекції картин, Музей Ізраїлю, Детройтський інститут мистецтв, Портландський мистецький музей, Kunsthalle Mannheimd, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей (Цюрих), Нова національна галерея, Hayward Galleryd, Музей Соломона Ґуґґенгайма, Berardo Collection Museumd, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Національний музей сучасного мистецтва, Єльський центр британського мистецтваd, Phillips Collectiond, Музей мистецтв Карнегіd, Музей Гіршгорна і сад скульптур, Художня галерея Єльського університету, Національна галерея Австралії, Клівлендський музей мистецтв, Гаазький муніципальний музей, Ліонський музей красних мистецтв, Далласький музей мистецтв, Художня галерея Південної Австралії, Королівські музеї витончених мистецтв[13], Національний музей Кардіффа, Манчестерська художня галереяd, Whitworth Art Galleryd, Hatton Galleryd, Musée Cantinid, Sainsbury Centred, Художня галерея Лідса, Королівський музей витончених мистецтв[14], Leicester Museum & Art Galleryd, Arts Council Collection, Southbank Centred, Museum Ludwigd, Beyeler Foundationd, Музей мистецтв Йокогами, Національний музей сучасного мистецтва (Токіо), Ikeda Museum of 20th Century Artd, Sprengel Museumd, Музей Вальрафа-Ріхарца, print collection of the national Library of BAnQd і Colección de Arte del Banco de la Repúblicad Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиПремія Рубенса
Сайтfrancis-bacon.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Френсіс Бекон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Френсіс Бекон (англ. Francis Bacon; 28 жовтня 1909, Дублін — 28 квітня 1992, Мадрид) — британський художник-експресіоніст ірландського походження.

Бегот Стріт 63 в Південному Дубліні — місце народження Френсіса Бекона, яке було відзначене меморіальною дошкою в 1999 році[15]

Творчість

[ред. | ред. код]

Перші картини Бекон почав писати у 20 років та його діяльність тривала епізодично близько наступних 15 років. Сумніваючись у своєму таланті художника, він заробляв на життя декоруванням килимів і меблів. Відомим Френсіс Бекон став у 1944 році після створення картини Три етюди фігур в ногах Розп'яття.

Посмертно, художник отримав популярність, як один з найкращих художників кінця XX ст. В листопаді 2013 року його робота Три етюди Луціана Фройда був проданий на аукціоні за суму 142,4 млн дол. США — максимальна ціна аукціону за твір мистецтва без урахування інфляції.

У 2015 році з мадридської квартири банкіра Хосе Капело було викрадено п'ять картин Френсіса Бекона, серед яких був написаний 1989 року «Етюд до портрета Хосе Капело». Загальну вартість викрадених картин оцінювали приблизно у 25 млн євро. 23 травня 2024 року іспанська поліція повідомила про виявлення картини «Етюд до портрета Хосе Капело», оціненої приблизно у 5,4 млн дол. США[16][17].

Портрет Френсіса Бекона пензля Реджінальда Грея

Стиль

[ред. | ред. код]

Живопис Френсіса Бекона передає трагедію існування. Це — свого роду крик, який не має меж та кордонів. Сюжетний простір: не тварини, не люди — самотні розчепірені фігури, які мучаться на унітазі, на поверхні лежака або — на стільці; у ванній або — в якомусь потаємному, інтимному місці. Герої представленні у вигляді виродків, монстрів: однооких, безруких, ампутованих, членистоногих.

Маючи активну зацікавленість до його робіт музеями світу, Бекон, проте, не часто купувався платоспроможною англійською публікою з метою декорації приватних резиденцій. Колишня прем'єр-міністр Маргарет Тетчер якось назвала його «Людиною, яка малює ці жахливі картини»[18].

Живопис Френсіса Бекона завжди на межі ризику, вкрай експресивний і імпровізаційний. Проте, композиційна спроба організації простору у Бекона постійна: перспектива, лінія горизонту, параметри тривимірного простору (на прикладі подібності клітини або акваріума).

Якщо ранні роботи Бекона переважно темних тонів, то надалі живописні полотна стають більш інтенсивними за кольором і навіть — декоративними (улюблені художником жовті, полуничні, вишневі, помаранчеві, чорні — теплі і відкриті яскраві кольори гами; рідше — холодні, де перевага віддається — сірим, темно-синім, сіро-зеленим відтінкам).

Вся енергія і експресивність живопису Бекона втілена в скульптурній тілесності, в зламах форм, в химерній масі, тягучого лавоподібного типу. Образи живопису пов'язані з деформацією і гіперболізацією, яка в його роботах здається зовсім доречною і необхідною.

