Френсіс Пауер Кобб
| Френсіс Пауер Кобб | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Frances Power Cobbe | ||||
 | ||||
| Народилася |
4 грудня 1822 Донабейт, Північна Ірландія | |||
| Померла |
5 квітня 1904 (81 рік) Долгеллау, Уельс | |||
| Поховання | Llanelltydd | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство | |||
| Національність | ірландка | |||
| Діяльність | письменниця, громадська діячка, суфражистка | |||
| Сфера роботи | права жінок і право голосу | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Батько | Charles Cobbed[1] | |||
| Мати | Frances Conwayd[1] | |||
|
| ||||
 Френсіс Пауер Кобб у Вікісховищі | ||||
Френсіс Павер Кобб (англ. Frances Power Cobbe; 4 грудня 1822, Донабейт[en], Північна Ірландія — 5 травня 1904, Долгеллау[en], Уельс) — письменниця, громадська діячка, суфражистка, активістка руху проти вівісекції у Великій Британії. Засновниця Британського союзу за скасування вівісекції у 1898 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 4 грудня 1822 року в фамільному маєтку в Донабейт, Північна Ірландія, п'ятою дитиною та єдиною донькою Чарльза Кобба[en] (1781—1857), англо-ірландського поміщика, архієпископа Дубліна, та Френсіс Конвей (1777—1847).
Отримала освіту вдома, за винятком двох років навчання у школі в Брайтоні. За словами її біографки Барбари Кейн[en]: «Кобб розглядала своє навчання в школі, яке коштувало 1000 фунтів стерлінгів, як перерву в її освіті та цілковите марнування часу. Гамір, легковажність, безглузда рутина та повна відсутність інтелектуального стимулювання досить контрастували на фоні приємного життя вдома, проведеного в тісному контакті зі своєю коханою матір'ю». У 1838 році Кобб не змогла завершити освіту, бо її відкликали зі школи, щоб вести домашнє господарство: через нездоров'я матір не могла обслуговувати дім.
В 1847 році мати померла, і Кобб втратила віру та поділилася релігійними сумнівами з батьком. За це батько вигнав її з братом з будинку. Згодом він дозволив Кобб повернутися в дім, проте лише в якості служниці. В 1855 році їхні стосунки ще погіршилися після того, як Кобб опублікувала твір атеїстичного змісту «Нарис теорії інтуїтивної моралі» (англ. Essay on the Theory of Intuitive Morals, 1855).
В 1857 році батько помер, і Кобб успадкувавши незначні заощадження, в 1858 році переїхала до Бристоля. Тут познайомилася та з'їхалася з суспільною реформаторкою та феміністкою Мері Карпентер[en]. Однак союз тривав недовго через невзаємність почуттів Кобб. За словами Барбари Кейн, «від цього партнерства Кобб чекала більш інтимного способу спілкування, однак, повна відсутність інтересу з боку Карпентер стало нестерпною для Френсіс». Кобб переїжджає до Лондона, де заробляє написанням статей для газет та журналів.
У 1861 р. її стаття на тему рівноправ'я для жінок допомогла налагодити контакт із провідними феміністками, такими як Барбара Бодіщон та Лідія Беккер. В 1867 Кобб вступила до лондонського відділення Товариства за надання виборчого права жінкам.
На початку 1870 року Френсіс Кобб почала писати статті в підтримку кампанії з заборони вівісекції. Вона активно пропагувала ідею посилення закону про експерименти над тваринами і протягом наступних кількох років стала однією з лідерок британського антивівісекційного руху. Кобб проводила паралелі між жорстокістю чоловіків до тварин та їхньою жорстокістю щодо жінок[2] (див. Екофемінізм). Протягом 1870-х та 80-х Кобб невпинно працювала над антивівісекційною кампанією та, за її власною оцінкою, опублікувала понад 400 брошур та листівок. Вона заснувала і писала для журналу «Зоофіліст» і до 1884 року була секретаркою, а також активісткою товариства «Вікторія Стріт». У 1884 році Кобб звільнилася з Товариства за власним бажанням і отримувала щорічний внесок у розмірі 100 фунтів стерлінгів на знак поваги до її зусиль[3].
У 1884 році, отримавши спадок від однієї зі своїх подруг, Кобб із партнеркою Мері Ллойд (з якою проживала з 1860 року) переїхала до Уельса.
Померла Френсіс Кобб 5 квітня 1904 року і була похована неподалік від Мері Ллойд, яка померла в 1896 році[2][4].
Оригінальні праці[ред. | ред. код]
- Darwinism in Morals, and Other Essays (1872);
- "Wife Torture in England, " in Contemporary Review (1878);
- The Duties of Women (1881)[3]
- The Scientific Spirit of the Age: And Other Pleas and Discussions (London: Smith Elder and Co, 1888);
- Vivisection in America. I. How it is taught. II. How it is practised (London: Swan Sonnenschein and Co, 1889);
- The Life of Frances Power Cobbe, as told by herself (London: Bentley and Son, 1894)[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Frances Power Cobbe. Spartacus Educational (англ.). Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 31 серпня 2019.
- ↑ а б Cobbe, Frances Power (1822–1904) | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Архів оригіналу за 1 вересня 2019. Процитовано 31 серпня 2019.
- ↑ Hamilton, Susan (2004). Animal Welfare & Anti-vivisection 1870-1910: Frances Power Cobbe (англ.). Taylor & Francis. ISBN 9780415321426.
- ↑ Frances Power Cobbe (1822-1904). broughttolife.sciencemuseum.org.uk. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 31 серпня 2019.
|