Бекон користувався великою, з першого погляду — хаотичною документацією: фотографіями (з них, в тому числі фотографіями Едварда Майбріджа), репродукціями (вирваними з книг з мистецтва, анатомії, антропології, зоології, радіографії), фрагментами сторінок з журналів, газет.

Він вважав фотографію третім оком, яке схоплює невидимі і непередбачені моменти буття: Фотографія схоплює витік, вона — об'єктивна. Але художник перетворює фотозображення у своїх роботах, виводить на інший емоційний рівень сприйняття, оголюючи свій внутрішній світ — тим самим, досягаючи в повній мірі, як вважав Бекон — «таємниці живопису».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Френсіс Бекон був геєм.[19][20] Він не приховував своєї сексуальної орієнтації, хоча в період його молодості у Великій Британії гомосексуальні стосунки між чоловіками були кримінальним злочином.[21] У 1926 році його вигнали з дому після того, як його батько застав Бекона за приміркою спідньої білизни його матері.[22] Наприкінці 1920-х років Бекон перебував у гомосексуальному середовищі Лондона та використовував знайомства із заможними чоловіками для покращення свого матеріального становища.[23][24] За словами Бекона, його сексуально приваблював власний батько.[25]

Цитати

[ред. | ред. код]

«Я вважаю себе ловцем зображень. Для мене зображення важливіше краси живопису… Я — це посередник виразності на службі події і випадку» (Ф. Бекон).

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Азарова Ю. О. Експресія страху, жаху і відчаю у живопису Ф. Бекона: «Три етюди до фігур біля підніжжя Розп'яття» (1944) // Сучасне мистецтво. — К.: Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, 2019. — Вип. 15. — С. 43-56.
  • Любов — це диявол. Штрихи до портрета Ф. Бекона (англ. Love Is the Devil: Study for a Portrait of Francis Bacon), (фільм).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Museum of Modern Art online collection
  2. ↑ https://www.workwithdata.com/person/francis-bacon-1909
  3. ↑ https://enciclopedia.banrepcultural.org/Anexo:Colecci%C3%B3n_de_arte_del_Banco_de_la_Rep%C3%BAblica_-_Artistas
  4. ↑ (unspecified title) — doi:10.3318/DIB.000297.V2
  5. 1 2 3 4 https://www.biography.com/artist/francis-bacon
  6. 1 2 RKDartists
  7. ↑ Times, The Daily Universal Register, London times, Times of London, التايمس, التيمس, جريدة التيمس, The Times / T. Gallagher — London: Times Media, The Amalgamated Press, 1785. — ed. size: 440581 — ISSN 0140-0460; 0956-1382; 1363-7746
  8. ↑ Artists + Artworks
  9. ↑ https://goulandris.gr/en/artwork/bacon-francis-three-studies-for-self-portrait
  10. ↑ Fragment of a Crucifixion
  11. ↑ From Muybridge 'The Human Figure in Motion: Woman Emptying a Bowl of Water / Paralytic Child Walking on All Fours'
  12. ↑ Dear Mr. de Wilde
  13. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/bacon-francis-1
  14. ↑ http://kmska.be/collection/work/data/c0ugjd
  15. ↑ У перший раз Бекон ірландського походження отримав таке суспільне визнання у себе на батьківщині.
  16. ↑ Spanish police recover stolen Francis Bacon painting worth $5.4 mln // By Reuters. May 23, 2024, 6:32 PM GMT+3
  17. ↑ Ціна — 5,4 мільйона доларів: в Іспанії знайшли викрадену 2015 року картину. 26.05.2024
  18. ↑ Kimmelman, Michael (29 квітня 1992). Francis Bacon, 82, Artist of the Macabre, Dies. The New York Times. New York. Процитовано 3 лютого 2011.[недоступне посилання з липня 2019]
  19. ↑ Life / Biography / Biography 1920s
  20. ↑ Constructions of Homosexuality in the Art of Francis Bacon
  21. ↑ Francis Bacon: Bold, Outrageous, and Influential
  22. ↑ Peppiatt, Michael (2015). Conversations at Night. Francis Bacon in Your Blood: A Memoir. United Kingdom: Bloomsbury. ISBN 978-1-4088-5624-6.
  23. ↑ Francis Bacon, Monaco and French Culture (2016) | Francis Bacon. www.francis-bacon.com. Процитовано 4 серпня 2026.
  24. ↑ Biography 1920s | Francis Bacon. www.francis-bacon.com. Процитовано 4 серпня 2026.
  25. ↑ Noor, Tausif (9 червня 2021). Behind the Hedonist Persona of Francis Bacon. Annalyn Swan and Mark Stevens's comprehensive study of the British artist is a sensitive investigation into his artistic identity. The Nation (book review).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френсіс_Бекон_(художник)&oldid=48496111